справа № 356/240/23
головуючий у суді І інстанції Лялик Р.М.
провадження № 22-ц/824/5115/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
18 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко Олени Леонідівни на рішення Березанського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Березанського міського суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд: стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що 19 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька - ОСОБА_4 . Донька разом із позивачем проживає у м. Березань за згодою відповідача.
Відповідач ухиляється від покладеного на нього статтею 180 СК України обов'язку утримувати свою дитину. Відповідач є дієздатною та працездатною особою, може і повинен приймати участь в утриманні дитини.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх з відповідачем малолітньої дитини - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 31 березня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 грн 60 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідає інтересам сторін та інтересам малолітньої дитини, а також не суперечить чинному законодавству.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Литвиненко О.Л. подала апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Березанського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваному рішенні зазначено про визнання відповідачем позовних вимог, однак під час розгляду цієї справи відповідачем повністю не визнавався заявлений позов, про що неодноразово наголошувалося його представником у судових засіданнях.
Вказує, що за клопотанням представника відповідача до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_3 , на користь якої за рішенням Березанського міського суду Київської області від 02 травня 2018 року уже стягуються аліменти з відповідача в розмірі частини на її користь на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого було додано копію рішення Березанського міського суду Київської області від 02 травня 2018 року про стягнення з відповідача аліментів.
Судом першої інстанції ці обставини і докази не були досліджені та у рішенні суду їм не надано належну оцінку про їх прийняття, відхилення чи врахування при його ухваленні.
Зазначає, що позивачем не надано доказів проживання дитини з нею, визначення її місця проживання саме з матір'ю, а також не надано доказів утримання дитини тільки позивачкою, яка ніде не працює, не має будь-якого заробітку і користувалася коштами, які надавав відповідач на утримання їх спільної дочки.
Судом не враховано покази представника відповідача у судовому засіданні про те, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України і на теперішній час перебуває на передовій лінії військових дій, отримує достатнє грошове утримання, залишив позивачці платіжну картку із наявними коштами для утримання дитини, які позивачка повністю зняла і використала для купівлі автомобіля, який зареєструвала на свого батька, так як почала процес розірвання шлюбу з відповідачем.
Відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, двічі отримував контузії у бойових діях, перебував на лікуванні. Значну частину отриманого грошового забезпечення він вимушений витрачати на необхідне обмундирування, забезпечення себе вкрай необхідними ліками, засобами індивідуального захисту.
На лікування військовослужбовця ОСОБА_1 надавали допомогу його родичі, близькі, волонтери. А дружина використовувала отримані від нього кошти на свої потреби. Вся країна допомагає нашим військовим здобути швидшу перемогу та побороти ворога, а відповідач сплачує на двох дітей половину свого заробітку, у той час як дружини не працюють.
Від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Відзив обґрунтований тим, що твердження апелянта про те, що він проходить військову службу у ЗСУ, перебуває на передовій лінії військових дій, залишив позивачці платіжну картку із наявними коштами для утримання дитини, які позивачка повністю зняла і використала для купівлі автомобіля - не відповідає дійсності.
Позивач вказує, що відповідач є військовослужбовцем, однак на теперішній час його розшукує військова частина, оскільки він самовільно залишив у грудні 2023 року військову часину та його місце знаходження не відоме. Ніякої платіжної картки із грошовими коштами на утримання дитини позивачу він не залишав, інакше б у неї не було необхідності звертатися до суду із позовом про стягнення аліментів на дитину.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , зареєстрований Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 23 (а.с. 5).
Батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03 січня 2020 року Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 03 (а.с. 4).
Відповідно до довідки від 09 листопада 2020 року, виданої Виконавчим комітетом Березанської міської ради, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно з довідкою від 05 серпня 2022 року, виданою ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 з 18 березня 2022 року був призваний на військову службу у ЗСУ та з 31 травня 2022 року направлений для подальшого проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_3 (а.с. 31).
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 02 травня 2018 року у справі № № 356/154/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ним повноліття, починаючи з 20 березня 2018 року, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 42-43).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, позивач скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу батька дитини.
За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Доводи відповідача про здійснення ним добровільної сплати аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обмежують право матері, з якою проживає дитина, звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батька дитини.
Посилаючись у своїй апеляційній скарзі на те, що під час проходження військової служби у ЗСУ відповідач двічі отримував контузії у бойових діях, перебував на лікуванні, значну частину отриманого грошового забезпечення він вимушений витрачати на необхідне обмундирування, забезпечення себе вкрай необхідними ліками, засобами індивідуального захисту, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження указаних обставин та не доведено, що стан його здоров'я перешкоджає йому утримувати свою доньку та сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що з відповідача рішенням суду вже стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини доходу на старшого сина, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Визначений судом загальний розмір усіх відрахувань із доходу відповідача (1/4 + 1/4) становить 50 відсотків та не перевищує граничний розмір відрахувань, який визначений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що істотні обставини, які б могли унеможливити виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків належним чином, відсутні, оскільки відповідач є працездатним, отримує стабільний дохід та не довів відсутності у нього можливості надавати допомогу неповнолітній доньці у визначеному позивачем розмірі.
За таких обставин, враховуючи спільний обов'язок батьків матеріально утримувати дитину до повноліття, встановивши, що неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину.
Даючи оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на дитину, визначений судом першої інстанції у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції помилково у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено про визнання відповідачем позовних вимог, однак, з урахуванням вищевикладеного, а також того, що в описовій частині цього рішення зазначено про те, що представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, такі обставини не є підставою для скасування правильного по суті і законного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Березанського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко Олени Леонідівни залишити без задоволення.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська