м. Вінниця
19 червня 2024 р. Справа № 120/13518/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати йому при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік військової служби відповідно до приписів ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, наголосив, що позивачеві було виплачено одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен календарний місяць служби під час мобілізації.
Ухвалою суду від 08.05.2024 року у відповідача було витребувано докази.
На виконання вимог ухвали військовою частиною надано відповідні пояснення із наданням розрахунків грошового забезпечення позивача.
Окрім того, до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, військовий квиток.
Дослідивши наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України під час мобілізації.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 року № 132 позивача звільнено з усіх видів грошового забезпечення забезпечення військової частини за станом здоров'я.
Календарна вислуга років станом на дату звільнення складає 7 років 2 місці, пільгова - 10 років 1 місяць.
Вказаним наказом також встановлено, що позивачу підлягає виплаті одноразова грошова допомога у разі звільнення у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби (13 місяців) у розмірі 52%.
Позивач не погоджується з таким розміром та періодом виплати одноразової грошової допомоги, вважає дії відповідача протиправними, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
В силу частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 15 Закону України від 20.11.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Так, ч. 2 цієї статті передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема за станом здоров'я.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 року № 132, сержанта ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2023 року № 99-РС у відставку за п.п. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Разом з тим, абзацом сьомим цього пункту (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
З матеріалів справи, зокрема, військового квитка позивача слідує, що попереднім місцем служби позивача була військова частина НОМЕР_2 .
Із матеріалів справи Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/13519/23, а саме, наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) від 04.07.2019 року № 409, слідує що одноразова грошова допомога при звільненні у зв'язку із закінчення контракту, позивачеві не виплачувалася.
Окрім того, положення ст. 15 Закону № 2011-XII свідчать про відсутність законодавчих підстав для нарахування позивачеві одноразової грошової допомоги при попередньому проходженні військової служби.
Таким чином, позивач входить до кола осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
У контексті наведеного варто зазначити, що приписи статті 15 Закону № 2011-XII не ставлять у залежність виникнення в військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з набуттям певного періоду календарної вислуги років, у разі звільнення такого військовослужбовця за станом здоров'я.
Враховуючи, що позивач був звільнений з військової частини НОМЕР_1 за станом здоров'я, отже одноразова грошова допомога має бути розрахована, з урахування періоду попередньої військової служби.
А отже, дії відповідача щодо нарахування одноразової грошової допомоги без врахування періоду попередньої військової служби на підставі п. 3 Постанови № 460 є протиправними.
Що ж до розміру необхідної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги, то суд зазначає наступне.
Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на дату звільнення позивача з військової служби) передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як вже зазначалось вище, саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджені Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією.
Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право особи на виплату одноразової грошової допомоги, право на отримання якої в військовослужбовця не виникло при попередньому звільненні, нерозривно пов'язано з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошова допомога за який обчислюється в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби (п. 1 Порядку № 460).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що при звільненні з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, те не набув права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні з військової служби, відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460, мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з врахуванням попереднього періоду проходження військової служби.
Разом з тим, як слідує з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , виплатити позивачу одноразової грошової допомоги в розмір 4 відсотків місячного грошового забезпечення наказано виплатити лише за 13 місяців служби.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд враховує, що позивачу призначено до виплати частину одноразової грошової допомоги, а отже наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення без врахування попереднього періоду проходження позивачем військової служби та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахування періоду попередньої військової служби, а саме з розрахунку за 07 років 02 місяці календарної вислуги позивача, з урахуванням вже призначених до виплати та виплачених сум.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби за період військової служби за призовом під час мобілізації, без врахування періоду попередньої військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, з урахування періоду попередньої військової служби, з урахуванням вже призначених до виплати та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович