Справа №675/2064/23 Головуючий у 1 інстанції: Аббасова Н.В.
Провадження №22-ц/824/10445/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
19 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про відшкодування заподіяної моральної шкоди,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про відшкодування заподіяної моральної шкоди передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
17.01.2024 цивільна справа надійшла на адресу Шевченківського районного суду м. Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 передана судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
Зі змісту ухвали вбачається, що позивачем долучено до позовної заяви нечитабельну копію позовної заяви та не надано копії довідки №351 від 23.11.2023 для відповідача, що є додатками до позову.
На виконання вимог ухвали, позивач повинен був надати копію позовної заяви з додатками належної якості, для відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу було отримано 20 лютого 2024 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, відомостей про те кому належить електронна адреса нема.
27 лютого 2024 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків, відповідно до якої позивач надав довідку №28 від 05.02.2024, про залишок коштів на рахунку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про відшкодування заподіяної моральної шкоди, повернуто, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано копії позовної заяви належної якості для відповідача, а отже не усунуто недоліки у повному обсязі недоліки заяви у відповідності до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 19 березня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не у повному обсязі дослідив обставини справи.
Апелянт вказує, що у зв'язку з обмеженням свободи пересування, не в змозі самостійно полишити камеру і зробити копію будь якого документу. На що був спроможний - те зробив, тобто через копірку. В окремій заяві просив суд виготовити копію самостійно та надіслав більшу кількість ніж потрібно аркушів паперу А4. Крім того, не зрозуміло з якої причини суд першої інстанції одноособово визнав копію позовної заяви нечитабельною, заздалегідь виконавши обов'язки спеціаліста почеркознавця.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вимогам закону не відповідає, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Згідно статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень частини 1статті 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що передбачено ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Суд повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків відповідно до ч. 5ст. 185 ЦПК України.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 22 січня 2024 року про залишення позову без руху, прийшов до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст.177 ЦПК України, зазначивши, що позивачем долучено до позовної заяви копію, яка є нечитабельною та не надано копії довідки №351 від 23.11.2023 для відповідача.
Суд, постановляючи ухвалу про повернення позивачеві позовної заяви, виходив з того, що позивач не у повному обсязі усунув недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду від 22 січня 2024 року.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції послався на те, що 27 лютого 2024 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків, відповідно до якої позивач надав довідку №28 від 05.02.2024, про залишок коштів на рахунку, проте не надано копії позовної заяви належної якості для відповідача, а тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки є передчасними, повністю не відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року позовну заяву Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про відшкодування заподіяної моральної шкоди - повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Апеляційний суд звертає увагу, що підставою для залишення позову без руху вказано судом першої інстанції на нечитабельність наданої копій позовної заяви.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що, враховуючи норми ст.ст. 177, 185 ЦПК України, неналежність копій позовної заяви, що додані до позову не є підставою для його залишення без руху, на що суд помилково не звернув належної уваги.
Згідно ч. 1ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, зазначено, що у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову, що конкретно вимагає позивач, підставу позову: чим він обґрунтовує свої вимоги, і зміст вимоги, який спосіб захисту свого права він обрав. Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних, і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов'язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів.
Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з'ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд першої інстанції міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції помилковими щодо не виконання позивачем вимог ухвали суду про усунення недоліків у встановлений судом строк, тому передчасним є прийняте судом рішення про повернення позовної заяви, оскільки подання копії та доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу. За таких обставин, місцевий суд не вправі через неподання доказів при пред'явлені позову залишати заяву без руху та повертати заявнику позовну заяву, що було зазначено вище колегією суддів апеляційного суду.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, порушується право позивача на доступ до правосуддя, на що звертається увага суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону, та дійшов помилкового і передчасного висновку про повернення позову з вищевказаних підстав, допустивши порушення вимог процесуального права, тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали суду першої інстанції є обґрунтованими та підлягають задоволенню апеляційним судом.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд першої інстанції зазначеного не врахував, застосувавши надто суворе тлумачення процесуальної норми, що в свою чергу позбавило позивача права на доступ до суду і завадило розгляду його позовних вимог.
Верховний суд у постанові від 01 березня 2023 року по справі 761/33869/14-ц дійшов висновку, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
Висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 є передчасним, а тому ухвалу належить скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ухвала про повернення заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 лютого 2024 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко