18 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2925/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.02.2024 № 032350025588 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 13.02.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1981 по 28.06.1988 згідно диплому НОМЕР_1 від 29.06.1988, період роботи з 01.12.1981 по 31.07.1990 згідно запису в трудовій книжці в ДЮСШ № 1 Волинської обласної ради ДСТ “Колос”, період роботи з 16.01.1998 по 31.12.1999 згідно запису трудової книжки в ПП “ ОСОБА_2 ”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 13.02.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії за віком. Однак, ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 21.02.2024 №032350025588 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки, яка була подана з пакетом документів до органу Пенсійного фонду, до страхового стажу не було зараховано періоди навчання з 01.09.1981 по 28.06.1988 згідно диплому НОМЕР_1 від 29.06.1988, та роботи з 01.12.1981 по 31.07.1990, оскільки вони перетинаються із військовою службою, а також період роботи з 16.01.1998 по 31.12.1999, позаяк відсутня печатка підприємства в записі про прийом на роботу.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно не враховує періоди його трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки, які завірені підписами та печатками підприємств та підтверджуються відповідними довідками. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведень та звільнення його з роботи, як цього вимагає чинне законодавство. Тобто, за вказаний спірний період в трудовій книжці наявні всі необхідні відомості для зарахування їх до загального стажу роботи.
При цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №687/975/17 від 21.02.2018 зазначає, що тягар доведення правдивості чи достовірності даних, які зазначені у трудовій книжці, не може покладатись на особу, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Наведені органом Пенсійного фонду підстави для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу при призначенні пенсії вважає безпідставними та незаконними. Вказує, що не зарахування даних періодів роботи до страхового стажу позбавляє його права на пенсію. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Зокрема, вказує на те, що до стажу роботи позивача не було зараховано періоди навчання з 01.09.1981 по 28.06.1988 згідно диплому НОМЕР_1 від 29.06.1988, та роботи з 01.12.1981 по 31.07.1990, оскільки вони перетинаються із військовою службою, а також період роботи з 16.01.1998 по 31.12.1999, позаяк відсутня печатка підприємства в записі про прийом на роботу. З огляду на вищевикладене просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що позивачу правомірно було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів навчання та роботи оскільки вони перетинаються із службою в армії. Також вважає правомірним не зарахування періоду роботи на підприємстві, оскільки у записі в трудовій книжці відсутня назва підприємства. З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 13.02.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.19) та ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 21.02.2024 №032350025588 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до вказаного рішення страховий стаж позивача становив 29 років 22 днів (а.с. 19 зворот-20,40).
Згідно даного рішення до страхового стажу не зараховано:
- періоди навчання з 01.09.1981 по 28.06.1988 згідно диплому НОМЕР_1 від 29.06.1988, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження служби;
- період роботи з 01.12.1981 по 31.07.1990 згідно довідки від 29.12.2023 №126-118, оскільки період роботи перетинається із військовою службою, а довідка не містить зазначеної інформації;
- період роботи з 16.01.1998 по 31.12.1999, оскільки відсутня назва підприємства в записі про прийом на роботу.
Позивач не погоджується з такими діями суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , оформленої на ОСОБА_1 .
Розділ “Відомості про роботу” трудової книжки позивача містить записи щодо його трудової діяльності у спірний період:
01.12.1981 - прийнятий на посаду тренера викладача з важкої атлетики ДЮСШ №1 Волинської облради ДСТ «Колос»;
01.08.1990 - звільнений з посади за п. 5 ст. 36 КЗпП УССР по переводу.
Записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, номери розпоряджень та їх дати, а також завірені підписом відповідальної особи та за необхідності скріплені печаткою.
Факт роботи в даний період підтверджується також довідкою ГО «Волинська територіальна організація всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» від 29.12.2023 №126/1-18 (а.с.14), відомостями про нараховану та виплачену заробітну плату в період грудень 1981 року - липень 1990 року (а.с.14 зворот-15).
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неврахування спірного періоду роботи з 01.12.1981 по 31.07.1990, оскільки він перетинається із періодом служби в армії.
Як встановлено судом, факт роботи позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, довідкою про роботу, відомостями про нараховану заробітну плату в цей період.
На думку суду, вказаними доказами достовірно підтверджено період роботи позивача з 01.12.1981 по 31.07.1990 тренером у ДЮСШ №1 Волинської облради ДСТ «Колос».
Таким чином, відмова у врахуванні періоду роботи у зазначений період до страхового стажу суперечить нормам законодавства України .
Відтак на думку суду, вказаний період роботи позивача повинен бути зарахований до страхового стажу останнього.
Суд враховуючи вищевказане зазначає, що вимога відповідача про надання уточнюючої довідки за таких обставин не ґрунтується на вимогах закону.
У даному випадку позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.12.1981 по 31.07.1990.
Однак, суд зазначає, що як вбачається із запису у військовому квитку позивача, довідки № 87 від 12.02.2024 він проходив військову службу в період з 23.06.1982 по 05.06.1984 (а.с. 12 зворот, 15 зворот- 18).
ОСОБА_1 відповідачем до страхового стажу зарахований період військової служби з 23.06.1982 по 05.06.1984, що підтверджується відповідним розрахунком до стажу роботи (а.с.20 зворот, 39).
Відтак, враховуючи зазначене, зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає період його роботи з 01.12.1981 по 22.06.1982 та з 06.06.1984 по 31.07.1990, а не по весь період як просить позивач.
Щодо не зарахування до стажу роботи позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 28.06.1988 у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л.Українки, згідно диплому № НОМЕР_1 від 29.06.1988, суд зазначає наступне.
Як вже вказувалось вище, статтею 24 Закону №1058-IV визначено порядок зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом.
Зокрема, такі періоди зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом “д” частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Аналогічна норма була передбачена п.п. «з» п.109 розділу VIII «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.12.1972 №590.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ у Кіровоградській області до загального страхового стажу не враховано період навчання позивача в з 01.09.1981 по 28.06.1988 у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л.Українки згідно диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1988, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження служби.
Також вказано на те, що архівна довідка від 23.01.2024 №03-25/03/216 про навчання позивача не містить інформації про надання академічної відпустки у зв'язку з призовом на військову службу.
З такими твердженнями органу Пенсійного фонду суд не погоджується та зазначає наступне.
Як слідує з копії диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1988 позивач з 01.09.1981 по 28.06.1988 навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л.Українки за спеціальністю «Фізичне виховання» та має кваліфікацію учителя фізичного виховання середньої школи.
У трудовій книжці позивача відсутній запис про навчання у вищому навчальному закладі.
Згідно архівної довідки від 23.01.2024 №03-25/03/216, виданої Волинським національним університетом ім. Л.Українки (а.с.13) вбачається, що позивач в цей період дійсно навчався на денній формі навчання у Луцькому державному педагогічному інституті та згідно наказу ректора №41-С від 29.06.1988 присвоєно кваліфікацію і звання вчителя фізичної культури середньої школи та видано диплом встановленого зразка.
При цьому вказана довідка містить посилання на накази про зарахування позивача на навчання, надання йому академічної відпустки.
У пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Отже, період навчання у вищому навчальному закладі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неврахування спірного періоду навчання з 01.09.1981 по 28.06.1988 у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л.Українки серії ПВ №641709 від 29.06.1988, з підстави розбіжностей у датах навчання та служби в армії.
Як встановлено судом, на підтвердження навчання надано відповідний диплом, виписки про проходження навчальних дисциплін, архівну довідку, якою підтверджено факт навчання позивача у даному навчальному закладі та отримання диплому відповідного зразка.
На думку суду, вказаними доказами достовірно підтверджено період навчання позивача з 01.09.1981 по 28.06.1988 у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки.
Таким чином, відмова у врахуванні періоду навчання позивача у з 01.09.1981 по 28.06.1988 у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки суперечить нормам законодавства України.
Як вбачається з архівної довідки від 23.01.2024 №03-25/03/216 ОСОБА_1 з 14.10.1983 по 01.09.1984 була надана академічна відпустка для підготовки в складі збірної СРСР до чемпіонату світу з важкої атлетики.
За приписами ч. 3 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.
Частиною 4 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул.
З наведеного вбачається, що надання студенту академічної відпустки не припиняє його взаємин із відповідним вищим навчальним закладом, а призупиняє їх на певний строк. Тобто, в період академічної відпустки особа не проходить навчання у відповідному навчальному закладі та не отримує стипендію.
Згідно із Положенням про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України від 6 червня 1996 р. № 191/153, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24 червня 1996 р. за № 325/1350, академічна відпустка - це перерва у навчанні, право на яку студент отримує у випадку зниження працездатності внаслідок порушень функцій організму, які зумовлені гострими захворюваннями, що потребують тривалого відновлювального лікування; загостреннями хронічних захворювань або частими захворюваннями (понад один місяць за семестр. Максимальна тривалість академічної відпустки встановлюється до одного року.
Проаналізувавши вищезазначене, суд приходить до висновку, що підстав для зарахування в страховий стаж періоду, коли позивач не працював та не навчився немає, а тому перебування в академічній відпустці не зараховується в страховий стаж, оскільки не передбачено законодавством.
Відтак, відсутні правові підстави для зарахування періоду з 14.10.1983 по 01.09.1984, коли позивач перебував в академічній відпустці, до страхового стажу позивача.
Отже, враховуючи зазначене позивачу слід було зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 14.10.1983 та 01.09.1984 по 29.06.1988.
В контексті спірних правовідносин щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів навчання з 01.09.1981 по 29.06.1988 та періоду роботи з 01.12.1981 по 30.07.1990, суд зазначає наступне.
Позивач просить зарахувати вказані спірні періоди до страхового стажу.
Суд зазначає, що період навчання та роботи позивача, як зазначено вище підтверджуються наявними в справі документами та повинні бути зараховані до страхового стажу за виключенням перебування ОСОБА_1 в академічній відпустці та служби в армії.
Однак, суд зауважує, що вказані періоди пересікаються один з одним, та накладаються один на одного.
При зарахуванні вказаних періодів навчання та роботи фактично буде враховано страховий стаж за періоди, що пересікаються в подвійному розмірі (страховий стаж не сумується), хоча норми Закону №1058-ІV не передбачають вказаного.
Тому, виходячи із обставин справи суд вважає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період навчання у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки з 01.09.1981 по 30.12.1981 та період його роботи тренером з важкої атлетики в ДЮСШ №1 Волинської облради ДСТ «Колос» з 01.12.1981 по 22.06.1982 та з 06.06.1984 по 31.07.1990.
Період роботи, навчання з 23.06.1982 по 05.06.1984 зарахуванню не підлягає, так він накладається на період проходження військової служби, який вже зараховано до страхового стажу позивача, а період перебування позивача з 14.10.1983 - 01.09.1984 в академічній відпустці за відсутності правових підстав для цього. Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Що стосується періоду роботи позивача з 16.01.1998 по 01.12.1999 на посаді комерційного директора у приватній фірмі «Лариса», то суд зазначає наступне.
Запис №14 трудової книжки містить запис про прийняття ОСОБА_1 на посаду комерційного директора.
Даний період не зарахований до страхового стажу, оскільки відсутня назва підприємства у записі про прийом на роботу.
Такі мотиви рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки відповідний запис у трудовій книжці завірений печаткою приватної фірми на якій міститься назва підприємства та підписом відповідальної особи.
Також запис про прийом на роботу містить номер та дату наказу відповідно до якого позивача було прийнято на роботу.
Однак, суд зазначає, що виявлена відповідачем неточність у записі №14 не свідчить про його недійсність, оскільки як слідує з трудової книжки позивача наступний запис № 15 є звільнення його з посади містить дані про звільнення позивача, завірені печаткою та відповідальною особою тієї самої приватної фірми, що і наказ про прийом на роботу, що свідчить про період його роботи у ньому.
Разом з тим, такий недолік заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для не зарахування окремого періоду роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, а не правильність заповнення трудової книжки.
Суд звертає увагу, що певна дефектність при заповненні трудової книжки особи не може бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, а також зазначення відомостей про особу в архівних довідках, що не відповідає паспортним даним, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
Також перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 за таких обставин, суд проаналізував положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У графі 3 розділу “Відомості про роботу” як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво” із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. . Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що заповнюється трудова книжка відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Наявність певних дефектів при заповненні трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового (трудового) стажу в позивача за спірні періоди.
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу за спірний період записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Та обставина, що у трудовій книжці наявна невідповідність щодо відсутності назви підприємства у записі № 14 не робить записи про роботу на підприємстві недійсними чи неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Відтак за змістом вищевказаних вимог, позивачем належними доказами підтверджено період його роботи з 16.01.1998 по 30.12.1999 комерційним директором у ПФ «Лариса», а відтак вказаний період повинен бути зарахований до страхового стажу роботи.
Отже, підсумовуючи вищевказане суд приходить до висновку, що при відмові в призначенні пенсії відповідачем 21.02.2024 за заявою позивача від 13.02.2024 протиправно не було зараховано до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки з 01.09.1981 по 30.12.1981, та період його роботи тренером з важкої атлетики в ДЮСШ №1 Волинської облради ДСТ «Колос» з 01.12.1981 по 22.06.1982 та з 06.06.1984 по 31.07.1990, та період роботи з 16.01.1998 по 30.12.1999 комерційним директором у ПФ «Лариса».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.02.2024 № 032350025588 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію з врахуванням спірних періодів роботи, з 13.02.2024, тобто, з дати звернення із заявою, суд зазначає наступне.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув віку 60 років та набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу не менше 30 років.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 2 дні (а.с.39 ), про що також вказано в оскаржуваному рішенні.
Додатково до зарахування до страхового стажу підлягають спірні періоди.
За приписами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку та за умови зарахування спірних періодів роботи у нього наявний достатній страховий стаж роботи, тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 13.02.2024.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 21.02.2024 № 032350025588, з огляду на наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії по віку відповідно до Закону №1058-IV, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки з 01.09.1981 по 30.12.1981, та період його роботи тренером з важкої атлетики в ДЮСШ №1 Волинської облради ДСТ «Колос» з 01.12.1981 по 22.06.1982 та з 06.06.1984 по 31.07.1990, з 16.01.1998 по 30.12.1999 комерційним директором у ПФ «Лариса» та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 13.02.2023.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 605,60 грн, який сплачений квитанцією від 16.03.2024 в сумі 1211,20 грн (а. с. 5).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.02.2024 № 032350025588 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки з 01.09.1981 по 30.12.1981, та період його роботи тренером з важкої атлетики в ДЮСШ №1 Волинської облради ДСТ «Колос» з 01.12.1981 по 22.06.1982 та з 06.06.1984 по 31.07.1990, з 16.01.1998 по 30.12.1999 комерційним директором у ПФ «Лариса» та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 13.02.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802).
Відповідач -2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний номер 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк