Апеляційне провадження
№22-ц/824/232/2024
18 червня 2024року місто Київ
справа № 761/18760/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А., повний текст рішення складено 23 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Сетам» про стягнення коштів, 3% річних та інфляційних втрат, -
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з:
Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України грошові кошти в розмірі 724755,00 грн., 3% річних в сумі 58022,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 275912,64 грн.;
ДП «Сетам» гарантійний внесок в розмірі 27440,00 грн., 3% річних в сумі 2196,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 10446,35 грн.
В мотивування вимог посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року у справі №761/11216/17 за його позовом:
визнано недійсними електронні торги від 14 грудня 2016 року з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201-012, 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_1 , №кузову: НОМЕР_2 , транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 ;
визнано недійсним протокол №219272 проведення електронних торгів від 14 грудня 2016 року з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201-012, 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_1 , №кузову: НОМЕР_2 та протокол №219270 проведення електронних торгів від 14 грудня 2016 року з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201, 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 ;
визнано недійсним акти Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №46794675 про проведені електронні торги з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201-012, 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_1 , №кузову: НОМЕР_2 та транспортного засобу: НОМЕР_3 , 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 .
Зазначав, що у разі скасування результатів електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.
Позивач вказував на те, що він, як покупець майна, за електронними торгами, які визнані недійсними, має право на повернення коштів, які були сплачені ним за платіжними дорученнями в загальному розмірі 724755,00 грн. на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Посилався на те, що оскільки відповідач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України користується вказаними коштами до теперішнього часу, чим порушує грошове зобов'язання, позивач вважає, що на підставі ст.625 ЦК України відповідач за період з 14 січня 2020 року (дата набрання рішенням суду від 20 вересня 2019 року у справі №761/11216/17 законної сили) по 14 вересня 2022 року (дата звернення до суду) має сплатити 3% річних в сумі 58022,23 грн. та інфляційні страти в сумі 275912,64 грн.
Вказував, що на користь відповідача ДП «Сетам» сплачено гарантійний внесок, як організатора електронного аукціону в сумі в сумі 13720 грн., який підлягає поверненню на його користь з урахуванням 3% річних в сумі 2196,78 грн. та інфляційних страт в сумі 10446,35 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 724755,00 грн., 3% річних в сумі 58022,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 275912,64 грн., судовий збір в сумі 10586,89 грн.
Стягнуто з ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 гарантійний внесок в розмірі 27440,00 грн., 3% річних в сумі 2196,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 10446,35 грн., судовий збір в сумі 400,83 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
Вказував, що судом першої інстанції не було досліджено того факту, що кошти, які надійшли від покупця на рахунок відділу, були перераховані стягувачу. Гроші не знаходились на депозитному рахунку відділу та відділ не користувався зазначеними коштами.
Зазначав, що суд не дослідив того факту чи було позивачем (покупцем) оформлене майно, де воно перебуває зараз, у кого у власності.
Посилався на те, що у зв'язку із тим, що кошти Відділом були перераховані стягувачу - ПАТ «Державний ощадний банк України», однак судом першої інстанції не було вирішено питання про його залучення до участі у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, занесеною до протоколу судового засдання залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступника позивача ОСОБА_1
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у тому числі на адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі ч.2ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстції виходив з наявності підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висноками суду з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року у справі №761/11216/17 позов ОСОБА_1 до ДП «Сетам», Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання недійсними електронних торгів, протоколів проведення торгів та актів про проведені електронні торги задоволено повністю, визнано недійсними електронні торги від 14 грудня 2016 року з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201-012, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_1 , №кузову: НОМЕР_2 , транспортного засобу: КАМАЗ 65201, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 , визнано недійсним протокол №219272 проведення електронних торгів від 14 грудня 2016 року з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201-012, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_1 , № кузову: НОМЕР_2 та протокол №219270 проведення електронних торгів від 14 грудня 2016 року з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 , визнано недійсним акти Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №46794675 про проведені електронні торги з реалізації транспортного засобу: КАМАЗ 65201-012, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_1 , №кузову: НОМЕР_2 та транспортного засобу: КАМАЗ 65201, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 (а.с. 14- 21, том 1).
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Указаним рішенням встановлено, що в Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження НОМЕР_7 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 13 лютого 2015 року №910/14141/14 про стягнення з ТОВ «Союз Проект Менеджмент» на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості по кредиту в розмірі 54 376 505 грн., процентів за користування кредитними коштами в сумі 5 517 036,54 грн., пені за непогашення кредиту у розмірі 4 091 961,63 грн., 3% річних за непогашення кредиту та в сумі 812 282,54 грн., інфляційні нарахування за кредитну заборгованість в розмірі 5 996 738,13 грн., пеню на процентів сумі 287 672,47 грн., 3% річних за несплату процентів в сумі 54 313,65 грн., інфляційні витрати за несплату процентів 410 986,82 грн., а також судового збору у розмірі 72 349,20 грн.
14 грудня 2016 року в межах даного виконавчого провадження ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації майна боржника, на яких ОСОБА_1 придбав транспортний засіб: КАМАЗ 65201-012, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_1 , № кузову: НОМЕР_2 , а також транспортний засіб: КАМАЗ 65201, 2007 р.в., ДНЗ: НОМЕР_4 , № кузову: НОМЕР_5 . Місцезнаходженням даних транспортних засобів зазначено адресу: АДРЕСА_1 .
26 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. при примусовому виконання виконавчого провадження НОМЕР_7 складено Акти №46794675 про проведені електронні торги, переможцем зазначено ОСОБА_1 , від якого на рахунок Міністерства юстиції України надійшли кошти своєчасно та в повному обсязі згідно протоколу від 14 грудня 2016 року №219272 в сумі 370 215,00 грн. та протоколу №219270 від 14 грудня 2016 року у розмірі 373 200,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 виконав свій обов'язок, сплативши в повному обсязі гарантійнівнескі в загальному розмірі 27440 грн., однак після визнання недійсними прилюдних торгів продавцем ДП «Сетам» їх не повернуто.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17, сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.
Відповідно у даній справі продавцем є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українита ДП «Сетам», а покупцем ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, виникають права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі №641/6273/20.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що Департамент не може відповідати у даній справі оскільки кошти, які надійшли від покупця на рахунок відділу, були перераховані стягувачу. Так, перерахування коштів на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби та організатора торгів на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені ним за придбане майно.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19).
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не звертався до департаменту із вимогою повернення коштів не заслуговують на увагу, оскільки Закон покладає обов'язок на продавця повернути грошові кошти, сплачені покупцем.
Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо виконання обов'язку ОСОБА_1 повернення придбаного майна, оскільки матеріали справи не містять доказів передання йому такого майна так і не містять доказів того, що придбані транспортні засоби перебували у ОСОБА_1 та він їх не повернув.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов'язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08листопада 2019року у цивільній справі №127/15672/16-ц, суд роз'яснив, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
З огляду на викладені положення законодавства та судової практики Верховного Суду, позивач має право вимагати від відповідачів сплатити на його користь інфляційних втрат та трьох відсотків річних.Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що зобов'язання за ст.625 ЦК України виникає в даному випадку з дня набрання чинності судовим рішення про визнання торгів недійсними (тобто з 31 жовтня 2019 року) і до дня звернення до суду (14 вересня 2022року)
Ураховуючи те, що позивач визначив період нарахування 3% річних та інфляційних - 14 січня 2020 рокупо 14 вересня 2022 року, суд першої інстанції обґрунтовано вважавнеобхідним стягнути на користь позивача з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 3% річних в сумі 58022,23 грн., інфляційні в розмірі 275912,64 грн., а з Державного підприємства «Сетам» - 3% річних в сумі 2196,78 грн., інфляційні в розмірі 10446,35 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач також вказує на незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).
Право на звернення із позовом про стягнення коштів, 3% річних, інфляційних втрат виникло у позивача після набрання законної сили рішенням суду про визнання електронних торгів недійсними.
Враховуючи те, що повний текст рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року у справі №761/11216/17 виготовлено 30 вересня 2019 року (за даними ЄДРСР), воно набрало законної сили 31 жовтня 2019 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду 14 вересня 2022 року, тобто в межах строку позовної давності (враховуючи дату набрання законної сили судовим рішенням у справі №761/11216/17).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідають вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: