Провадження № 33/821/252/24 Справа № 705/1055/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
12 червня 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 20.03.2024 р., якою ОСОБА_1 ,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Волгоград,
рф, громадянина України, який має вищу
освіту, одруженого, солдата військової служ-
би за мобілізацією ВЧ НОМЕР_1 , пенсіонера
Національної поліції України, УБД, проживає
АДРЕСА_1 (ВЧ НОМЕР_1 ),
визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та нього накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., -
Відповідно до постанови суду, 22.02.2024 р. о 00:22 год. в м. Умань по вул. Небесної Сотні, 7, Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-SENS р/номер НОМЕР_2 в алкогольному стані, при спілкуванні був різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення, хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адмінправопорушення в його діях. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що некоректність обвинувачення не дозволяє не тільки належним чином організувати ефективний захист прав особи яка притягається до адмінвідповідальності, а й позбавляє суд можливості належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення адмінправопорушення. При складанні протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 493091 зміст тексту п. 2.5 ПДР України який постановлено йому в провину про чинення адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суперечить змісту фактичних обставин справи, які зафіксовані працівниками поліції при складанні протоколу, тому протокол є неналежним доказом.
Письмові пояснення свідка ОСОБА_2 не можна визнавати належним доказом, оскільки вони викликають сумніви в достовірності та спростовуються відеозаписом подій з відео-реєстратора. На відеозаписі зафіксовано факт находження ОСОБА_3 на передньому пасажирському сидінні автомобіля відразу після зупинки автомобіля. Вказаний свідок судом не допитаний і його пояснення ні підтверджують, ні спростовують фактичні обставини зазначені в протоколі про адмінправопорушення., а тому є неналежним та недопустимим доказом.
Посилається на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.06.2019 р. по справі № 560/751/17, в якій вказано, що письмові пояснення свідків адмінправопорушення без їх допиту є неналежним доказом.
В протоколі зазначено додаток відеозапис з нагрудної камери поліцейських № 117, але в матеріалах справи наявний відеозапис за реєстраційними номерами 107, 123 з невідомого відеопристрою.
На відеозаписі зафіксовано автомобіль ЗАЗ-SENS, але номерного знаку, водія, через формат зйомки, встановити неможливо. Відеозапис небезперервний. Відеозапис з лікарні також неповний. Не зафіксовано роз'яснення особі, яка притягається до адмінвідповідаль-ності, в момент складення протоколу її процесуальних прав, що є обов'язковою умовою складання протоколу та є завадою для забезпечення справедливого судового розгляду.
Звертає увагу суду на те, що відеозапис з реєстратора № 107 змінювався, коригувався, а тому існують сумніви в автентичності оригіналу, в зв'язку з чим відеозапис є неналежним доказом.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що правопорушник має бути перебувати в стані алкогольного сп'яніння та обов'язково керувати транспортним засобом. Апелянт стверджує, що транспортним засобом він не керував, на відеозаписі не зафіксовано факту керування ним транспортним засобом, а тому зазначена обставина виключає можливість притягнення його до адмінвідповідальності.
Відеозаписом не зафіксовано, що особа яка притягається до адмінвідповідальності допустила будь якого порушення КУпАП за яке його слід було затримувати, в подальшому вимагати проходження огляду на стан сп'яніння, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2019 р. справа № 686/11314/17. Наголошує, що в матеріалах відсутні будь які належні та допустимі докази його провини у вчиненні адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлявся про час та місце судового розгляду (а. пр. 51). Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності не є обов'язковою. Правопорушник ОСОБА_1 подав суду апеляційної інстанції електронною поштою заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу про адмінправопорушення без участі правопорушника.
Вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, при цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 2564-256 КУпАП.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 22.02.2024 р. в 00:22 год. по вул. Небесної Сотні, 7 в м. Умань Черкаської обл. водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ-SENS р/номер НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення, хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 493091 від 12.02.2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння (а. пр. 2), письмовим поясненням ОСОБА_2 (а. пр. 3) та відеозаписами з нагрудних відеокамер поліцейських, долученими до матеріалів справи (а. пр. 8).
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини та які є предметом судового розгляду.
З наявного в матеріалах справи про адмінправопорушення відеозапису, з нагрудних відеокамер працівників поліції, який доданий до протоколу про адмінправопорушення та був досліджений в судовому засіданні, зафіксовано, як автомобіль ЗАЗ-SENS рухається. Після зупинки автомобіля працівниками поліції спеціальним сигналом, не зрозуміло чи то автомобіль зупинився на вимогу працівників поліції, чи то водій не справився з керуванням та наїхав на бордюр, автомобіль зупинився. В автомобілі дійсно на передньому пасажирському сидінні перебуває ОСОБА_1 , за іншою особою у цивільному одязі, побігли поліцейські оскільки він почав тікати від працівників поліції, але його затримали та привели до авто. ОСОБА_1 та особа у цивільному одязі при спілкуванні з працівниками поліції вели себе агресивно, провокативно. Працівники поліції вимушені були проти ОСОБА_1 та особи у цивільному одязі застосувати кайданки. Працівники поліції 4 рази пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, однак останній чіткої відповіді не надає, всіляко ухиляється. На відеозаписі зафіксовані лише ОСОБА_1 , особа у цивільному одязі та чотири екіпажі поліцейських. На відеозаписі також зафіксовані події огляду в лікарні, під час якого ОСОБА_1 вимагав то «удостоверение», то слідчого суддю для захисту його порушених прав та всіляко ухилявся від огляду. Поведінка ОСОБА_1 протягом всього відеозапису неадекватна, не відповідала обстановці, носила провокативний характер. ОСОБА_1 згоди на проведення огляду без забезпечення йому адвоката не надав, тому лікар склав відповідний висновок. Після складання матеріалів щодо фіксації правопорушення ОСОБА_1 , на відеозаписі видно, що працівники поліції ознайомили його з протоколом та він відмовився від надання пояснень.
Доводи апеляційної скарги про відсутність об'єктивної сторони правопорушення в його діях, суперечливості протоколу про адмінправопорушенния змісту тексту п. 2.5 ПДР фактичним обставинам справи, а також те, що протокол є недопустимим доказом, є необґрунтованими.
На переконання апеляційного суду документи справи про адмінправопорушення складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме як відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, чим останній порушив вимоги 2.5 ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії № НОМЕР_4 є пенсіонером Національної поліції України, має спеціальне звання - підполковник поліції, безпідставно порушив введену в усіх регіонах України з 25.02.2022 р. комендантську годину, крім того 12.02.2024 р. о 02:01 у відношенні нього уповноваженою особою складено протокол про адмінправопорушення за ч. 3 ст. 17220 КУпАП серії КИЧК/У № 114, також винесена постанова про накладення адмінстягнення по справі про адмінправопо-рушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП серії БАД № 913138. На теперішній час при наданні відсічі збройній агресії рф саме військовослужбовці, які безпосередньо не перебувають на лінії бойового зіткнення, повинні бездоганно, беззаперечно та усвідомлено виконувати всі вимоги Конституції України, Законів України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, як під час виконання обов'язків військової служби, так і поза її межами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Посилання апелянта на рішення ВС апеляційний суд вважає не релевантними, тому що ті справи були розглянуті в межах КАСУ, в якому закладений принцип презумпції винуватості, який зобов'язує суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем, а не органом який ініціював притягнення особи до адмінвідповідальності та яке є предметом судового розгляду за правилами КУпАП, не лише довести законність свого рішення, дії чи бездіяльності, а й спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод і інтересів.
За приписами КУпАП та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
Таким чином, процесуальний порядок та основні засади цих національних кодексів істотно відрізняються один від одного, а тому їх одночасне застосування чи поєднання апеляційний суд вважає неможливим.
Не знайшли свого підтвердження під час судового та апеляційного розглядів й доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом, які, до того ж, спростовуються наявними матеріалами справи у їх сукупності, в тому числі відеозаписами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не схиляють суд апеляційної інстанції до висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення про визнання його винним у тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітке мовлення, хода) та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адмінправопо-рушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 9.11.2015 р. № 1452/735.
Також, апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про наявність в матеріалах справи неповного відеозапису та про невідповідність номерів відеокамер не є такими, що впливають на встановлення його вини, тому що обов'язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів достатній для розгляду справи в суді.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , які дослідив суд та обґрунтовано послався на них у своїй постанові, тому що норми КУпАП не містять обов'язкової вимоги про безпосередній допит свідка під час розгляду справи в суді.
Інші доводи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення
Апеляційним переглядом також встановлено, що накладаючи адмінстягнення, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 30, 33 КУпАП і призначив його у встановлений КУпАП строк з дня вчинення правопорушення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням обставин справи, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить значну суспільну небезпеку.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, як і підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 20.03.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.