12 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2060/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
прокурора - Зарудяної Н.О.,
позивача 1 - не з'явились,
позивача 2 - Терещенко К.І.,
відповідача - Єграшиної Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 (головуючий суддя - Білоусова Я.О., судді: Пуль О.А., Тарасова І.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 (суддя Сальнікова Г.І.)
у справі №922/2060/23
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 3 770 747,81 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі також - Міністерство), Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі також - НТУ "ХПІ") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (далі також - ТОВ "Вєк Технолоджі"), про (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову):
- визнання недійсними: додаткової угоди від 29.12.2021 №1, додаткової угоди від 30.12.2021 №2, додаткової угоди від 30.12.2021 №3, додаткової угоди від 31.12.2021 №4, додаткової угоди від 31.12.2021 №5, додаткової угоди від 27.01.2022 №1/1, додаткової угоди від 06.06.2022 №6, додаткової угоди від 26.10.2022 №7, додаткової угоди від 28.10.2022 №8, укладених до договору від 29.10.2021 №29/10-1;
- стягнення з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошових коштів у розмірі 3 770 747,81 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди укладені в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а саме без належного обґрунтування та достатнього документального підтвердження, з якого можливо було б визначити динаміку ціни у період з часу укладання договору про закупівлю товарів по дату укладення додаткових угод до договору. Прокурор вважає, що "каскадне" підвищення ціни товару шляхом укладення протягом короткого проміжку часу додаткових угод до договору свідчить про намагання постачальника перекласти ризики здійснення власної підприємницької діяльності на замовника, а також про намір освоїти передбачені умовами договору первісні обсяги коштів замовника при одночасному зменшенні кількості електроенергії, що фактично спожита замовником.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.НТУ "ХПІ" в 2021 році провів торги по закупівлі (UA-2021-08-31-004339-а) ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, в яких приймали участь 3 суб'єкти господарювання: 1) ТОВ "Львівенерготехресурс" з остаточною пропозицією 18 853 740,50 грн; 2) ТОВ "Овіс трейд" з остаточною пропозицією 19 200 000,00 грн.; 3) ТОВ "Вєк технолоджі" з остаточною пропозицією 18 853 740,49 грн.
2.2.За результатами проведених відкритих торгів НТУ "ХПІ" (споживач) та переможець відкритих торгів ТОВ "Вєк технолоджі" (постачальник) уклали договір про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021, за умовами якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції, споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), шляхом приєднання споживача до умов договору.
2.3.Відповідно до пункту 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою ПРРЕЕ від 14.03.2018 №312 та Закону України "Про публічні закупівлі".
2.4.Пукнтом 2.1 договору визначено, що постачальник продає споживачу електричну енергію - код згідно ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (постачання електричної енергії для учбових корпусів в м. Харкові та Харківській області - лот 1) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
2.5.За змістом пункту 2.4 договору період постачання електричної енергії за договором: з 01.01.2022 по 31.12.2022.
2.6.Пунктом 2.5 договору передбачено, що кількість товару за договором становить: 5000000 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною.
2.7.Умовами пункту 5.1 договору узгоджено, що ціна договору становить 15 711 450,41 грн, крім того ПДВ 3 142 290,09 грн, разом з ПДВ 18 853 740,49 грн, у т.ч.: за рахунок коштів держбюджету 17 853 740,49 грн з ПДВ; за рахунок коштів орендарів 1 000 000,00 грн з ПДВ.
2.8.Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за одиницю товару складає 3,1422900082 грн, крім того ПДВ 0,628458016 грн, разом з ПДВ 3,770748098 грн.
2.9.За змістом пункту 5.3 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до результатів публічних відкритих торгів, що визначено в додатку 2 до цього договору. Зміна ціни договору відповідно до положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та набуває чинності на момент підписання додаткової угоди або в строк указаний в додатковій угоді до договору.
2.10.Згідно з пунктом 5.4 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.
2.11.Пунктом 13.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у повному обсязі до 31.12.2022 або до повного виконання фінансових зобов'язань.
2.12.Відповідно до умов пунктів 13.6, 13.7 договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами договору з урахуванням вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Всі зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. У разі зміни регульованих тарифів зміна ціни договору здійснюється пропорційно зміни регульованого тарифу шляхом підписання додаткової угоди відповідно до змін і встановленому порядку згідно пунктом 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
2.13.Пунктом 13.9 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є: додаток №1: заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу; додаток №2: Комерційна пропозиція; додаток №3: Інформація про об'єкти споживання електричної енергії; додаток №4: Інформація про очікувані обсяги споживання електричної енергії на зазначений період.
2.14.В подальшому між сторонами укладено низку додаткових угод до договору про постачання електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1.
2.15.Відповідно до додаткової угоди від 29.12.2021 №1 сторони:
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5.Кількість товару за договором становить: 4 765 001 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- пункт 5.1 розділу 5 договору виклали в новій редакції: "Ціна договору становить 15 711 447,58 грн, крім того ПДВ 3 142 289,52 грн, разом з ПДВ 18 853 737,10 грн, у т.ч.: за рахунок коштів держбюджету 17 853 737,10 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 5.2 договору виклали в такій редакції: "Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає: 3,956712098 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.10.2021 №29/10-1 виклали в новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору та діє, починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022.
2.16.30.12.2021 сторони підписали додаткову угоду №2, відповідно до якої:
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 4 331 858 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- пункт 5.1 розділу 5 договору погодили викласти в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 445,87 грн, крім того ПДВ 3 142 289,18 грн, разом з ПДВ 18 853 735,05 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 17 853 735,05 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 5.2 договору виклали в новій редакції: "5.2. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає: 4,352343741 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №29/10-1 від 29.10.2021 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №2 є невід'ємною частиною договору та діє, починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022;
- підставою внесення змін до договору вказали цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати від 30.12.2021 №3203-1/21.
2.17.Відповідно до додаткової угоди від 30.12.2021 №3 сторони:
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 3 941 139 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до цього договору, що є його невід'ємною частиною";
- пункт 5.1 розділу 5 договору виклали в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 443,07 грн, крім того ПДВ 3 142 288,62 грн, разом з ПДВ 18 853 731,69 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 17 853 731,69 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 5.2 договору виклали в такій редакції: "Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 4,78382815 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №29/10-1 від 29.10.2021 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №3 є невід'ємною частиною договору та діє, починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022;
- підставою внесення змін до договору вказали цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати від 30.12.2021 №3203-2/21.
2.18.Відповідно до додаткової угоди №4 від 31.12.2021 сторони:
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 3 638 712 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- пункт 5.1 розділу 5 договору погоджено викласти в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 441,67 грн, крім того ПДВ 3 142 288,33 грн, разом з ПДВ 18 853 730,00 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 17 853 730,00 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 5.2 договору виклали в такій редакції: "5.2. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 5,181429584 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №29/10-1 від 29.10.2021 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №4 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022;
- підставою внесення змін до договору вказали цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати від 30.12.2021№3203-3/21.
2.19.Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2021 №5 сторони:
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 3 524 061 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- пункт 5.1 розділу 5 договору виклали в новій редакції: "5.1. Ціна цього договору становить 15 711 438,62 грн, крім того ПДВ 3 142 287,73 грн, разом з ПДВ 18 853 726,35 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 17 853 726,35 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 5.2 договору виклали в такій редакції: "5.2. Ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 5,35 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.10.2021 №29/10-1 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1";
- погодили, що додаткова угода №5 є невід'ємною частиною договору та діє, починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.01.2022 і до 31.12.2022;
- підставою внесення змін до договору вказали цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати від 30.12.2021 №3203-4/21.
2.20.Відповідно до додаткової угоди від 27.01.2022 №1/1 у зв'язку зі зміною ціни за 1 кВт/год сторони:
- пункт 5.1 договору виклали в наступній редакції: "5.1. Ціна договору становить 15 711 447,58 грн, крім того ПДВ 3 142 289,52 грн, разом з ПДВ 18 8537 37,10 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 17 8537 37,10 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали у наступній редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 4 765 001 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- внесли зміни в п.5.2 договору та виклали його в наступній редакції: "5.2. З 01.01.2022 ціна за одиницю товару - за 1 кВт/год електричної енергії складає: 3,297260082 грн, крім того ПДВ 0,659452016 грн, разом з ПДВ 3,956712098 грн";
- додаток №4 до договору виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №1/1 набирає чинності з дня підписання та розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2022 на підставі частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України.
2.21.Відповідно до додаткової угоди від 06.06.2022 №6 у зв'язку із зменшенням обсягів закупівлі сторони:
- зменшили ціну договору на суму 1 500 000,89 грн і виклали пункт 5.1 розділу 5 договору в наступній редакції: "5.1. Ціна договору становить 14 461 437,88 грн, крім того ПДВ 2 892 287,58 грн, разом з ПДВ 17 353 725,46 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 16 353 725,46 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.10.2021 №29/10-1 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021№29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №6 набирає чинності з дати її підписання сторонами.
2.22.Відповідно до додаткової угоди від 26.10.2022 №7 сторони:
- пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в новій редакції: "2.5. кількість товару за договором становить: 3 082 800 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- пункт 5.1 розділу 5 договору виклали в новій редакції: "5.1. Ціна договору становить 14 461 435,89 грн, крім того ПДВ 2 892 287,18 грн, разом з ПДВ 17 353 723,07 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 16 353 723,07 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000 грн з ПДВ";
- пункт 5.2 виклали в такі редакції: "5.2. З 01.09.2022 ціна за одиницю товару - за 1 кВт*год електричної енергії складає 5,884465 грн з ПДВ";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.10.2021 №29/10-1 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №7 є невід'ємною частиною договору та діє починаючи з дати її підписання, а в частині розрахунків з 01.09.2022 і до 31.12.2022;
- підставою внесення змін до договору вказали цінову довідку Харківської Торгово-Промислової палати №743-2/22 від 06.10.2022.
2.23.Відповідно до додаткової угоди від 28.10.2022 №8 сторони:
- зменшили ціну договору на суму 4 500 050,46 грн і виклали пункт 5.1 розділу 5 договору в наступній редакції: "5.1. Ціна договору становить 10 711 393,84 грн, крім того ПДВ 2142278,77 грн, разом з ПДВ 12 853 672,61 грн, у т.ч. за рахунок коштів держбюджету 11 853 672,61 грн з ПДВ, за рахунок коштів орендарів 1 000 000,00 грн з ПДВ";
- відповідно до пункту 13.7 розділу 13 договору пункт 2.5 розділу 2 договору виклали в наступній редакції: "2.5. Кількість товару за договором становить: 2 318 066 кВт/год. Щомісячне споживання електричної енергії визначено в додатку 4 до договору, що є його невід'ємною частиною";
- додаток №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.10.2021 №29/10-1 виклали у новій редакції, який є невід'ємною частиною договору про закупівлю електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1;
- погодили, що додаткова угода №8 набирає чинності з дати її підписання сторонами.
2.24.Відповідно до наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі електричної енергії від 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022, 31.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 31.12.2022 загальний обсяг спожитої позивачем 2 за 2022 рік електроенергії становить 2 156 227 кВт.
2.25.Позивач 2 сплатив на користь відповідача кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 11 901 336,67 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 11.02.2022 №269 на суму 299 375,30 грн, від 29.06.2022 №974 на суму 14 579,29 грн, від 27.07.2022 №1184 на суму 15 784,29 грн, від 19.08.2022 №1408 на суму 600 000,00 грн, від 28.09.2022 №1629 на суму 417 900,00 грн, від 03.11.2022 №1998 на суму 539 100,00 грн, від 15.12.2022 №2296 на суму 322 190,00 грн, від 12.01.2023 №18 на суму 89 336,73 грн, від 11.02.2022 №270 на суму 20 988,05 грн, від 11.02.2022 №271 на суму 327 680,33 грн, від 15.12.2022 №2292 на суму 371 789,00 грн, від 28.12.2022 №2553 на суму 180 454,68 грн, від 12.01.2023 №19 на суму 1 111 382,47 грн, від 11.02.2022 №267 на суму 1 148 947,77 грн, від 11.04.2022 №584 на суму 1 574 114,45 грн, від №703 26.04.2022 на суму 727 594,66 грн, від 23.05.2022 №800 на суму 605 737,70 грн, від 29.06.2022 №976 на суму 778 234,51 грн, від 19.07.2022 №1183 на суму 646 246,11 грн, від 19.08.2022 №1406 на суму 164 873,45 грн, від 28.09.2022 №1628 на суму 372 377,50 грн, від 03.11.2022 №1999 на суму 239 750,14 грн, від 15.12.2022 №2293 на суму 140 800,00 грн, від 28.12.2022 №2478 на суму 644 471,00 грн, від 11.02.2022 №268 на суму 56 500,00 грн, від 29.06.2022 №975 на суму 101 000,00 грн, від 28.09.2022 №1630 на суму 5 000,00 грн, від 15.12.2022 №2294 на суму 20 630,54 грн, від 28.12.2022 №2552 на суму 3002,70 грн, від 28.12.2022 №2480 на суму 820,00 грн, від 15.12.2022 №2295 на суму 56 200,00 грн, від 28.12.2022 №2479 на суму 304 476,00 грн.
2.26.Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП від 30.12.2021 №3203-1/21 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 01-02 жовтня (01.10-02.10) 2021 року та за період 09-11 жовтня (09.10.-11.10.) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01-02 жовтня 2021 - 2321,33 МВт*год 2321,33. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09-11 жовтня 2021 року - 2555,72 МВт*год. Відсоток коливання ціни +10,10%.
2.27.Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП від 30.12.2021 №3203-2/21 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 09-11 жовтня (09.10.-11.10) 2021 року та за період 21-26 жовтня (21.10.-26.10.) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 09-11 жовтня 2021 року - 2555,72 МВт*год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 21-26 жовтня 2021 року/МВт.год - 2810,72 МВт*год . Відсоток коливання ціни +9,98%.
2.28.Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП від 30.12.2021 №3203-3/21 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 21-26 жовтня (21.10.-26.10) 2021 та за період 25-28 листопада (25.11.-28.11.) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 21-26 жовтня 2021 року - 2810,72 МВт*год - 2810,72. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 25-28 листопада 2021 року - 3042,56 МВт.год. Відсоток коливання ціни +8,25%.
2.29.Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП від 30.12.2021 №3203-4/21 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період 25-28 листопада (25.11.-28.11) 2021 року та за період 05-11 грудня (05.12.-11.12) 2021 року та відсоток коливання цін між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 25-28 листопада 2021 року - 3042,56 МВт*год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 05-11 грудня 2021 року - 3141,90 МВт*год - 3141,90 грн. Відсоток коливання ціни +3,27%.
2.30.Відповідно до експертного висновку Харківської ТПП від 06.10.2022 №743-3/22 згідно з інформацією з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склались за період серпень (01.08.-31.08.) 2022 року та вересень (01.09.-30.09.) 2022 року та порівняння між вказаними періодами наведені у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії). Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01-31 серпня 2022 року - 2993,06 МВт*год. Середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01-30 вересня 2022 року - 3503,26 МВт.год. Відсоток коливання ціни +17,05%.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Харківської області рішенням від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 позов задовольнив повністю; визнав недійсними додаткові угоди від 29.12.2021 №1; від 30.12.2021 №2; від 30.12.2021 №3; від 31.12.2021 №4; від 31.12.2021 №5; від 27.01.2022 №1/1; від 06.06.2022 №6; від 26.10.2022 №7 та від 28.10.2022 №8 до договору від 29.10.2021 №29/10-1; стягнув з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн; стягнув з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 80 717,21 грн.
3.2.Виснуючи про наявність підстав для задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підвищення сторонами договору ціни, шляхом укладання спірних додаткових угод, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, що, в свою чергу, підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
3.3.Водночас, суд зазначив, що оскільки при укладенні договору від 29.10.2021 №29/10-1 відповідач визначив ціну за одиницю товару, яка складає 3,1422900082 грн, крім того ПДВ 0,628458016 грн, разом з ПДВ 3,770748098 грн, укладення додаткових угод про збільшення такої ціни суперечить нормам статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" та статей 203, 215 ЦК, що є підставою для визнання їх недійсними.
3.4.Визнавши додаткові угоди недійсними, суд першої інстанції вважав, що підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною, встановленою у додаткових угодах, фактично відпала, відтак вважав, що грошові кошти у розмірі 3 770 747,81 грн, які відповідач має повернути, як безпідставно набуте майно, підлягають стягненню з останнього на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України.
3.5.У тексті рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки НТУ "ХПІ" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, прокурор безпідставно, з огляду на норми частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся в цим позовом до суду в інтересах названого суб'єкта господарювання, що, в свою чергу, є підставою для залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Національного технічного університету " НТУ "ХПІ", без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК.
3.6.Східний апеляційний господарський суд постановою від 07.03.2024 пункти 2, 3 рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 змінив, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 3 454 004,99 грн. Стягнути з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 75 966,07 грн. У задоволенні позову щодо стягнення 316 742,82 грн відмовити." В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 залишив без змін. Стягнув з Харківської обласної прокуратури на користь ТОВ "Вєк Технолоджі" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 701,37 грн.
3.7.Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, внаслідок чого у відповідача відпала підстава набуття грошових коштів у сумі 3 770 747,81 грн, які останній зобов'язаний повернути відповідно до статей 216, 1212 ЦК.
3.8.При цьому, апеляційний суд вважав слушними доводи стосовно того, що відповідно до пункту 5.1 договору частина його фінансування була здійснена за рахунок орендарів, а тому прокурор не мав права подавати позов про повернення власних коштів позивача 2.
3.9.Оскільки позивач 2 спожив електричну енергію на суму 11 901 336,67 грн, з них 1 000 000,00 грн за рахунок коштів орендарів (8,4%), з 3 770 747,81 грн грошових коштів безпідставно одержаних відповідачем з відповідача на користь позивача 1 підлягає стягненню сума у розмірі 3 454 004,99 грн пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок держбюджету. У задоволенні решти вимог у розмірі 316 742,82 грн (8,4% від безпідставно одержаної суми за рахунок коштів орендарів) суд відмовив.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ТОВ "Вєк Технолоджі" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 у справі №922/2060/23 і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові або закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду залежно від висновків Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховали висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 04.07.2022 у справі №908/2725/20 (908/860/21), від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 15.02.2022 у справі №908/2037/20, від 15.05.2020 у справі №17/32, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, від 18.11.2024 у справі №905/458/21, від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, щодо застосування статей 14, 269 ГПК, норм Бюджетного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.
4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) апеляційний суд неправильно застосував статтю 269 ГПК і заборонив відповідачу надавати пояснення по суті справи, хоча ГПК обмежує подання доказів, а не пояснень, які стосуються норм процесуального і матеріального права. Суд повинен був застосувати норми процесуального і матеріального права, які не названі відповідачем, але повинні бути застосовані в спірних правовідносинах
(2) прокурор не мав права подавати позов, так як фінансування договору відбулось не тільки за бюджетні кошти, а й власні кошти НТУ "ХПІ", які не є коштами держави. Отримані НТУ "ХПІ" від орендарів кошти не є бюджетними коштами, а також податок на додану вартість, регульовані тарифи - тариф на розподіл, тариф на передачу, відповідно розпорядники бюджетних коштів не можуть розпоряджатись цими коштами;
(3) ні законом, ні договором не визначено, що НТУ "ХПІ" та Міністерство мають солідарну вимогу стосовно відповідача, відповідно прокурор не мав права змінити прохальну частину та вимагати від відповідача гроші на користь Міністерства освіти та науки, з яким у відповідача нема жодних правовідносин і Міністерство не є стороною договору;
(4) оскільки прокурор вимагає повернути кошти не НТУ "ХПІ", з яким укладено договір і якому надавались податкові накладні, а Міністерству, то відповідач втрачає право на коригування податкових накладних, які надавались НТУ "ХПІ" і зменшення податку на додану вартість. Для відповідача виникає подвійне оподаткування, що прямо заборонено законом;
(5) відповідач не погоджується з висновками суду стосовно оцінки пояснювальної записки до проекту закону і висновку, що відповідач вдався до цінового демпінгу при проведенні торгів. У статтю 29 Закону України "Про публічні закупівлі" були внесені зміни, які надали дієві інструменти та механізми протидії недобросовісній поведінці покупців пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову ціну з метою перемоги у аукціоні;
(6) суд неправильно встановив, що ціна електроенергії визначається за формулою і, таким чином, регулюється пунктом 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а не пунктом 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону;
(7) ціна електроенергії НТУ "ХПІ" включає регульовані тарифи: тариф на передачу та тариф на розподіл, зміна цих тарифів відбулась протягом виконання договору. Відповідно в першому випадку потрібно застосовувати пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а в другому пункт 7 частини п'ятої статті 41 цього Закону, і цей пункт не має обмежень 10%;
(8) відповідач не погоджується з висновком суду про те, що до договору неможливо застосувати постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", що вступила в силу, коли договір викинувся. Ця постанова змінила не тільки порядок проведення торгів в період дії постанови, але й порядок зміни ціни при виконанні договорів в період дії постанови і не містить обмежень для виконання вже діючих договорів. Цією постановою було скасовано обмеження в 10 %;
(9) відповідач не погоджується, що врахувавши, що 1 000 000 грн за спожиту електроенергію було оплачено за власні кошти НТУ "ХПІ", які не є бюджетними, суд визнав за можливе розглядати спір про ці кошти і винести рішення стосовно цих коштів;
(10) так як прокурор не мав права подавати позов стосовно 1 000 000 грн власних коштів НТУ "ХПІ", отриманих за рахунок орендарів, а НТУ "ХПІ" не подавав такого позову, в якому вимагав визнати недійсними додаткові угоди, повернути надлишково сплачені кошти, а також всіляко заперечував, що додаткові угоди є незаконними, напроти, визнав їх законність, то суд не мав права визнавати додаткові угоди недійсними і приймати рішення стосовно повернення надлишково сплачених коштів;
(11) постанови НКРЕКП від 17.12.2021 та від 01.12.2021 прийняті вже після укладення договору і діють починаючи з 01.01.2022, відповідно відповідач мав право підвищити ціну електроенергії на суму підвищення тарифів на передачу та розподіл;
(12) висновок суду про те, що зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони про таку умову домовились, не підкріплений ніякими доказами та посиланням на статті закону;
(13) зміна регульованих тарифів відбувається відповідно Правил роздрібного ринку, відповідно до яких у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір;
(14) законодавство та умови договору не допускають, що регульовані тарифи можуть бути не змінені, споживач або змінює регульовані тарифи, або розриває договір.
4.4.Міністерство освіти і науки України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
4.5.За твердженнями позивача 1:
(1) у розумінні частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України Міністерство є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері освіти та розпорядником вищого рівня по відношенню до НТУ "ХПІ".
(2) укладення НТУ "ХПІ" додаткових угод до договору за результатами проведеної процедури відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" є господарською діяльністю останнього, проте контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу здійснює засновник, а саме Міністерство, яке здійснює повноваження органу управління відносно НТУ "ХПІ" та є уповноваженим органом на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення організації та вдосконалення бухгалтерського обліку, ефективного і цільового використання бюджетних коштів;
(3) перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 56% шляхом так званого каскадного укладення додаткових угод та відповідне зменшення обсягу споживання, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а тому укладення спірних додаткових угод у цьому порушує основні принципи публічних закупівель, що передбачені Законом України " Про публічні закупівлі" та призвело до нівелювання результатів відкритих торгів;
(4) зі змісту прохальної частини касаційної скарги не зрозуміло, що саме має зробити суд касаційної інстанції при прийнятті рішення, ухвалюючи нове рішення. За загальним правилом в резолютивній частині скарги скаржник повинен зазначити, що він просить в касаційного суду.
4.6.НТУ "ХПІ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу відповідача, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2023 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 року у справі №922/2060/23 в частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В частині поданої позовної заяви Прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах НТУ "ХПІ" на підставі пункту частини першої статті 231 ГПК провадження у справі закрити.
4.7.За твердженнями позивача 2:
(1) дійшовши висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі НТУ "ХПІ" та про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі НТУ "ХПІ", без розгляду, суд першої інстанції ніяким чином не відобразив прийняте рішення у відношенні НТУ "ХПІ», а саме не зазначив про закриття провадження у справі стосовно вимог до НТУ «ХПІ", як того вимагає положення пункту 3 частини першої статті 231 ГПК;
(2) задовольнивши позовні вимоги прокуратури та визнавши недійсними додаткові угоди до договору, укладеного між НТУ "ХПІ" та скаржником, суд першої інстанції вирішив питання стосовно договірних відносин університету зі скаржником, позбавивши при цьому НТУ "ХПІ" процесуального права на захист та можливість довести у судовому процесі законність своїх дій та правомірність правових відносин зі скаржником;
(3) НТУ "ХПІ" погоджується з висновками суду в частині відсутності підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі НТУ "ХПІ", проте, вважає, що відсутність в резолютивній частині з цього приводу відповідного рішення суду про закриття провадження у справі фактично нівелює зазначений висновок, позаяк і в матеріалах справи відсутня ухвала або інше судове рішення, яке б закріпляло таку процесуальну дію суду першої інстанції;
(4) відповідно до положень Закону України "Про вищу освіту" та Статуту НТУ "ХПІ" останній є фінансово незалежним, хоча і отримує бюджетне фінансування від головного розпорядника;
(5) Міністерство є засновником та розпорядником бюджетних коштів НТУ "ХПІ", але фінансовий контроль за використанням закладом вищої освіти бюджетних коштів здійснюють спеціальні фінансові та контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства;
(6) Міністерство не може бути позивачем у цій справі, відповідно прокурор не може представляти інтереси Міністерства, так як воно не є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме, як вважає прокурор, подавати позов про визнання недійсними договорів, укладених університетом, як самостійним суб'єктом господарських правовідносин, з чим в оскаржуваному рішенні погодився і суд та не оскаржує прокурор в цій частині рішення суду першої інстанції;
(7) прокурор не надає жодних документів та не спростовує наявність збільшення ціни, її коливання на ринку електричної енергії, тобто не робить аналіз фактичних правовідносин, а лише посилається на судову практику стосовно того, що висновки ТПП є неналежними доказами коливання;
(8) на момент виникнення спірних відносин прямо передбачена можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10%, про що свідчить формулювання "не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", проте навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії;
(9) підвищення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% не обмежується у випадку купівлі електричної енергії ні кількістю, ні підсумковим, кінцевим відсотком підвищення ціни, проте таке збільшення має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшенню ціни на ринку;
(10) відповідно до умов договору підставою для підняття тарифів за додатковою угодою №1/1 було збільшення вартості тарифу за розподіл та передачу електричної енергії, що є відкритою інформацією та включаються у вартість ціни за 1 кВт;
(11) не всі додаткові угоди були укладенні на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме додаткові угоди від 29.12.2021 №1та від 27.01.2022 №1/1 , додаткові угоди від 06.06.2022 №6, від 28.10.2022 №8 стосувалися питань щодо зменшення обсягів у відповідності до фактично спожитої електричної енергії та регульованих тарифів, а отже їх визнання недійсними не відповідає підставам позову;
(12) укладання додаткових угод до договору №29/10-1, а також обґрунтування коливання ціни та її документальне підтвердження, як підстава для укладання додаткової угоди, відбувалося відповідно до вимог чинного законодавства України.
4.8.05.06.2024 Київська окружна прокуратура міста Харкова через систему Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
4.9.В прохальній частині відзиву на касаційну скаргу прокуратура просить продовжити строк на подання відзиву, хоча за змістом розділу "щодо поновлення строку на подання відзиву" з посиланням на частину першу статті 119 ГПК по суті просить поновити строк на подання відзиву, вказуючи на те, що через значну кількості повітряних тривог, які були оголошені у м. Харкові протягом робочого часу, працівники прокуратури періодично змушені переривати свою роботу та покидати робочі місця через оголошення тривог.
4.10.Верховний Суд вважає, що заява про продовження строку підлягає залишенню без розгляд з огляду на таке.
4.11.Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК).
4.12.Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулося із заявою про продовження строку (згідно з прохальною частиною відзиву на касаційну скаргу) 05.06.2024, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 15.04.2024, закінчився 30.04.2024.
4.13.Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК ).
4.14.Отже, право клопотати про продовження строку для подання відзиву Київською окружною прокуратурою міста Харкова втрачено у зв'язку із закінченням призначеного судом строку, що має наслідком залишення відповідної заяви без розгляду, у зв'язку з чим поданий прокуратурою відзив також підлягає залишенню без розгляду як такий, що поданий поза межами встановленого Судом строку.
4.15.Водночас Суд звертає увагу, що заявлення за текстом відзиву на касаційну скаргу про необхідність поновлення строку на його подання також не може бути підставою для прийняття такого відзиву до розгляду, адже в силу норм частини першої статті 119 ГПК поновленню підлягає строк, встановлений законом, а не встановлений судом, який як це визначено частиною другою цієї статті, підлягає продовженню за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чого прокуратурою зроблено не було, про що зазначалось вище.
5.Позиція Верховного Суду
Щодо розгляду судами справи по суті позовних вимог
5.1.Як зазначалось, предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1 та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв'язку підвищенням ціни на товар, що (підвищення ціни) суперечить нормам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні цих додаткових угод.
5.2.Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
5.3.Згідно із частиною першою статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.4.Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).
5.5.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
5.6.За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК) ціна є істотною умовою господарського договору.
5.7.Згідно з частиною першою статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.8.Відповідно до частини першої статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
5.9.Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.10.Відповідно до статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.11.Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
5.12.Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
5.13.Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
5.14.Із системного аналізу наведених норм ЦК, ГК та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
5.15.Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
5.16.У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
5.17.В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
5.18.Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
5.19.Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
5.20.Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" від 18.09.2019 № 114-IX (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
5.21.Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
5.22.Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії ціновому демпінгу коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та, відповідно, зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
5.23.За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати ціновий демпінг з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі, та при укладенні договору про закупівлю.
5.24.Вищевикладене підсумовано Великою Палатою Верховного Суду у наступний правовий висновок, викладений у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22:
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
5.25.В касаційній скарзі скаржник по суті не заперечує щодо врахування апеляційним судом вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, проте зазначає, що ця справі №922/2060/23 та справа №922/2321/22 є нерелевантними (у цій справі №922/2060/23 Міністерство є головними розпорядником бюджетних коштів, а у справі №922/2321/22 позивач, на користь якого підлягають стягненню кошти, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, у цій справі №922/2060/23 Міністерство не є стороною договору, а у справі №922/2321/22 позивач є стороною договору).
5.26.Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника, адже вважає, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" по суті має універсальний характер та піддягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Визначена цією нормою заборона збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, не ставиться у залежність від того, хто є стороною такого договору, - розпорядник коштів нижчого рівня чи головний розпорядник бюджетних коштів, а також від того, в особі кого прокурор звернувся з позовом до суду (в особі сторони договору чи розпорядника відповідних коштів), про що стверджує скаржник у своїй касаційній скарзі.
5.27.Твердження скаржника про те, що ціна за одиницю товару у справі №922/2321/22 залежить від середньозваженої ціни на РДН та регульованих тарифів, а у цій справі №922/2060/23 у договорі є формула і зміна ціни відбувається залежно від регульованих тарифів (тарифу на передачу та тарифу на розподіл), відповідно у першому випадку потрібно застосувати пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а у другому (у цій справі) - пункт 7 частини п'ятої статі 41 вказаного Закону, Верховний Суд відхиляє, адже скаржник не доводить, що у цій справі зміна ціни за одиницю товару відбулась лише у зв'язку зі зміною регульованих тарифів (тарифу на передачу та тарифу на розподіл), зокрема не спростовує встановлені судами обставини стосовно того, що підставою укладення додаткових угод сторони визначали цінову довідку або експертне дослідження Торгово-промислової палати щодо зміни середньозваженої ціни купівлі електричної енергії, яка разом з тарифами на передачу та розподіл складає ціну за одиницю товару у цій справі, а також стосовно того, що збільшення ціни за одиницю товару перевищило 10% первісної ціни, визначеної в договорів про закупівлю. Суди встановили, що внаслідок підписання оскаржуваних додаткових угод ціна електричної енергії збільшилася на 56%, а обсяг споживання зменшився, що в будь-якому випадку суперечить пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
5.28.Посилання скаржника як на підставу для зміни ціни на постанови НКРЕКП від 17.12.2021 №2609 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Харківобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та від 01.12.2021 №2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2022 рік", суди цілком обґрунтовано відхилили, зазначивши, що відповідач не обґрунтував та не довів необхідність внесення змін до договору з урахуванням визначених цими постановами тарифів, зокрема, з огляду на те, що постанова №2454 встановлює тариф на послуги з передачі електричної енергії саме для ПрАТ "НЕК "Укренерго".
5.29.Твердження скаржника про безпідставне незастосування до спірних правовідносин підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, відповідно до яких зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання, Верховний Суд відхиляє, так як згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Тобто регулюють здійснення публічних закупівель у визначений період, а не раніше укладені договори.
5.30.Як встановили суди попередніх інстанцій, внаслідок підписання оскаржуваних додаткових угод ціна електричної енергії збільшилася на 56%, а обсяг споживання зменшився.
5.31.Таке підвищення сторонами договору ціни шляхом укладання спірних додаткових угод суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії по суті нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції. Зазначене підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
5.32.Відтак перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 56% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод та відповідне зменшення обсягу споживання, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, а тому укладення спірних додаткових угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.
5.33.З огляду на викладене та враховуючи встановлені судами обставини, які не спростовані скаржником належними та допустимими доказами, стосовно укладення додаткових угод до договору постачання електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1 з порушенням норм пункту 2 частини п'ятої статі 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Верховний Суд вважає правомірним визнання судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, цих угод недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК.
5.34.Згідно із частиною першою статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
5.35.Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
5.36.Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
5.37.Оскільки оспорювані у цій справі угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем 2 та відповідачем щодо визначення ціни електричної енергії, поставленої за договором про постачання електричної енергії №29/10-1 від 29.10.2021, мали здійснюватися відповідно до умов укладеного договору.
5.38.Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі електричної енергії загальний обсяг спожитого позивачем 2 за 2022 рік електроенергії становить 2 156 227 кВт. Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії з урахуванням ціни за одиницю товару встановлену пунктом 5.2 договору (разом з ПДВ 3,770748098 грн), становить 8 130 588, 86 грн.
5.39.Оскільки позивач 2 сплатив на користь відповідача кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 11 901 336,67 грн, грошові кошти в сумі 3 770 747,81 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає нормам статей 216, 1212 ЦК.
5.40.Водночас апеляційний суд цілком слушно врахував те, що відповідно до пункту 5.1 договору частина його фінансування була здійснена за рахунок орендарів, у зв'язку з чим прокурор не мав права подавати позов про повернення власних коштів позивача 2.
5.41.Як встановив апеляційний суд, умовами п.5.1 договору узгоджено, що ціна договору становить 15 711 450,41 грн, крім того ПДВ 3 142 290,09 грн, разом з ПДВ 18 853 740,49 грн, у т.ч.: за рахунок коштів держбюджету 17 853 740,49 грн з ПДВ; за рахунок коштів орендарів 1 000 000,00 грн з ПДВ.
5.42.Додатковими угодами, укладеними до договору про постачання електричної енергії від 29.10.2021 №29/10-1, також була погоджена, зокрема, сплата вартості електроенергії за рахунок коштів орендарів у розмірі 1 000 000,00 грн з ПДВ.
5.43.Підпунктом 48 пункту 5.3 Статуту НТУ "ХПІ" передбачено, що університет, як національний заклад вищої освіти, має право розпоряджатися власними надходженнями (коштами), зокрема від надання платних послуг відповідно до законодавства.
5.44Оскільки позивач 2 спожив електричну енергію на суму 11 901 336,67 грн, з них 1 000 000,00 грн за рахунок коштів орендарів (8,4%), суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що з 3 770 747,81 грн грошових коштів, безпідставно одержаних відповідачем, з відповідача на користь позивача 1 підлягає стягненню сума у розмірі 3 454 004,99 грн пропорційно до розміру коштів, сплачених за рахунок держбюджету, у решті вимог 316 742,82 грн (8,4% від безпідставно одержаної суми за рахунок коштів орендарів) необхідно відмовити.
5.45.Твердження скаржника, наведені в касаційній скарзі, стосовно того, що прокурор не мав права подавати позов в інтересах держави в особі НТУ "ХПІ", так як фінансування виконання договору здійснювалось не лише за рахунок бюджетних коштів, а й за рахунок коштів орендарів, Верховний Суд відхиляє як недоречні, адже як зазначалось вище, суд першої інстанції залишив без розгляду позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі НТУ "ХПІ", а апеляційний суд відмовив у задоволенні позову про стягнення на користь Міністерства коштів, які у відповідній пропорції повинні були сплачуватись за рахунок коштів орендарів.
5.46.Відповідно відсутні підстави стверджувати, що вирішуючи питання наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства, яке є органом державної влади, тобто суб'єктом владних повноважень та головним розпорядником бюджетних коштів, та про стягнення з відповідача на користь Міністерства спірних коштів (за вирахуванням коштів, які підлягали сплаті за рахунок орендарів), апеляційний суд не врахував норми статті 22 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2021 у справі №910/11847/19 та від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, щодо їх застосування, на що помилково у своїй касаційній скарги посилається скаржник.
5.47.При цьому Верховний Суд враховує, що касаційна скарга не містить жодного належного обґрунтування відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в особі Міністерства, відповідно, про стягнення в державний бюджет в особі Міністерства бюджетних коштів, а не коштів, які підлягали сплаті за рахунок орендарів.
5.48.Інші доводи скаржника, а саме щодо (1)розгляду судами справи по суті позовних вимог, зокрема щодо тлумачення судами пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ; (2) подання прокурором позову про стягнення з відповідача сплачених ним коштів, які включали у себе ПДВ, вартість та регульовані тарифи на розподіл та передачу електричної енергії, та інші платежі; (3)подвійного оподаткування та втрати права на відшкодування сплаченого ПДВ; (4)визначення прокурором солідарної вимоги позивачів 1 та 2 до відповідача; (5)зміни прокурором підстави позову (зміни особи, на користь якої підлягають стягненню кошти у цій справі (з позивача 2 на позивача 1) не охоплюються визначеною скаржником підставою оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 2-4 частини другої статті 287 ГПК України, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, а тому не приймаються Судом до уваги.
Щодо доводів скаржника в частині залишення апеляційним судом його додаткових пояснень без розгляду
5.49.Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2024 відповідач (скаржник) через систему Електронний суд подав додаткові пояснення у справі (вх.№3380 від 07.03.2024), в яких навів свої обґрунтування щодо зміни ціни, до якої не застосовується обмеження в 10%, подвійного оподаткування та власних коштів позивача 2, які отримані від орендарів та не є бюджетними коштами.
5.50.Частиною першою статті 269 ГПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
5.51.Відповідно до частин першої, другої статті 266 ГПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.
5.52.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 ГПК учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
5.53.Згідно з частинами першою, другою статті 161 ГПК при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
5.54.Заявами по суті справи в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу.
5.55.Відповідно до частини п'ятої статті 161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
5.56.Оскільки письмові пояснення, які за висновками апеляційного суду, які не спростовує скаржник, по суті є доповненням до апеляційної скарги, скаржник подав поза межами строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд цілком обґрунтовано залишив їх без розгляду.
5.57.При цьому Суд враховує, що апеляційний суд не визнавав необхідним одержавити від учасників справи, в тому числі й від скаржника, додаткові пояснення стосовно окремих питань, відповідно сторони мали можливість викласти свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії апеляційного оскарження, а також надати усні пояснення в судовому засіданні.
5.58.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, правові висновки щодо застосування статті 269 ГПК стосовно меж перегляду справи апеляційним судом в яких, на думку скаржника, не було враховано апеляційним судом у цій справі, Суд встановив, що залишення апеляційним судом у цій справі додаткових пояснень скаржника, які за висновками апеляційного суду, які не спростовує скаржник, по суті є доповненням до апеляційної скарги, не суперечить висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з процесуальним рішення суду щодо залишення без розгляду його додаткових пояснень.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Постанова апеляційного суду, якою змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів, про що зазначалось вище, та залишено без змін рішення в іншій частині, прийнята за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
6.4.Відповідно на підставі статті 332 ГПК виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №922/2060/23 підлягає поновленню.
7. Розподіл судових витрат
7.1.За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" залишити без задоволення.
2.Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №922/2060/23 залишити без змін.
3.Поновити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №922/2060/23.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
І.Д. Кондратова