Справа № 548/669/21
Провадження № 2/548/32/24
27.05.2024 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідача- ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Янченко Світлана Іванівна, до ОСОБА_4 , Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію - недійсним,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , Хорольської міської ради Полтавської області про визнання акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію - недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 2001 року державною технічної комісією був складений акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, яким переобладнане приміщення квартири під магазин пром товарів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
Зазначає, що на день складання цього акту площа магазину складалася із торгівельного залу площею 29.6 м. кв. та топочної, площею 5.6 м.кв. При цьому загальна площа магазину не була зазначена. Оригінал цього акту зберігався в архіві Хорольської міської ради.
Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради Полтавської області № 170 від 23.03.2001 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта переобладнаного приміщення квартири під магазин промислових товарів та надання побутових послуг по АДРЕСА_1 . Дозволено підприємцю ОСОБА_5 експлуатувати магазин промтоварів та побітових послуг по АДРЕСА_1 .
В подальшому чоловіком позивачки - відповідачем ОСОБА_4 були внесені дописки до цього акту, а саме дописано загальну площу магазину 71.2 та дописано «площа салону побутових послуг - 36.0 м.кв.»
Вказуючи на те, що станом на 22.03.2001 вказані приміщення не існували, акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22.03.2001 є сфальсифікованим, тому просить визнати його недійсним.
В судовому засіданні як позивачка, так і її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що в 2001 році її нині покійний батько ОСОБА_5 звернувся до виконавчого комітету Хорольської міської ради Полтавської області з питанням про переобладнання приміщення квартири по АДРЕСА_1 .
22 березня 2001 року державною технічної комісією був складений акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, яким переобладнане приміщення квартири під магазин промтоварів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.
В цьому акті зазначена площа торгівельного залу 29.6 м. кв. та топочної, площею 5.6 м.кв. При цьом,у загальна площа магазину не була зазначена. В подальшому відповідно до рішення Хорольської міської ради № 60 від 03.03.2008 нею отримано в оренду земельну ділянку площею 0.0514 га для будівництва та обслуговування існуючого магазину. Це будівництво тривало до 2011 року, в подальшому нею і відповідачем були оформлені документи на право власності у відповідних частках на магазин. При цьому, відповідач в акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22 березня 2001 року вписав ті добудови, що були добудовані в 2011 році та на підставі цього акту оформив право власності на 27/50 магазину.
Так як акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22 березня 2001 року містить відомості, які не відповідають дійсності, вважає, що вказаний акт повиненн бути визнаний недійсним.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечив, пояснивши, що всі документи виготовлялися відповідно до чинного законодавства, підстав визнавати акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22 березня 2001 року немає. При цьому просив застосувати строк позовної давності у випадку, якщо суд прийде до переконання, що є підстави для задоволення позову.
Представник Хорольської міської ради Бибик В.В. проти задоволення позову заперечував. Вказав, що акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22 березня 2001 року є документом, що посвідчував можливість переобладнання житлової нерухомості в нежитлову. Самі по собі дописки у вказаний акт якщо і мали місце, вони не були наслідком незаконності дій виконавчих органів Хорольської міської ради.
Дослідивши матеріали справи, допитавши сторони, суд приходить до таких висновків.
19.03.2001 батько позивачки як власник квартири АДРЕСА_2 звернувся до виконавчого комітету Хорольської міської ради з письмовою заявою про затвердження акту прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 та надання дозволу на його експлуатацію.
22 березня 2001 року Державною технічною комісією прийнято рішення про прийняття в експлуатацію переобладнаного приміщення квартири під магазин промтоварів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 .
У вказаному акті зазначено такі показники об'єкта: загальна площа магазину - _____, площа торгівельного залу - 29.6 м. кв., площа топочної - 5.6 м. кв. Маються підписи голови державної технічної комісії, її членів та батька позивачки ОСОБА_5 .
Вказаний акт міститься в матеріалах кримінального провадження № 1201970330000102 /а.с. 83-84/, що був витребуваний в ході досудового розгляду вказаного кримінаьного провадження працівниками поліції в архівному відділі Хорольської міської ради в порядку тимчасового доступу до речей і документів.
Позивачкою ОСОБА_1 в ході судового розгляду надано суду 2 примірника оригіналів акту Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію переобладнаного приміщення квартири під магазин промтоварів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 .
В кожному примірнику цого акту зазначено такі характеристики об'єкта: загальна площа магазину 71.2, площа торгівельного залу - 29.6 м.кв., площа топочної - 5.6. м.кв., площа салону побутових послуг - 36.0 м.кв. При цьому, цей акт датований 22.03.2001. Одним із підписантів цих актів зазначений батько позивачки ОСОБА_6 .
В судовому засіданні позивачка підтвердила, що в цих актах замість свого батька вона була підписантом на підставі відповідного доручення, примірник якого мається на а.с. 12 матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, в суді достовірно встановлено, що 2 оригінальні примірника актів Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію переобладнаного приміщення квартири під магазин промтоварів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 містять дописки загальної площі магазину 71.2 м.кв. та дописку площі салону побутових послуг 36.0 м.кв.
Ці дописки в акт були вчинені після 22.03.2001, про що свідчать такі обставини.
Судом встановлено, що з 19.01.1985 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 18.05.2016 розірвано.
03.12.2003 ОСОБА_5 , який є батьком ОСОБА_1 , подарував ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0078 га, надану для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, яка належала дарителю ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 094527, виданого Хорольською міською радою і Хорольським районним відділом земельних ресурсів 03.09.2003 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 67, яка розташована на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування, посвідченим 03.12.2003 приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Рибкою К.О., зареєстрованим у реєстрі за № 3420.
24.12.2003 ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з однокімнатної квартири загальною площею 31,4 кв. м., яка належала дарителю на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.1999, що підтверджується договором дарування, посвідченим 24.12.2003 приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Рибкою К.О.
На звороті цього договору дарування квартири мається власноручний запис ОСОБА_7 , яка дала згоду своєму чоловіку ОСОБА_5 , який є батьком позивача ОСОБА_1 , на дарування вказаної квартири, придбаної ними за час шлюбу, нотаріусом особу ОСОБА_7 встановлено згідно паспорту, перевірено наявність штампу про реєстрацію шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 24 КпШС України, яка була чинною на час переходу права приватної власності на квартиру від дарителя ОСОБА_5 до обрадованого ОСОБА_4 , майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
З наведеного слід зробити висновок про те, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 31,4 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0078 га, яка розташована на АДРЕСА_3 , є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2011 ОСОБА_1 є власником 23/50 частки магазину промислових товарів та надання побутових послуг за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 126,1 кв.м. на підставі рішення від 25.07.2011 № 324.
25.07.2011 ОСОБА_1 зверталася до виконкому Хорольської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення права власності на добудований до магазину Ажур» третій зал площею 52.3/2.1/3.8 м.кв. магазину промислових товарів та надання побутових послуг в АДРЕСА_1 / а.с. 56 матеріалів кримінального провадження/.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрваного інспекцією ДАБК у Полтавській області 18.07.2011 добудови приміщень в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 здійсненні з грудня 2010 по 2011 рік.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2011 ОСОБА_4 є власником 27/50 частки магазину промислових товарів та надання побутових послуг за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 126,1 кв.м. на підставі рішення від 22.08.2011 р. № 345.
Таким чином, вбачається, що свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були видані в один день 20.10.2011 на підставі відповідних рішень виконкому виконкому Хорольської міської ради та є похідними від цих рішень.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з того, що в ході судового розгляду встановлено, що акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію переобладнаного приміщення квартири під магазин пром товарів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 від 22 березня 2001 року містить недостовірні дані в частині зазначення площі салону побутових послуг 36.0 м.кв., ці дані були вписані після проведення засідання відповідної комісії, тобто після 22.03.2001, в цій частині вказаний правочин підлягає визнанню недійсним в силу ст. 203 ЦК України.
Разом з тим, виходячи з того що позивачка ОСОБА_1 про вказані обставини повинна була б дізнатися не пізніше 20.10.2011, коли стала власником 23/50 частин приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 з позовом про захист свого порушеного права вона повинна булаб звернутися не пізніше 21.10.2013.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.ст. 257, 268 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУкраїни)
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з того, що позивачка ОСОБА_1 про наявність дописів в акті Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію переобладнаного приміщення квартири під магазин промтоварів та надання побутових послуг (пункт проката) в АДРЕСА_1 від 22 березня 2001 року повинна була б дізнатися не пізніше 20.10.2011, коли стала власником 23/50 частин приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 на підставі цього ж акту, з позовом про захист свого порушеного права вона повинна була б звернутися не пізніше 21.10.2014.
Таким чином, трирічний строк позовної давності щодо оскарження вищевказаного акту сплив о 24 год 00 хв 21 жовтня 2014 року.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Янченко Світлана Іванівна, до ОСОБА_4 , Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання Акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію - недійсним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 06.06.2024.
Головуючий