Справа №759/18509/22 Головуючий у 1 інстанції: Петренко Н.О.
Провадження №22-ц/824/1601/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
4 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року та на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа з правом самостійних вимог - ОСОБА_2 , про стягнення коштів,-
Короткий зміст обставин справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит»), третя особа з правом самостійних вимог - ОСОБА_2 , про стягнення коштів.
Просив стягнути з ТОВ «Алекскредит» на свою користь грошові кошти у розмірі 50,00 грн, 3 % річних у розмірі 5,00 грн, пеню у розмірі 33,57 грн, втрати від інфляції у розмірі 22,46 грн, судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 000,00 грн.
Позивач неодноразово збільшував позовні вимоги та просив також стягнути моральну шкоду у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян 4 173,00 грн, витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 500,00 грн, поштові витрати на відправлення документів.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на його контрактний особистий телефонний номер НОМЕР_1 номер SIM карти НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 від ТОВ «Алекскредит» надійшли дзвінки та текстові повідомлення з вимогою сплатити гроші.
12 грудня 2019 року позивач сплатив відповідачу 50,00 грн у Святошинському відділенні Печерської філії АТ КБ «ПриватБанк» на вул. Якуба Коласа, 12, що підтверджено квитанцією від 12 грудня 2019 року № 0.0.1550566049.1, код квитанції 1806-6145-6130-7970, ключ 3092652592.
У квитанції зазначено особисте прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційний код. ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Алекскредит» з інформаційними запитами. Відповідач не виконав обов'язок надавача послуг. Не надав правдиву інформацію, а тому мав повернути особисті кошти позивача. Вважав, що відповідач безпідставно отримав вказані кошти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50,00 грн, 3 % річних у розмірі 5,00 грн, пеню у розмірі 33,57 грн, втрати від інфляції у розмірі 22,46 грн, а всього 111,03 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Алекскредит», третя особа з правом самостійних вимог - ОСОБА_2 , про стягнення коштів відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року та ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просив:
- скасувати рішення частково, ухвалити нове, яким стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4 173,00 грн поштові витрати на відправлення документів у розмірі 132,00 грн;
- скасувати ухвалу та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
Вважає, що судові рішення суду першої інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не розглянув заяву позивача про стягнення моральної шкоди, стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги, стягнення поштових витрат на відправлення документів та заяву про надання доказів витрат на правничу допомогу.
Вважає, що у мотивувальній частині рішення відсутні мотиви відмови у стягненні моральної шкоди та стягненні поштових витрат на відправлення документів.
Вказує, що в описовій частині не зазначено, що позивач заявив про надання доказів витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Вважає, що шкода, відсутність економічного і правового обґрунтування та незаконні дії є складовою діяльності відповідача та осіб, пов'язаних з ним діловими, професійними, економічними, особистими та іншими стосунками з метою отримання прибутку.
В частині вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 50,00 грн, 3 % річних у розмірі 5,00 грн, пені у розмірі 33,57 грн, втрат від інфляції у розмірі 22,46 грн рішення суду першої інстанції не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно квитанції від 12 грудня 2019 року № 0.0.1550566049.1 ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Алекскредит» 50,00 грн - призначення платежу: продовження кредиту з договору 2592457 ОСОБА_1 (а.с. 5).
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Алекскредит» направляв на телефон позивача вимогу про сплату кредиту за договором № 2592457, який отриманий ОСОБА_2 (а.с. 19-20).
08 грудня 2019 року на адресу ТОВ «Алекскредит» було направлено запит на отримання інформації (а.с. 21-22).
18 грудня 2019 року відповідач надав позивачу відповідь та зазначив, що у зв'язку з оформленням запиту без дотримання вимог чинного законодавства, товариство не може надати запитувану інформацію.
27 січня 2020 року ТОВ «Алекскредит» було повідомлено, що позивач 12 грудня 2019 року сплатив 50,00 грн та просив підтвердити правочин, надати копію договору, відомості про надання-отримання коштів; копію ліцензії та свідоцтва Нацкомфінпослуг (а.с.24-25).
Відповідно до договору про надання кредиту від 11 серпня 2019 року № 2592457 кредитні відносини склалися між ОСОБА_2 та ТОВ «Алекскредит», тобто позивач не є стороною правочину.
Відповідно до листа від 28 лютого 2020 року ТОВ «Алекскредит» станом на 28 лютого 2020 року відсутні правовідносини між відповідачем та позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитні відносини виникли між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 , а не позивачем, а тому то відповідач не мав права зараховувати його кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом № 2592457.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на пункт 2 частини другої та частину третю статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
З матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2023 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив суд:
1. стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 50,00 грн, 3 % річних у розмірі 5,00 грн, пеню у розмірі 33,57 грн, втрати від інфляції у розмірі 22,46 грн;
2. стягнути з відповідача на користь державного бюджету шкоду у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 5 255,00 грн відповідно до п.п. 7, 11 частини першої ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»;
3. стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян 4 173,00 грн, витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 500,00 грн, поштові витрати на відправлення документів.
У частинах четвертій, п'ятій статті 265 ЦПК України визначено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Суд першої інстанції встановивши, що кредитні відносини виникли між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 , а не позивачем, дійшов висновку про те, що відповідач не мав права зараховувати його кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом № 2592457 та вирішив стягнути з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50,00 грн, 3 % річних у розмірі 5,00 грн, пеню у розмірі 33,57 грн, втрати від інфляції у розмірі 22,46 грн.
Проте на порушення статті 265 ЦПК України, суд першої інстанції у мотивувальній частині не навів наявності чи відсутності підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача на користь державного бюджету шкоди у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 5 255,00 грн відповідно до п.п. 7, 11 частини першої ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»; стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян 4 173,00 грн,чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду в цій частині; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, а також норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, зокрема у разі відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У пункті 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» вказано, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про надання послуги у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги).
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредитні відносини виникли між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 , а не з позивачем, тобто між сторонами договору про споживчий кредит укладено не було, а тому відсутні підстави для відповідальності ТОВ «Алекскредит» за порушення законодавства про захист прав споживачів, як споживача таких послуг, є безпідставними.
Крім того, позивач може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та не вправі просити стягнути кошти на користь інших осіб чи держави.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 5 частини 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на закони України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».
Однак враховуючи те, що між сторонами договору про споживчий кредит укладено не було, апеляційний суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди виходячи із норм зазначених законів.
Інших доводів щодо завдання позивачу моральної шкоди позовна заява не містить.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги в частині порушення норм процесуального права частково знайшли свої підтвердження під час апеляційного розгляду справи, рішення суду першої інстанції в частині вирішенні вимог про стягнення з відповідача на користь державного бюджету шкоди відповідно до п.п. 7, 11 частини першої ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.
Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час ухвалення судового рішення судом розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надані сторонами, відповідність цих вимог до норм закону та вирішено питання про судові витрати, в тому числі про витрати на надання професійної правничої допомоги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що розмір витрат на правову допомогу становить 2 500,00 грн, а докази таких витрат позивач подасть протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 8261216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Так, зі справи видно, що 17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 500,00 грн, поштові витрати на відправлення документів у розмірі 132,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 08 грудня 2022 року, акт/звіт № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2022 року у цивільній справі, акт/звіт № 2 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 08 грудня 2022 року у цивільній справі.
На підтвердження витрат на поштові відправлення документів позивач доказів не надав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01.09.2022 №640/16093/21).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи рівень складності справи, яка по своїй суті є не складною та не потребує глибокого вивчення нюансів, для фахівця в області права, необхідність витратити на складання позову 4 години часу з додатковими 2 годинами на консультацію з юридичних питань, необхідність витратити на складання заяви про збільшення позовних вимог 4 години часу, а також необхідність витратити на складання відповіді на відзив 4 години часу є неспіврозмірним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Так само не підлягають компенсації відповідачеві витрати, понесені у зв'язку з вивчення позовних матеріалів і наданих клієнтом документів, перегляд законодавчої бази, пошук і вивчення судової практики та надання консультацій клієнту, що узгоджується із згаданим правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 4 500,00 грн є завищеним, витрати у зазначених сумах не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи складність справи, необхідність надання позивачу послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у суді першої інстанції у розмірі 4 500,00 гривень.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання в частині стягнення поштових витрат в розмірі 132,00 грн, оскільки на підтвердження таких витрат заявником не надано суду доказів їх оплати.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні заяви про ухвалення рішення саме з підстав неспівмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу та не доведеності понесення поштових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а рішення в оскаржуваній частині та ухвала суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь державного бюджету шкоди відповідно до п.п. 7, 11 частини першої ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, а також про відмову у стягненні витрат на правову допомогу та поштових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18.
З огляду на характер правовідносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а також виходячи зі змісту позову, у спірних правовідносинах позивач не є споживачем послуг.
Отже, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2 393 гривні.
Судовий збір за подання до суду позовної заяви складав 957,20 грн, враховуючи ціну позову з урахуванням збільшення позовних вимог 9 539,03 грн.
Судовий збір за подання до суду апеляційної скарги складав 1 435,80 грн.
ОСОБА_1 за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги не сплатив судовий збір, а тому він підлягає стягненню з нього в дохід держави.
Враховуючи часткове задоволення позову (1,6 %) та часткове задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій пропорційно задоволених вимог. У решті витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року в частині вирішенні вимог про стягнення з відповідача на користь державного бюджету шкоди відповідно до пунктів 7, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа з правом самостійних вимог - ОСОБА_2 , про стягнення на користь державного бюджету шкоди у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 5 255,00 грн відповідно до пунктів 7, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»; стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян 4 173,00 грн, витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 500,00 грн, поштових витрат на відправлення документів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 941,90 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 1 435,80 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на користь держави.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко