Справа № 161/10955/24 Провадження №11-кп/802/507/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 червня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження №12024030580001387 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580001387, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання запобіжних заходів, не відпали, а продовжують існувати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року клопотання прокурора задоволено частково, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 10 серпня 2024 року включно, з визначеним розміром застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що прокурором доведено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, оскільки наведені в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 вважає ухвалу суду незаконною. Посилається на те, що ОСОБА_7 повністю визнав свою вину, щиро кається та співпрацює зі слідством. Вказує на те, що останній має постійне місце проживання, є інвалідом ІІ групи по зору, а на даний час відбувається часткова атрофія зорових нервів. Просить ухвалу змінити в частині продовження запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, зазначені обставини, характер правопорушень вказує на продовження існування раніше визначених ризиків, на даний час в рамках кримінального провадження триває судовий розгляд.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Апеляційний суд вважає, що продовжуючи ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід, суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст.184 КПК України, так і обставини, визначені ст.199 КПК України.
Захисником до апеляційної скарги додано копії документів, якими підтверджується незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Проте, стороною захисту не надано жодних документальних підтверджень того, що стан здоров'я ОСОБА_7 перешкоджає його подальшому утриманню в умовах слідчого ізолятора.
За таких обставин, стан здоров'я обвинуваченого на даний час не може бути єдиною та безумовною підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на більш м'який.
Тому, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, також відносно останнього 27.05.2024 скерований обвинувальний акт до Луцького міськрайонного суду Волинської області у кримінальному провадженні №12024030580000676 від 18.02.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, крім того в даному кримінальному провадженні на даний час не розпочато судовий розгляд, обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на переконання суду апеляційної інстанції, зможе дієво забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: