18 червня 2024 року місто Київ
справа № 756/13396/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/13376/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на тварину,
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
14 червня 2024 року на вказане судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують оплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розміри судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги фізичною особою на ухвалу суду становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 484 грн. 48 коп. (3 028 грн. х 0,2 х 0,8).
Разом з тим, ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", на підтвердження чого надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 14 червня 2024 року за період з 1 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року.
Відповідно до статті 136 ЦПК України та частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Умови за яких суд може звільнити від сплати судового збору визначені у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Так, відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов'язків" (рішення ЄСПЛ у справі "Гоффман проти Німеччини" ("Hoffmann v. Germany") від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі "Кудла проти Польщі" ("Cudla v. Poland") від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного
права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати судового збору заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Враховуючи ту обставину, що скаржником подано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 14 червня 2024 року за період з 1 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року, які не підтверджують офіційні фінансові надходження від держави за попередній 2023 календарний
рік. При цьому ОСОБА_1 не надано відомості щодо наявності у нього рухомого та нерухомого майна, наявності відкритих у банках рахунках.
Відповідно до вимог частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року залишити без руху та надати строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали у визначений строк, апеляційна скарга буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.В. Головачов