Київський апеляційний суд
17 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12015270000000437 щодо ОСОБА_5 і
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Городня Чернігівської області, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2024 року,
Броварським міськрайонним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, і ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що 23 жовтня 2015 року о 12 годині 32 хвилини вони, знаходячись поряд із зупинкою громадського транспорту "Кока-Кола" на автомобільній дорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в районі с. Велика Димерка Броварського району Київської області, діючи за попередньою змовою між собою, використовуючи ту обставину, що ОСОБА_5 працював на посаді водія-інкасатора-охоронця в ПАТ КБ "ПриватБанк", перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - інкасаторською бригадою ПАТ КБ "ПриватБанк" і володів інформацією про перевезення ними великої суми грошей з м. Києва до м. Чернігова, вчинили напад на інкасаторів з метою заволодіння вказаними грошовими коштами. Після того, як інкасаторський автомобіль "Volkswagen Transporter" д/н НОМЕР_1 , який належить ПАТ КБ "ПриватБанк", зупинився і один з працівників інкасаторської бригади відчинив бокові двері, ОСОБА_6 , діючи на попередньою змовою з ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, з метою вбивства із заздалегідь заготовленого пістолета "ТТ" здійснив постріл в область шиї ОСОБА_8 , один постріл в область тулуба ОСОБА_10 , два постріли в область голови ОСОБА_9 ОСОБА_11 , у свою чергу, із заздалегідь заготовленого ОСОБА_6 пістолета "ПМР", який йому передав останній, здійснив один постріл в область голови ОСОБА_9 . Від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок вогнепальних поранень потерпілі померли на місці. В подальшому ОСОБА_5 сів за кермо інкасаторського автомобіля, ОСОБА_6 - за кермо автомобіля "Toyota Camry" д/н НОМЕР_2 , на яких того ж дня о 13 години 15 хвилин зупинились на автомобільній дорозі Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в районі с. Прогрес Козелецького району Чернігівської області і заволоділи грошовими коштами ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 10 500 000 гривень, 150 000 доларів США і 30 000 євро, тобто в особливо великих розмірах. Крім того, цього ж дня о 13 годині 35 хвилин, зупинившись на другорядній дорозі, яка веде до с. Скорінець Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_6 з метою укриття вчинених ним і ОСОБА_5 злочинів облив заздалегідь заготовленим бензином автомобіль "Volkswagen Transporter" д/н НОМЕР_1 , який належав ПАТ КБ "ПриватБанк" і в якому знаходилися трупи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і підпалив його, в результаті чого знищив автомобіль, чим завдав ПАТ КБ "ПриватБанк" матеріальної шкоди на суму 321 776, 21 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2024 за результатом розгляду клопотань прокурора ОСОБА_5 і ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів по 02.08.2024 включно.
Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 вбачається, що він просить ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю.
Як зазначає захисник, ОСОБА_6 категорично заперечує свою участь у нападі з метою заволодіння грошовими коштами ПАТ КБ "ПриватБанк" та вбивстві інкасаторів і повідомив, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності дав відносно нього неправдиві показання. Інші докази винуватості ОСОБА_6 відсутні. На даний час його підзахисний більше ніж 6,5 років незаконно утримується під вартою. Що стосується клопотання прокурора, то воно не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому не могло бути задоволене.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, і що менш суворий запобіжний захід не буде достатнім для досягнення його цілей.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання прокурора судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Зважаючи на стадію кримінального провадження та особливості апеляційного розгляду з перегляду конкретного судового рішення, колегія суддів позбавлена можливості дати оцінку доводам захисника ОСОБА_7 про відсутність у кримінальному провадженні доказів винуватості ОСОБА_6 та давати оцінку показанням іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_5 . Не вправі давати таку оцінку доказам і суд першої інстанції, оскільки на цій стадії вони лише досліджуються, а оцінка їм буде надана в судовому рішенні, ухваленому за наслідками судового розгляду.
Невідповідності клопотання прокурора вимогам ч.1 ст.184, ч.3 ст.199 КПК України колегія суддів не вбачає.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").
В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
На питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи (рішення у справі "W. проти Швейцарії"). Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за"і "проти"наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (п.152 рішення ЄСПЛ у справі "Лабіта проти Італії").
Суд врахував тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за одне з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Взяв до уваги суд і те, що свідки у цьому кримінальному провадженні ще не допитувались.
Також слід зважити на обставини вчинення злочинів та суспільно небезпечні наслідки у виді смерті трьох людей, які є невиправними.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, такі ризики не зменшилися і виправдовують подальше його тримання під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3