1[1]
05 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ч. 27, ч. 4 ст. 408 КК України,
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 травня 2024 року включно.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до розділу І та ХІХ КК України належать до злочинів проти основ національної безпеки України та військових кримінальних правопорушень, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даних правопорушень.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою, а отже будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала суду необґрунтована та така, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених в ній, фактичним обставинам кримінального провадження, а також через грубе порушення судом процесуальних норм при її постановленні. Крім того, на переконання захисника, обраний обвинуваченому запобіжний захід не відповідає меті його застосування, загальним кримінального судочинства та вимогам Європейської конвенції з прав людини і сучасним підходам, закріпленим нині діючим кримінально-процесуальним законом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав наведених в ній.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 , вивчивши надані матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення злочинів обвинуваченим, які інкримінуються стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26 травня 2024 включно.
На переконання колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є неспроможними. Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховані конкретні обставин справи, зокрема висунення ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого, а тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання, незаконно впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що жодних нових доказів проте, що ризики відпали, зменшилися і є неактуальними, сторона захисту не надала.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для його звільнення з-під варти не знайшли свого підтвердження зібраними матеріалами, а також не вказують на зменшення існуючих ризиків або на те, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у змозі їм запобігти.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_7 як необґрунтована задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3545/2024
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1