Справа № 33/824/2636/2024 Головуючий суддя у суді першої інстанції: Дев'ятко В.В.
03 червня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року, -
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку із відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не вбачається в його діях порушень п.п. 2.3 б, 13.1 ПДР України, а саме: недотримання безпечного бокового інтервалу, як це вказано у протоколі.
Не погоджуючись із постановою Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року, представник потерпілого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року, прийняту постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
В обґрунтування наведеного апелянт посилається на те, що постанова є необґрунтованою, неправильно застосовано норми матеріального права та грубо порушено норм процесуального права; судовий розгляд проведено не повно; не з'ясовано усі обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи; діям ОСОБА_1 надано невірну оцінку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 , які підтримали апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №725119 від 09.02.2024, ОСОБА_1 09.02.2024 о 21 год. 05 хв., керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та вчинив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тобто порушив п.п. 2.3 б, 13.1 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Пунктом 2.3 б передбачено, шо для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 13.1 ПДР України визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 наполягав, що саме в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, оскільки він не виїжджав на головну дорогу, а стояв на другорядній дорозі та пропускав інші автомобілі, у тому числі транспортний засіб «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
При цьому, ОСОБА_1 стверджував, що ДТП сталася саме внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 13.1 ПДР України, і наполягав, що зіткнення відбулося за межами дії знаку 2.3 «дати дорогу» на головній дорозі, а тому саме в діях ОСОБА_2 наявний причинно-наслідковий зв'язок виникнення ДТП.
Як убачається із даних схеми місця ДТП, транспортний засіб «Hyundai Tucson» отримав пошкодження: переднього бамперу з правої частини, праве переднє крило та підкрилок. Транспортний засіб «Volkswagen Jetta» отримав механічні пошкодження: передній бампер, ліве переднє крило, кришка капоту.
Досліджені докази у справі: протокол серії ААД №725119 від 09.02.2024, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дані схеми ДТП (місце зіткнення, місце розташування транспортних засобів після зіткнення, механізм утворення та локалізацію механічних ушкоджень транспортних засобів),- у своїй сукупності свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення п. 13.1 ПДР України: недотримання безпечного бокового інтервалу.
Щодо наданого представником ОСОБА_3 у судовому засіданні висновку експерта № 2024-0404 слід зазначити, що у своїх висновках, зокрема питаннях 2, 3, - експерт вирішував відповідність дій ОСОБА_1 вимогам п. 12.3. ПДР з прив'язкою до п. 13.1 ПДР. Однак, порушення п. 12.3 ПДР органом, уповноваженим на складання протоколу, ОСОБА_1 не висувалось.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, критично оцінює зазначений висновок експерта.
Отже, виклад фактичних обставин у протоколі про адміністративне правопорушення, не узгоджуються із зазначенням в адміністративному протоколі про порушення ОСОБА_1 пункту 13.1 ПДР України. При цьому, судовий розгляд обмежений обвинуваченням, викладеним у протоколі, а саме: переглядом наявності або відсутності у діях особи порушень, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, і не вправі вийти за його межі.
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі "Малофєєва проти Росії" від 30.05.2013 року, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 порушення п. 13.1 ПДР, а відтак і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Враховуючи викладене, вважаю, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року про закриття адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Сітайло