79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.06.2024 Справа № 914/1107/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місто Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мельниченко Іванни Петрівни , село Малехів, Львівська область
про стягнення заборгованості у розмірі 286 639,98 грн.
За участю представників:
від позивача: Глуховецький О.С. - адвокат (за довіреністю від 25.11.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000217 від 31.08.2017); присутній в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до Фізичної особи-підприємця Мельниченко Іванни Петрівни про стягнення заборгованості у розмірі 286 639,98 грн, з яких 66 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 210 739,98 грн заборгованість за процентами, 9 900,00 грн заборгованість за комісією.
Ухвалою від 01.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.05.2024 об 11:00 год. Крім того, вказаною ухвалою суд постановив провести судове засідання, призначене на 20.05.2024 об 11:00 год в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https:vkz.court.gov.ua).
Крім того, ухвалою від 01.05.2024 суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та постановив витребувати в Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю.
Ухвалою суду від 20.05.2024 відкладено судове засідання на 10.06.2024.
20.05.2024 до канцелярії суду надійшов лист-відповідь від АТ комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за вих.№20.1.0.0.0/7-240509/28605 від 16.05.2024 (вх.№13510/24) в якому на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2024 надав запитувану інформацію.
Представник позивача в судове засідання 10.06.2024 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з'явився, позовні вимоги, підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання 10.06.2024 не з'явився, явки представника не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.
Ухвали суду про відкриття провадження у справі, про витребування доказів, про відкладення судового засідання на 10.06.2024 надсилались відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 80383, Львівська область, село Малехів, вулиця Січових Стрільців, будинок 49.
Також, ухвали суду про відкриття провадження у справі, про витребування доказів, про відкладення судового засідання на 10.06.2024, надсилалась відповідачу на його електронну адресу вказану позивачем у позовній заяві при поданні позову, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2
Слід зазначити, що ухвалою суду від 20.05.2024 явка представників сторін у справі в судове засідання 10.06.2024 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги те, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 10.06.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.05.2023 між сторонами укладено договір №221256-КС-003 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 66 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором та правилами про надання грошових коштів у кредит.
На виконання вказаного договору відповідачу перераховано кредит у розмірі 66 000,00 грн на банківську карту, номер якої вказано позичальником при заповненні даних в особистому кабінеті. Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 286 639,98 грн, з яких 66 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 210 739,98 грн заборгованість за процентами, 9 900,00 грн заборгованість за комісією.
Наведене послугувало підставою звернення ТзОВ «Бізнес Позика» до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» є фінансовою установою відповідно до свідоцтва ФК №880 від 06.04.2017, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 06.04.2017.
Порядок та умови надання кредиту позивачем визначені правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, примірник яких в редакції від 27.06.2022 наявний у матеріалах цієї справи.
Судом встановлено, що ФОП Мельниченко Іванна Петрівна , вчиняла дії з метою укладення із позивачем кредитного договору в електронній формі та отримання кредитних коштів, що вбачається зі змісту наданої ТзОВ «Бізнес Позика» візуальної форми послідовності дій клієнта.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», 10.05.2023 направлено Фізичній особі - підприємцю Мельниченко Іванні Петрівні , пропозицію (оферту) укласти договір №221256-КС-003 про надання кредиту.
10.05.2023 Фізичною особою - підприємцем Мельниченко Іванною Петрівною прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №221256-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» направлено Фізичній особі - підприємцю Мельниченко Іванні Петрівній , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7696, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.
10.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - банк) та фізичною особою-підприємцем Мельниченко Іванною Петрівною ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 ; паспорт: серія НОМЕР_3 , виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 30.10.2002, адреса реєстрації: Україна, 80383, Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Січових Стрільців, будинок 49 (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - позичальник) укладено договір №221256-КС-003 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - договір).
Відповідно до п. 1. договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 66 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Судом встановлено, вказаний договір укладено в електронній формі шляхом його підписання відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-7696, який надсилався позивачем на номер телефону відповідача ( НОМЕР_1 ), наданий останнім під час проведення відеоверифікації та відображений в анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/).
Пунктом 1. договору передбачено умови надання кредиту, а саме: строк кредиту - 24 тижнів; процентна ставка в день - 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день - 1,15012879, фіксована; комісія за надання кредиту - 9 900,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 66 000,00 грн; термін дії договору - до 25.10.2023; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 171 600,00 грн.
Відповідно до п. 2. договору протягом строку (терміну) кредитування процента ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Згідно з п. 2.1. договору, у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3. до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 договору.
Відповідно до п. 2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, шо наведений в п. 3. договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до договору, та до закінчення терміну дії договору.
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графікам платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з вражанням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного в наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.
Згідно з п. 3. договору, сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
Як вбачається із даного графіку сторони передбачили періодичне внесення чітко визначених сум платежів у наступні дати: 24.05.2023, 07.06.2023, 21.06.2023, 05.07.2023, 10.07.2023, 19.07.2023, 02.08.2023, 16.08.2023, 30.08.2023, 13.09.2023, 27.09.2023, 11.10.2023, 25.10.2023.
На виконання умов договору, на банківську картку відповідача № НОМЕР_4 (номер, котрої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) перераховано кредитні кошти у загальному розмірі 66 000,00 грн, що підтверджується:
- довідкою (номер в системі FONDY: 573560703, дата проведення платежу 10.05.2023) від 22.02.2024 (25 000,00 грн), платіжною квитанцією №573560703 від 10.05.2023 (25 000,00 грн);
- довідкою (номер в системі FONDY: 573560754, дата проведення платежу 10.05.2023) від 22.02.2024 (25 000,00 грн), платіжною квитанцією №573560754 від 10.05.2023 (25 000,00 грн);
- довідкою (номер в системі FONDY: 573560794, дата проведення платежу 10.05.2023) від 22.02.2024 (16 000,00 грн), платіжною квитанцією №573560794 від 10.05.2023 (16 000,00 грн);
- листом-відповіддю АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-240509/28605 від 16.05.2024 (вх. №13510/24 від 20.05.2024).
- випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 10.05.2023 по 11.05.2023;
- договором № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14.12.2017, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТзОВ «Бізнес Позика».
В матеріалах справи міститься лист-відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за вих.№20.1.0.0.0/7-240509/28605 від 16.05.2024 (вх.№13510/24 від 20.05.2024), яким на виконання вимог ухвали суду від 01.05.2024 банк надав запитувану судом інформацію, зокрема, те, що банківська картка № НОМЕР_4 емітована АТ КБ «Приватбанк» на ім'я Мельниченко Іванну Петрівну (РНОКПП НОМЕР_5 ).
Крім того, в матеріалах справи міститься виписка по банківській картці № НОМЕР_4 за період з 10.05.2023 по 11.05.2023 (додаток до листа-відповіді), з якої вбачається про надходження коштів 10.05.2023 на загальну суму 66 000,00 грн.
Відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором та не повернув своєчасно, тобто у термін по 25.10.2023 включно, суму наданого йому кредиту, не сплатив у повному обсязі нараховані відсотки за користування кредитом та комісію за надання кредиту.
У зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 286 639,98 грн, яка складається із:
- 66 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту;
- 210 739,98 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом. Відповідно до розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховані за період з 10.05.2023 по 25.10.2023 включно на суму основного боргу у розмірі 66 000,00 грн;
- 9 900,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив кредитну заборгованість, позивач з метою захисту порушеного права звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 286 639,98 грн, з яких 66 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 210 739,98 грн заборгованість за процентами, 9 900,00 грн заборгованість за комісією.
Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу повністю або частково, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 9 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним в електронній формі.
Суд зазначає, що згідно з статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Як передбачено частиною 12 статті 11 «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 «Про електронну комерцію», серед іншого, передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором визнається алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як встановлено судом, відповідач здійснює підприємницьку діяльність та є зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Позивач є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 25.05.2020.
Судом встановлено, що між позивачем (кредитодавець) та відповідачем (позичальник) укладено в електронній формі договір №221256-КС-003 про надання кредиту від 10.05.2023, який підписаний відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-7696.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-240509/28605 від 16.05.2024 (вх.№13510/24 від 20.05.2024) банківська картка № НОМЕР_4 емітована АТ КБ «Приватбанк» на ім'я Мельниченко Іванну Петрівну (РНОКПП НОМЕР_5 ).
Банк видав відповідачу кредит в сумі 66 000,00 грн. Факт перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_4 (номер, котрої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) кредитні кошти у загальному розмірі 66 000,00 грн, що підтверджується:
- довідкою (номер в системі FONDY: 573560703, дата проведення платежу 10.05.2023) від 22.02.2024 (25 000,00 грн), платіжною квитанцією №573560703 від 10.05.2023 (25 000,00 грн);
- довідкою (номер в системі FONDY: 573560754, дата проведення платежу 10.05.2023) від 22.02.2024 (25 000,00 грн), платіжною квитанцією №573560754 від 10.05.2023 (25 000,00 грн);
- довідкою (номер в системі FONDY: 573560794, дата проведення платежу 10.05.2023) від 22.02.2024 (16 000,00 грн), платіжною квитанцією №573560794 від 10.05.2023 (16 000,00 грн);
- листом-відповіддю АТ КБ «Приватбанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-240509/28605 від 16.05.2024 (вх. №13510/24 від 20.05.2024).
- випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 10.05.2023 по 11.05.2023;
- договором № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14.12.2017, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТзОВ «Бізнес Позика».
Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Сторони досягли домовленості про те, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовану процентну ставку в день - 2,00000000 та фіксовану знижену процентну ставку за кредитом в день - 1,15012879, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в пункті 3 договору і розраховується в порядку описаному в пункті 2 договору. Крім цього, договором передбачено обов'язок Мельниченко Іванни Петрівни сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 9 900,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитом становить 66 000,00 грн. Доказів погашення заборгованості суду не подано.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець Мельниченко Іванна Петрівна порушила умови договору щодо строків повернення кредиту і має непогашену заборгованість зі сплати отриманої суми кредиту, заборгованість за процентами, заборгованість за комісією.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 66 000,00 грн за наданим кредитом (тіло кредиту) не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
Суд перевірив проведені позивачем нарахування та дійшов висновку про стягнення на користь банку 286 639,98 грн заборгованість за договором №221256-КС-003 про надання кредиту від 10.05.2023, з яких 66 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 210 739,98 грн заборгованість за процентами, 9 900,00 грн заборгованість за комісією.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Мельниченко Іванни Петрівни 286 639,98 грн заборгованості, з яких 66 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 210 739,98 грн заборгованість за процентами, 9 900,00 грн заборгованість за комісією є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4 299,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2018 від 22.04.2024.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 299,60 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Слід зазначити, що фізичною особою-підприємцем Мельниченко Іванною Петрівною не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як встановлено з матеріалів справи, 25.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - клієнт) та адвокатським об'єднанням «Правовий баланс» в особі керуючого партнера Глуховецького Олександра Степановича, який діє на підставі статуту (надалі - виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (надалі - договір від 25.11.2022).
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. договору від 25.11.2022 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу (надалі - правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов'язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору).
Згідно з 4.1. та п. 4.2. договору від 25.11.2022 правову допомогу, що надається адвокатським об'єднанням, клієнт оплачує в гривнях. Оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків).
Відповідно до п. 4.4. та п. 4.5. договору від 25.11.2022 за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами.
Пунктом 4.6. договору від 25.11.2022 в акті, який підписаний сторонами, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку сторони керуються умовами акта.
Між адвокатським об'єднанням та клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт №P-00000123-22-04/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.04.2024, відповідно до якого виконавцем були проведені роботи (надані послуги) згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022, а саме: надання правової допомоги згідно Розділу 2 договору про надання правової допомоги від 25.11.2022, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Мельниченко І.П. - 9 500,00 грн.
Також, у даному акті сторони підтвердили, що претензій одна до одної не мають.
Адвокатським об'єднанням виставлено позивачу рахунок-фактуру №P-00000123 від 22.04.2024 на загальну суму 9 500,00 грн.
Позивач на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9 500,00 грн надав: договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022; акт №P-00000123-22-04/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.04.2024; рахунок-фактуру №P-00000123 від 22.04.2024; платіжну інструкцію №2017 від 22.04.2024 на суму 9 500,00 грн.
Повноваження адвоката Глуховецького Олександра Степановича підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000217 від 31.08.2017, довіреністю б/н від 25.11.2022.
Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв'язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 9 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мельниченко Іванни Петрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Путомитівським РВ УМВС України у Львівській області 30.10.2002; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, Київська область, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; ідентифікаційний код юридичної особи 41084239) 286 639,98 грн заборгованості, з яких 66 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 210 739,98 грн заборгованість за процентами, 9 900,00 грн заборгованість за комісією, 9 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4 299,60 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено 17.06.2024
Суддя Сухович Ю.О.