справа №758/8148/18 Головуючий у І інстанції - Ларіонова Н.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/7346/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та виселення, -
установив:
У червні 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та виселення.
В обґрунтування позову посилалося на те, що 15 жовтня 2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (14 червня 2010 року перейменоване в ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту від 15 жовтня 2007 року №384/110/07-ПІ.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 15 жовтня 2007 року №384/110/07-ПІ, відповідно до якого останній передав АКБ Укрсоцбанк в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру зальною площею 79,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ПАТ Укрсоцбанк було оформлено право власності на вищезгадане житлове приміщення згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Вказує, що звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку.
Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у житловому приміщенні, колишні власники продовжують користуватися ним та відмовляються добровільно виселятися.
Просило суд, зняти відповідачів з реєстраційного обліку з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Виселити в примусовому порядку відповідачів з трикімнатної квартири загальною площею 79,3 кв. м., житловою площею 44,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року задоволено частково зазначений вище позов.
Виселлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квартири АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн., тобто по 587,33 грн. з кожного відповідача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона участі в судовому засіданні не приймала, твердження суду першої інстанції, що вона була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи не відповідає дійсності.
Неповідомлення у встановленому порядку про розгляд справи позбавило її передбаченого цивільним законодавством права - надати суду докази, згідно яких вона заперечує проти позову.
Таким чином, було порушено її права, а саме: право на судовий захист.
Наголошує, що позивачем не доведено порушення його права внаслідок реєстрації відповідачів у спірній квартирі.
Просила суд, скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») (14 червня 2010 року перейменоване в ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого являється Акціонерне товариство «Альфа Банк», найменування якого згодом змінено на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 15 жовтня 2007 року №384/110/07-ПІ про надання кредиту у розмірі 616100 грн., зі сплатою 14,5% процентів річних та комісії в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між АКБСР «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 15 жовтня 2007 року укладено договір іпотеки №04/І-765, за яким у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредиту №384/110/07-Пі від 15 жовтня 2007 року, передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом п.п. 4.5.3. п. 4.1. ст. 4 договору іпотеки, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
13 листопада 2017 року позивачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38082399 від 13 листопада 2017 року, відповідно до умов якого права власності на дану квартиру перейшло до ПАТ «Укрсоцбанк».
Державна реєстрація за позивачем права власності на квартиру не скасовувалась та є чинною, будь-яких доказів на спростування вказаної обставини суду не надавалось.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року у цивільній справі №758/168/18, до якого було зупинено провадження у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 р., відмовлено в повному обсязі в позові ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Ю.М., ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності та в позові третьої особи: ОСОБА_2 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Ю.М., ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 р. залишено без задоволення касаційну скарга ОСОБА_1 , а рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року - без змін.
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку. Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у житловому приміщенні, колишні власники продовжують користуватися ним та відмовляються добровільно виселятися.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником квартири, у якій фактично не проживають, але значяться зареєстрованими відповідачі, серед яких є попередній власник квартири та члени його сім'ї, що створює перешкоди та порушує права дійсного власника, при цьому жодних домовленостей між позивачем, як власником, та відповідачами з приводу користування квартирою не досягалось.
Разом з тим, заявлена вимога про зняття відповідачів з реєстраційного обліку є передчасною, оскільки зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється у тому числі й на підставі рішення суду про позбавлення такої особи права користування житловим приміщенням після набрання ним законної сили.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Разом з тим, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (чинна, на момент виникнення спірних правовідносин), зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16 січня 2012 року визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення ст. 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що було порушено право ОСОБА_1 на судовий захист, оскільки вона не була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, та не мала можливості надати свої докази та заперечення на позовну заяву, колегією суддів оцінюються критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 повідомлялась про судові засідання у передбачений законом спосіб.
Достеменна обізнаність ОСОБА_1 про розгляд зазначеної справи підтверджується її систематичними клопотаннями про відкладення розгляду справи, що містяться в матеріалах справи, та неодноразовим оскарженням ухвали про відкриття провадження у справі в апеляційному порядку та 1 раз - в касаційному порядку, а тому всю інформацію по справі, зокрема час та місце розгляду справи, могла відслідковувати на сайті судової влади.
Крім того, в апеляційному та касаційному порядку ухвала про відкриття провадження у справ оскаржувалась ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_1 та зареєстрований разом з останньою у спірній квартирі.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаною про перебування даної справи в провадженні суду, маючи об'єктивну можливість за час перебування справи в провадженні суду подати відзив на позов, всі докази зі свого боку, цього не зробила.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено порушення його права внаслідок реєстрації відповідачів у спірній квартирі, з огляду на наступне.
Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_2 ) є відповідне застереження в п.п. 4.5.3. п. 4.1. ст. 4 договору іпотеки від 15 жовтня 2007 року, яке передбачало передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підставою виникнення права власності в АТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 та внесення відповідного запису було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38082399 від 13 листопада 2017 року, відповідно до умов якого, права власності на дану квартиру перейшло до ПАТ «Укрсоцбанк».
Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 серпня 2021 року у цивільній справі №758/168/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 р., відмовлено в повному обсязі в позові ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Ю.М., ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності та в позові третьої особи: ОСОБА_2 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Ю.М., ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 р. залишено без задоволення касаційну скарга ОСОБА_1 , а рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишено без змін.
Відтак, скаржником не надано доказів на підтвердження неправомірності набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на іпотечне майно, що в свою чергу порушує права останнього, внаслідок користування колишніми власниками житловим приміщенням та відмови в добровільному виселенні.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба