11 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/185/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі
за позовом керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 246 827,89 грн.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Гриненко А. Є., представник відповідача - Оляш К. І.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2022 року керівник Біляївської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та/або відповідач), в якому просив визнати недійсними додаткові угоди від 21.04.2021 № 1, від 21.04.2021 № 2, від 28.08.2021 № 3, від 28.08.2021 № 4, від 28.08.2021 № 5, від 20.12.2021 № 6, від 20.12.2021 № 7 та від 28.01.2022 № 10 до договору про закупівлю електричної енергії від 22.02.2021 № 169, укладеного між Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», а також стягнути з відповідача на користь Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 246 827,89 грн.
1.2. Позовні вимоги арґументовані тим, що оспорювані додаткові угоди до договору про закупівлю електричної енергії від 22.02.2021 № 169 укладені з порушенням вимог законодавства, а саме статті 5, частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та є недійсними з огляду на те, що Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону, а саме у пункті 2 частини 5 цієї норми визначено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Під час укладання спірних додаткових угод сторонами не дотримано вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 % від ціни, зазначеної в договорі, що призвело до зменшення обсягів товару, який підлягав поставці та зайвого витрачання бюджетних коштів. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у сумі 246 827,89 грн, які підлягають стягненню в судовому порядку.
1.3. 12.06.2023 до суду першої інстанції від ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 09.06.2023 № 06/02-2128, в якій відповідач просив у разі задоволення позову в частині стягнення з відповідача 246 827,89 грн (або іншої суми, яка буде визначена судом) розстрочити виконання рішення суду в цій частині строком на 1 рік рівними щомісячними платежеми.
На обґрунтування даної заяви відповідач послався на те, що у зв'язку із широкомасштабною військовою агресією проти України та введенням на території держави воєнного стану у ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» відсутня можливість одночасної сплати всієї суми боргу за рішенням суду у даній справі, оскільки рівень оплат споживачами вартості отриманої електричної енергії катастрофічно знизився, при цьому відповідач, будучи стратегічним та критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області, виступає єдиним постачальником універсальних послуг, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення зазначеного регіону, а також частково виконує функцію постачальника «останньої надії».
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 15.01.2021 Дачненська сільська рада Біляївського району Одеської області оприлюднила на вебсайті «Prozorro» оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 358788 кВт*год електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5 - «Електрична енергія») з терміном постачання до 31.12.2021 та очікуваною вартістю 1 184 000 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі № UA-2021-01-15-002224-с).
Учасниками вказаних торгів були ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Променерго Дніпро».
За результатами проведення електронного аукціону та розгляду документів учасників зазначених торгів переможцем процедури відкритих торгів визначено ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» з найменшою ціновою пропозицією у сумі 1 132 334,93 грн (з ПДВ).
22.02.2021 між Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області (Замовник, Споживач) та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (Постачальник) укладено договір про закупівлю електричної енергії №169 (далі - договір від 22.02.2021 № 169), відповідно до пункту 2.1 якого за цим договором Постачальник продає Споживачу товар за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У пункті 2.3 договору від 22.02.2021 № 169 узгоджено, що кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 358788 кВт*год відповідно до додатку 3 до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу(чем)».
За умовами пункту 5.2 договору від 22.02.2021 № 169 загальна ціна цього договору складає 943 612,44 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 188 722,49 грн, а разом ціна цього договору становить 1 132 334,93 грн з ПДВ.
Пунктом 5.3 договору від 22.02.2021 № 169 передбачені випадки, за яких можливі зміни істотних умов даного договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі. Зокрема, відповідні зміни можливі у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання цін такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, вказаної в договорі про закупівлю. У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладання договору/додаткової угоди до договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому досягнуто такої згоди, що буде відображено в додатковій угоді до договору.
В силу пункту 13.1 договору від 22.02.2021 № 169 цей договір набирає чинності з дня його укладення і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Додатками до договору від 22.02.2021 № 169 виступають заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1), комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція (додаток № 2), обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу(чем) (додаток № 3); порядок розрахунків (додаток № 4).
Відповідно до комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору від 22.02.2021 № 169) ціна електричної енергії з 22.02.2021 становить 2,979790052118 грн за 1 кВт*год без ПДВ, а з 01.08.2021 - 3,51049066040022 грн за 1 кВт*год без ПДВ.
У подальшому між Дачненською сільською радою Біляївського району Одеської області та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» було укладено низку додаткових угод до договору від 22.02.2021 № 169, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, а саме:
- додаткову угоду від 21.04.2021 № 1, в якій з посиланнями на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 16.02.2021 № 361/21, відповідно до якої внаслідок коливання середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок «на добу вперед») у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) за 10 днів лютого 2021 року (01.02.2021-10.02.2021) у порівнянні з 10 днями січня 2021 року (01.01.2021-10.01.2021) зросла на 47,8 %, узгоджено збільшення ціни на електричну енергію до 3,471600006072 грн з ПДВ за 1 кВт*год та зменшення загального обсягу електричної енергії за договором до 323970 кВт*год, а також передбачено, що відповідні зміни розповсюджуються на взаємовідносини, що виникли з 22.02.2021;
- додаткову угоду від 21.04.2021 № 2, в якій, керуючись ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 16.02.2021 № 362/21 (у цій додатковій угоді помилково зазначено номер довідки « 361/21» замість « 362/21») щодо зростання середньозваженої ціни купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок «на добу вперед») у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) за 10 днів лютого 2021 року (01.02.2021-10.02.2021) у порівнянні з січнем місяцем 2021 року (01.01.2021-31.01.2021) на 16,15 % у зв'язку з коливанням, передбачено збільшення ціни на електричну енергію до 3,57574806254160 грн з ПДВ за 1 кВт*год та зменшення загального обсягу електричної енергії за договором до 316670 кВт*год, а також визначено, що відповідні зміни розповсюджуються на взаємовідносини, що виникли з 22.02.2021;
- додаткову угоду від 28.08.2021 № 3, в якій з посиланнями на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 11.08.2021 № 1868/21, згідно з якою коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок «на добу вперед») у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) в сторону зростання за першу декаду липня 2021 року (01.07.2021-10.07.2021) та третю декаду липня 2021 року (21.07.2021-31.07.2021) становить 53,77 %, узгоджено збільшення ціни на електричну енергію до 3,93332286879 грн з ПДВ за 1 кВт*год та зменшення загального обсягу електричної енергії за договором до 308561 кВт*год, а також визначено, що відповідні зміни розповсюджуються на взаємовідносини, що виникли з 01.08.2021;
- додаткову угоду від 28.08.2021 № 4, в якій, керуючись ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 1898-1/21, виданою на підтвердження того, що коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок "на добу вперед") у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) в сторону зростання за липень місяць 2021 року (01.07.2021-31.07.2021) та першу декаду серпня 2021 року (01.08.2021-10.08.2021) становить 47,30 %, передбачено збільшення ціни на електричну енергію до 4,12998901223555 грн з ПДВ за 1 кВт*год та зменшення загального обсягу електричної енергії за договором до 304699 кВт*год, а також передбачено, що відповідні зміни розповсюджуються на взаємовідносини, що виникли з 01.08.2021;
- додаткову угоду від 28.08.2021 № 5, в якій з посиланнями на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 1898/21, відповідно до якої коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок «на добу вперед») у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) в сторону зростання за третю декаду липня 2021 року (21.07.2021-31.07.2021) та першу декаду серпня 2021 року (01.08.2021-10.08.2021) становить 31,04 %, узгоджено збільшення ціни на електричну енергію до 4,21258879248026 грн з ПДВ за 1 кВт*год та зменшення загального обсягу електричної енергії за договором до 303185 кВт*год, а також визначено, що відповідні зміни розповсюджуються на взаємовідносини, що виникли з 01.08.2021;
- додаткову угоду від 20.12.2021 № 6, в якій, керуючись ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 11.11.2021 № 2862-1/21, виданою на підтвердження того, що коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок "на добу вперед") у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) в сторону зростання за першу декаду жовтня 2021 року (01.10.2021-10.10.2021) та першу декаду листопада 2021 року (01.11.2021-10.11.2021) становить 31,42 %, узгоджено збільшення ціни на електричну енергію до 4,63342641284904 грн з ПДВ за 1 кВт*год та розповсюдження зазначених змін на взаємовідносини, що виникли з 01.11.2021;
- додаткову угоду від 20.12.2021 № 7, в якій, посилаючись на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 11.11.2021 № 2862/21, згідно з якою коливання середньозваженої ціни купівлі-продажу електроенергії на майданчику РДР (ринок "на добу вперед") у торговій зоні ОЕС України (об'єднаної енергетичної системи України) в сторону зростання за жовтень місяць 2021 року (01.10.2021-31.10.2021) та першу декаду листопада 2021 року (01.11.2021-10.11.2021) становить 20,82 %, передбачено збільшення ціни на електричну енергію до 5,09630571149266 грн з ПДВ за 1 кВт*год і розповсюдження зазначених змін на взаємовідносини, що виникли з 01.11.2021;
- додаткову угоду від 28.01.2022 № 10, в якій у зв'язку зі зміною тарифів на послуги з передачі електричної енергії та на послуги з розподілу електричної енергії узгоджено збільшення ціни на електричну енергію до 5,32236171148656 грн з ПДВ за 1 кВт*год та розповсюдження зазначених змін на взаємовідносини, що виникли з 01.01.2022.
Крім цього, судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що додатковою угодою від 30.12.2021 № 8 до договору від 22.02.2021 № 169 продовжено строк дії вказаного договору до 31.03.2022, а додатковою угодою № 9 від 28.01.2022 до договору від 22.02.2021 № 169 збільшено ціну договору до 1 358 801,92 грн та встановлено обсяги постачання електричної енергії споживачу у розмірі 347622 кВт*год, з яких на 2022 рік - 4 4437 кВт*год.
У адресованому Дачненській сільській раді Біляївського району Одеської області листі від 14.09.2022 № 56-2790ВИХ-22 Прокурор, зазначаючи про перевірку дотримання захисту інтересів держави у бюджетній сфері, у тому числі під час здійснення закупівель товарів за бюджетні кошти, проінформував про наявність порушень чинного законодавства при укладенні додаткових угод до договору від 22.02.2021 № 169 та просив у найкоротший строк повідомити прокуратуру про вжиття заходів, направлених на реальний захист та поновлення інтересів держави.
За результатами розгляду вищенаведеного звернення Дачненська сільська рада Біляївського району Одеської області надала відповідь б/н та б/д (вх.№2572вх-22 від 21.09.2022), в якій повідомила про невжиття нею заходів реагування щодо зазначених Прокурором порушень законодавства та просила забезпечити представництво інтересів останньої відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
У подальшому Прокурор звернувся до Південного офісу Держаудитслужби з листом від 25.10.2022 № 56-3238ВИХ-22, в якому повідомив про виявлені порушення чинного законодавства, допущені при укладенні додаткових угод до договору від 22.02.2021 № 169, а також просив у найкоротший строк повідомити прокуратуру про вжиття заходів, направлених на захист і поновлення інтересів держави.
Південний офіс Держаудитслужби надав відповідь від 31.10.2022 № 151531-17/3213-2022, в якій зазначив про відсутність підстав для проведення моніторингу процедури закупівлі № UA-2021-01-15-002224-с у зв'язку з тим, що відповідно до інформації, яка оприлюднена в електронній системі закупівель, договір від 22.02.2021 № 169 щодо зазначеної закупівлі виконаний.
В адресованих позивачам повідомленнях від 26.12.2022 №56-3890ВИХ-22 та від 26.12.2022 № 56-3891ВИХ-22 Прокурор у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначив про підготовку та намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 246 827,89 грн.
Як зазначалося, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними укладених між Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області та ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» додаткових угод від 21.04.2021 № 1, від 21.04.2021 № 2, від 28.08.2021 № 3, від 28.08.2021 № 4, від 28.08.2021 № 5, від 20.12.2021 № 6, від 20.12.2021 № 7 та від 28.01.2022 № 10 до договору від 22.02.2021 № 169, а також про стягнення з відповідача на користь Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області безпідставно сплачених бюджетних коштів у сумі 246 827,89 грн.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 у справі №916/185/23 (суддя Волков Р. В.) позов задоволено; визнано недійсною додаткову угоду від 21.04.2021 № 1 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 21.04.2021 № 2 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 28.08.2021 № 3 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 28.08.2021 № 4 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 28.08.2021 № 5 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 20.12.2021 № 6 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 20.12.2021 № 7 до договору від 22.02.2021 № 169; визнано недійсною додаткову угоду від 28.01.2022 № 10 до договору від 22.02.2021 № 169; стягнуто з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області безпідставно сплачені бюджетні кошти в сумі 246 827,89 грн; задоволено частково клопотання ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про розстрочку виконання рішення строком на 1 рік, встановивши наступні строки стягнення заборгованості: 50 000 грн - до 17.08.2023; 50 000 грн - до 17.09.2023; 50 000 грн - до 17.10.2023; 50 000 грн - до 17.11.2023; 46827,89 грн - до 17.12.2023.
3.2. Судове рішення мотивоване невідповідністю оспорюваних додаткових угод приписам частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв'язку з укладенням останніх за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на товар у період з часу укладення договору від 22.02.2021 № 169 до моменту укладення додаткових угод, що зумовлює наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод до цього договору недійсними та стягнення з відповідача безпідставно набутих останнім бюджетних коштів у сумі 246 827,89 грн. Крім того, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, розстрочив ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» виконання судового рішення у цій справі з огляду на доведеність відповідачем наявності обставин, що утруднюють одночасне виконання ним даного рішення, а також те, що виконання рішення з розстроченням на 5 місяців не порушить баланс інтересів сторін та повністю узгоджується з принципами розумності і справедливості.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 916/185/23, ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову - скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з позивачів на користь ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 28 260,52 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 37 680,69 грн.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування положень статей 203, 215, 216 ЦК України (у контексті того, що під час розгляду позовної вимоги про визнання правочину недійсним відповідачами по справі мають бути всі сторони цього правочину), викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, а також у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17 від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22.
Крім цього, у тексті касаційної скарги є посилання на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17, від 05.07.2023у справі № 910/15792/20, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц, від 30.01.2024 у справі № 924/564/, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 13.04.2021 у справі № 925/440/18.
У контексті наведених доводів скаржник зазначає, що предметом позову у даній справі є, зокрема, вимоги Прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№ 1-7, 10 до договору від 22.02.2021 № 169, що укладені між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та Дачненською сільською радою Одеського району Одеської області, а тому належними співвідповідачами за такими вимогами мали бути усі зазначені особи. Вказане, на думку скаржника, свідчить про безпідставність визначення Прокурором у цій справі Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області як позивача, а не відповідача.
Оскільки Прокурор при оскарженні додаткових угод №№ 1-7, 10 до договору від 22.02.2021 № 169 визначив лише одну сторону таких угод (ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія»), а залучення Дачненської сільської ради як співвідповідача у місцевому господарському суді не відбулося, суди попередніх інстанцій мали відмовити в задоволенні позовних вимог у цій справі.
Крім цього скаржник зауважує, що хоча Прокурором і було пред'явлено позов в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, проте жодних вимог в інтересах Південного офісу Держаудитслужби заявлено не було, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні позову.
4.4. Прокурор у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення та постанову - залишити без змін.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядаючи оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, з огляду на таке.
5.2. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини 3, 5 статті 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях частини 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Разом з тим, згідно з частиною 4 статті 23 Закону «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є, зокрема, Дачненська сільська рада Одеського району Одеської області, яка зобов'язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договору про закупівлю електроенергії і додаткових угод до нього, у зв'язку з чим вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, під час виконання договору від 22.02.2021 № 169 з урахування укладених в подальшому додаткових угод до нього, а тому виступає належним позивачем у цій справі.
При цьому, як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Прокурор, відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 14.09.2022 № 56-2790ВИХ-20 повідомив Дачненську сільську раду Одеського району Одеської області про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловив прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме остання заходи до усунення порушень.
Однак, за результатами розгляду вищенаведеного звернення Дачненська сільська рада Біляївського району Одеської області надала відповідь б/н та б/д (вх.№2572вх-22 від 21.09.2022), в якій повідомила про невжиття нею заходів реагування щодо зазначених Прокурором порушень законодавства та просила забезпечити представництво інтересів останньої відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
У свою чергу Прокурор, у листі від 26.12.2022 № 56-3890ВИХ-20 повідомив Дачненську сільську раду Одеського району Одеської області про підготовку та намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 246 827,89 грн.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом повідомлення про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а саме направлено повідомлення, зокрема, Дачненській сільській раді Одеського району Одеської області про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом.
Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи у цій частині, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність Прокурором наявності підстав для представництва в суді інтересів держави.
При цьому підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави.
Указаний висновок судів не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, тому доводи скаржника у цій частині є необґрунтованими.
У контексті наведеного Суд також звертається до правової позиції Великої Платати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Суд відзначає, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. У даній справі місцевий та апеляційний господарські суди дійшли заснованого на законі висновку про те, що Прокурор мав повноваження для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади.
Також варто звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, розглядаючи спір у подібних правовідносинах та розглядаючи доводи скаржника стосовно того, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме Держаудитслужба, виходив, зокрема із того, що прокурор мав повноваження для подання позовної заяви в інтересах держави в особі Березівської сільської ради, як органу, що здійснює, зокрема, розподілення та контроль за використанням бюджетних коштів громади, а також врахував правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, відповідно до якого, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 918/323/23 відхилив доводи скаржника про те, що прокурор помилково визначив Березівську сільську раду уповноваженим органом у спірних правовідносинах.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 918/308/23, ухваленій в подібних правовідносинах, за позовом керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 139 061,19 грн, викладено такі правові висновки: «8.39. За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 зі справи № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
8.40. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зазначено про те, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона, може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
8.41. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
8.43. Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих Прокурором, та враховуючи, що Володимирецька селищна рада є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсними після отримання інформації від Прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Володимирецької селищної ради та звернення до суду із вказаним позовом. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 зі справи № 927/366/22 і Суд у справі № 910/40/23 не вбачає підстав для відступу від неї».
Така позиція послідовно викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 918/571/23.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 07.03.2024 у справі № 918/308/23, від 14.05.2024 у справі № 918/571/23.
За наведеного, доводи відповідача про неправильне застосування/неврахування судами положень законодавства щодо представництва Прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування у спорах про визнання недійсними додаткових угод до договорів, укладених на підставі Закону України «Про публічні закупівлі», не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.
Отже, як уже було наголошено вище, Верховний Суд у наведених вище постановах у справах № 918/323/23, № 918/308/23, № 918/571/23 викладав висновок про підставність звернення Прокурора до суду в інтересах органів місцевого самоврядування після підтвердження їх бездіяльності в усуненні порушень законодавства в сфері публічних закупівель, виявлених прокурором.
5.3. Щодо посилань скаржника на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 про те, що позов, який пред'являється особою, яка не була учасником правочину про визнання правочину недійсним, повинен бути пред'явлений до всіх учасників такого правочину, колегією суддів відхиляються, оскільки в наведеній справі № 125/2157/19 позов був пред'явлений одним із подружжя до іншого про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, набутого в шлюбі, відчуженого на користь третіх осіб. Тобто позов був пред'явлений не стороною правочину та відповідачами були визначені не всі учасники правочину. Водночас, у цій справі № 916/185/23, яка розглядається, позов пред'явлено в інтересах сторони договору, що свідчить про нерелевантність посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
Верховний Суд також зазначає, що решта постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у тексті касаційної скарги та перелік яких наведено у пункті 4.3 цієї постанови, не є релевантними до даної справи у контексті доводів касаційної скарги, оскільки: (1) правовідносини в наведених справах не стосуються визнання недійсними додаткових угод/договорів, укладених з порушенням законодавства про публічні закупівлі, установлені фактичні обставини наведених справ суттєво відрізняються від обставин цієї справи, яка розглядається; (2) у наведених скаржником постановах відсутні висновки щодо виключних повноважень Держадитслужби на оскарження додаткових угод/договорів, укладених з порушенням законодавства про публічні закупівлі.
Окрім того, як уже було зазначено, висновки судів щодо питання застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідають актуальній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Наведені вище доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вказаного не спростовують, а тому відхиляються Судом як необґрунтовані.
Таким чином, доводи скаржника, обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Колегія суддів також наголошує, що доводів на спростування висновків судів по суті розгляду спору щодо застосування приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» касаційна скарга не містить.
Водночас, висновки судів, зокрема суду апеляційної інстанції, відповідають останній актуальній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеній у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Інші доводи касаційної скарги відповідача підставою касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 916/185/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
С. К. Могил