17 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 912/673/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023
у справі № 912/673/23
за позовом Керівника Кіровоградської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Міністерства освіти і науки України
до: 1) Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
2) Фізичної особи-підприємця Теплюка Андрія Олександровича
за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка
про визнання договору недійсним, зобов'язання повернути майно
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.06.2024 надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (повний текст складено 21.03.2024) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційний скарги, заяви) раніше ви розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287 ? 290 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі ? Закон).
Згідно з п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
За змістом абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Предметом поданого у цій справі у 2023 році позову є дві вимоги немайнового характеру про визнання недійсним договору та про зобов'язання повернути майно.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 2 684 грн.
Отже, у цьому разі скаржником мало бути сплачено судовий збір у розмірі 10 736 грн (2 684 грн х 2 х 200%).
До поданої повторно касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано копію платіжної інструкції, згідно з яким сплачено 10 736, 00грн. грн судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 Закону).
Водночас необхідними реквізитами ідентифікації касаційної скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується, оскільки лише за таких умов суд може переконатися у сплаті коштів та їх зарахуванні (надходженні) до Державного бюджету за розгляд саме тієї касаційної скарги, яку подано щодо оскарження певного судового рішення у відповідній судовій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі № 910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18, від 13.06.2023 у справі № 911/26/20.
При цьому в постановленій у цій справі ухвалі від 18.04.2024 про залишення вперше поданої касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях без руху Суд вже звертав увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.
Однак, як вбачається з доданої до касаційної скарги копію платіжної інструкції про сплату 10 736,00 грн судового збору, в призначенні платежу не зазначено номер справи та судове рішення, яке оскаржується.
З огляду на це, скаржник не надав суду належних доказів сплати судового збору саме за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23, оскільки з доданого до касаційної скарги документа не вбачається подання якої касаційної скарги і у якій справі оплачується відповідним судовим збором.
Тож Суд вказує на те, що скаржнику необхідно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 736 грн за подання касаційної скарги, необхідними реквізитами для ідентифікації якої є, зокрема, номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується.
Скаржником також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, щодо якого Суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як зазначено в ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), №3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від самого скаржника і їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок про визнання їх неповажними.
05.06.2024 Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях вдруге звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (повний текст складено 21.03.2024) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23.
У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що відсутність фінансування позбавила можливості скаржника сплатити судовий збір, що на його думку є поважною причиною пропуску строку. Також скаржник в якості поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження у справі зазначає місцезнаходження скаржника- м. Дніпро, яке піддається постійним обстрілам з боку агресора та відсутності достатньої кількості спеціалістів в юридичному управлінні скаржника.
Однак обставини фінансової неспроможності скаржника сплатити судовий збір за подання касаційної скарги не є належним обґрунтуванням наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, органи державної влади, суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Доводи скаржника про те, у скаржника відсутня необхідна кількість працівників в юридичному управлінні, Суд не визнає поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки ці причини є суб'єктивними, залежали від організації роботи скаржника, та не є об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення.
Стосовно зазначення скаржником причин пропуску на касаційне оскарження Верховний Суд наголошує, що посилання скаржника лише на місцезнаходження у місті Дніпро, не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до Верховного Суду та без надання відповідних доказів того, як саме місцезнаходження скаржника вплинуло на роботу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.
Отже зазначені у клопотанні підстави не свідчать про неможливість подання касаційної скарги в строк, встановлений статтею 288 ГПК України. Слід зауважити, що юридична особа має більше можливостей для здійснення свого представництва у суді, аніж фізична особа, яка перебуває у зоні бойових дій, та відповідно об'єктивно обмежена у захисті своїх прав та інтересів. Судова колегія відзначає, що внутрішньо-організаційні питання функціонування юридичної особи носять суб'єктивний характер, юридична особа повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі касаційних скарг та оформлення їх змісту. При цьому викладені скаржником та описані вище причини пропуску строку на касаційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об'єктивно перешкоджали вчасно звернутися до суду касаційної інстанції зі скаргою.
Враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку. При цьому слід зауважити, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Таким чином підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження повторно поданої касаційної скарги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.202 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23, Суд визнає неповажними.
Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, зокрема, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на наведене, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме навести Суду інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати докази сплати судового збору в сумі 10 736,00 грн за подання касаційної скарги, що будуть містити необхідні реквізити для її ідентифікації, якими, зокрема, є номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 287?291, 292 ГПК України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.202 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у справі № 912/673/23 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.