про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
19 червня 2024 р. Справа № 120/7768/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 120/8921/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії. Цим судовим рішенням зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020, 1 січня 2021, 1 січня 2022, 1 січня 2023 календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
На виконання вказаного судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу видано оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, проте, як вказує ОСОБА_1 , у таких довідках додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень та премія) обраховано не із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 (2102 грн), 01.01.2021 (2270 грн), 01.01.2022 (2481 грн) та 01.01.2023 (2684 гривень), а із розрахункової величини 1762 гривні, що не відповідає вимогам резолютивної частини згаданого вище судового рішення.
Не погодившись із такими діями територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 звернувся з цією позовною заявою до суду з вимогою визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення у довідках про розмір грошового забезпечення від 17.05.2024 № ХЛ68272, виданої на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 120/8921/23, розміру надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень і премії та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до ГУ ПФУ у Вінницькій області на ОСОБА_1 нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, в яких вказати розмір:
- надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у розмірах 12548,25 грн, 13552,50 грн, 14800,50 грн, 16009,50 грн відповідно;
- надбавки за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у розмірах 1665,00 грн, 1798,50 грн, 1965,00 грн, 2125,50 грн відповідно;
- премії у розмірі 35% (у 2020-2022 роках) та у розмірі 140% (у 2023 році) посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у розмірах 3885,00 грн, 4196,50 грн, 4585,00 грн, 19838,00 грн відповідно.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ознайомившись із позовною заявою та долученими до неї матеріалами, дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.
Так, 19.10.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 120/8921/23, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Цим рішенням зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020, 1 січня 2021, 1 січня 2022, 1 січня 2023 календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Рішення у справі № 120/8921/23 залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024.
На виконання згадуваного вище рішення 17.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу видано довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 № ХЛ68272.
При складанні такої довідки відповідач обчислив додаткові види грошового забезпечення (надбавку за особливості проходження служби, надбавку за службу в умовах режимних обмежень і премію), виходячи із з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а не на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, як визначено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 120/8921/23.
При цьому встановлено, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивач переслідує мету аби розмір додаткових видів грошового забезпечення був обчислений, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, а не із розрахункової величини 1762 гривень, як їх обчислено відповідачем.
Водночас рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 120/8921/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язано обчислити зокрема і щомісячні додаткові види грошового забезпечення із застосуванням розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.
Проте під час виконання згадуваного вище судового рішення відповідачем при обчисленні щомісячних додаткових видів грошового забезпечення застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений станом на 01 січня 2018 року (1762 гривні).
Тобто, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 120/8921/23, про що йдеться у поданій ОСОБА_1 заяві.
Разом із тим положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Варто звернути увагу на те, що наведені положення КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суд звертає увагу, що у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем судового рішення у справі № 120/8921/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий позов.
Відтак, якщо позивач вважає, що прийнятим на виконання вищевказаного судового рішення рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправним такого рішення (тобто в порядку судового контролю за виконанням судового рішення), а не подавати новий позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19 та ряду інших.
Зміст поданого позову свідчить про те, що такий фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, що ухвалене за результатами розгляду справи № 120/8921/23 так як суд у згаданому рішенні від 19.12.2023 у справі № 120/8921/23 вказав про обов'язок ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020, 1 січня 2021, 1 січня 2022, 1 січня 2023 календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Тобто позивач, звертаючись до суду з новим позовом, фактично обрав інший спосіб захисту в спірних правовідносинах, які вже вирішені судом, що унеможливлює розгляд такого в позовному провадженні.
Відтак слід дійти висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 20 лютого 2023 року (справа № 260/3380/21). Так, суд касаційної інстанції виснував, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і будь-яким іншим судом, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб судове рішення у справі № 120/8921/23.
Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі № 120/8921/23 порушено його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович