18 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2372/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 29.11.2023 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
З метою зарахування до трудового стажу періоду роботи з 04.05.1983 по 17.03.1987 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття», а також з 28.06.1988 по 06.11.1994 в регіоні, прирівняному до районів Крайньої Півночі (Хабаровський край, Верхньобуреїнський район, смт Чегдамин Байкало-Амурської залізничної магістраті) для обчислення пенсії, ОСОБА_1 звернулася із відповідною заявою до ГУ ПФУ у Волинській області.
У відповіді відповідача від 14.02.2024 було повідомлено, що відсутні підстави для врахування вказаних періодів трудової діяльності, оскільки відповідач позбавлений можливості через припинення дипломатичних відносин з Російською Федерацією (далі - РФ) надіслати запит для витребування інформації щодо підтвердження права на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а період роботи з 04.05.1983 по 17.03.1987 не зарахований, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці внесений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування до трудового стажу періодів роботи, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу трудової діяльності, та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу трудову діяльність у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» з 04.05.1983 по 17.03.1987, а також роботу в регіоні, прирівняному до районів Крайньої Півночі (Хабаровський край, Верхньобуреїнський район, смт Чегдамин Байкало-Амурської залізничної магістраті) з 28.06.1988 по 06.11.1994, та здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) розміру пенсії позивача з дати її призначення - 29.11.2023 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 17).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 18.03.2024 № 0300-0902-7/16855 (а. с. 20-24) представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій.
Вказує, що оскільки позивачем не надано жодного допустимого та достатнього доказу, які б містили відомості про право на пільги щодо обчислення трудового стажу у період роботи з 1988 року по 1994 рік в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а трудова книжка не містить такої інформації, тому цей період роботи зарахований до трудового стажу на загальних підставах.
Крім того, до страхового стажу не враховано період роботи з 04.05.1983 по 17.03.1987 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» у зв'язку з тим, що запис трудової книжки № 10 внесений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Представник відповідача також вказує про відсутність підстав для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком з 19.09.2023, що підтверджується витягом з пенсійної справи (а. с. 28).
26.01.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про надання роз'яснення щодо не зарахування до трудового стажу періоду роботи у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття», а також пільгового стажу в регіоні, прирівняному до районів Крайньої Півночі (Хабаровський край, Верхньобуреїнський район, смт Чегдамин Байкало-Амурської залізничної магістраті) з 28.06.1988 по 06.11.1994 для обчислення пенсії (а. с. 13).
Листом від 14.02.2024 № 2362-1555/К-02/8-0300/24 ГУ ПФУ у Волинській області повідомлено позивача, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу не враховано період роботи з 04.05.1983 по 17.03.1987 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Стосовно періоду роботу в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, то оскільки дипломатичні відносини розірвано, надіслати запит для витребування інформації щодо підтвердження прав на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі до уповноважених органів РФ немає можливості (а. с. 11-12).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ у Волинській області при призначенні пенсії не зарахувало ОСОБА_1 період її роботи з 04.05.1983 по 17.03.1987 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття», оскільки запис про звільнення внесений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Водночас, період з 17.09.1985 по 27.06.1988 був зарахований до страхового стажу з огляду на перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3 років, про що свідчить розрахунок стажу (а. с. 27).
З трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.02.1981 вбачається, що позивач у період з 04.05.1983 по 17.03.1987 працювала у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» (записи № № 6-8) (а. с. 7 зворот).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що період роботи з 04.05.1983 по 17.03.1987 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» не зараховано до трудового стажу у зв'язку з тим, що запис трудової книжки № НОМЕР_3 про звільнення внесений з порушенням.
Водночас, суд наголошує на тому, що запис № 10 від 14.07.1988 не стосується трудової діяльності у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» (а. с. 7 зворот), а виправлення у записі № 8 від 17.03.1987 щодо звільнення не може бути підставою для неврахування періоду трудової діяльності на вказаній фабриці.
Суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 300/816/17, відповідно до якої за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 04.05.1983 по 17.09.1985 повинен бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, позаяк у суду відсутні підстави ставити під сумнів належність зазначеної трудової книжки позивачу, записи у ній узгоджуються між собою та стосуються однієї і тієї ж особи - позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а окремі недоліки у записах трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, та позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, та у зв'язку із цим не може бути позбавлений конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.
При цьому, оскільки період з 17.09.1985 по 27.06.1988 був зарахований до страхового стажу позивача з огляду на перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3 років (а. с. 27), тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити зарахування до страхового стажу трудової діяльності у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» з 17.09.1985 по 17.03.1987.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачу не зараховано в пільговому обчисленні період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 28.06.1988 по 06.11.1994, вказаний період роботи зарахований до страхового стажу на загальних підставах.
Пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі № 263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі № 265/6105/16-а, відповідно до яких для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Разом з цим, такі висновки Верховного Суду сформовані у правовідносинах, які стосувались обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі за періоди такої роботи до 01.01.1991.
Судом встановлено, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 28.06.1988 по 06.11.1994 підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а. с. 7-9), а тому, на думку суду, період роботи позивача з 28.06.1988 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі підлягає зарахуванню в пільговому обчисленні.
При цьому, суд звертає увагу, що спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує. Крім того, відповідач не обґрунтував неможливість врахування записів трудової книжки для пільгового зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі за період з 28.06.1988 по 01.01.1991.
Отже, при обчисленні страхового стажу з 28.06.1988 по 01.01.1991 відповідач не врахував того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за час роботи в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, та безпідставно відмовив у зарахуванні стажу як пільгового, що призвело до неправильного обрахунку загального страхового стажу позивача.
Водночас, у цій справі спір виник також і щодо визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за період з 01.01.1991 по 06.11.1994.
З цього приводу суд зазначає, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991. Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 № 10-3).
Таким чином, підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні (такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 160/20914/21).
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про:
- визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 04.05.1983 по 17.09.1985 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» та не здійснення пільгового обчислення страхового стажу періоду роботи з 28.06.1988 по 01.01.1991 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР;
- зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 04.05.1983 по 17.09.1985 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття», здійснити пільгове обчислення страхового стажу періоду роботи з 28.06.1988 по 01.01.1991 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, здійснити з 19.09.2023 (дати призначення пенсії за віком) перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з урахуванням вказаного страхового стажу, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог (про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 17.09.1985 по 17.03.1987, оскільки період з 17.09.1985 по 27.06.1988 був зарахований до страхового стажу позивача з огляду на перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 3 років; про зобов'язання здійснити пільгове обчислення страхового стажу за період з 01.01.1991 по 06.11.1994 з огляду на відсутність правових підстав).
Крім того, не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо зобов'язання здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів з таких мотивів та підстав.
Згідно із статтями 1 - 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення)
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії. Відмова у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням (вказана правова позиція викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20).
На думку суду, позовні вимоги про зобов'язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні, оскільки право позивача на її отримання не є порушеним, позаяк компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, та відповідач не відмовляв позивачу у виплаті зазначеної компенсації.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн, що був сплачений в розмірі 1211,20 грн квитанцією від 29.02.2024 № 10 (а. с. 5).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 04.05.1983 по 17.09.1985 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття» та щодо не здійснення пільгового обчислення страхового стажу періоду роботи з 28.06.1988 по 01.01.1991 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) період роботи з 04.05.1983 по 17.09.1985 у Волинській обласній фабриці індпошиву і ремонту взуття «Ремвзуття», здійснити пільгове обчислення страхового стажу періоду роботи з 28.06.1988 по 01.01.1991 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, та здійснити з 19.09.2023 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням вказаного страхового стажу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх