17.06.2024 Справа№ 914/1314/24
За клопотанням Приватного підприємства «ТСМ Груп»
Про скасування забезпечення позову у справі №914/1314/24
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», смт.Мізоч, Рівненський район, Рівненська область
до відповідача: Приватного підприємства «ТСМ Груп», м.Львів
про розірвання договору купівлі продажу №14-15 від 26.05.2021 та стягнення 800000,00грн.
Суддя У.І.Ділай
Секретар О.Старостенко
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1314/24.
Ухвалою 04.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
06.06.2024 надійшла заява (вх.№2213/24 від 06.06.24) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти ПП «ТСМ Груп» в розмірі 800 000,00 грн. з метою забезпечення належного виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» до Приватного підприємства «ТСМ Груп» щодо розірвання Договору купівлі-продажу №14-15 від 26 травня 2021 року та стягнення 800 000,00 грн, сплачених за цим Договором.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» (вх.№2213/24 від 06.06.24) задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/1314/24 вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти ПП «ТСМ Груп» (79040, м.Львів, вул.Журавлина, буд.5, кв.1; ідентифікаційний код 39950375) в розмірі 800000,00 грн з метою забезпечення належного виконання судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» до Приватного підприємства «ТСМ Груп» щодо розірвання договору купівлі-продажу №14-15 від 26 травня 2021 року та стягнення коштів в сумі 800000,00 грн, сплачених за цим договором.
12.06.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 у справі №914/1314/24.
Ухвалою від 13.06.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання на 17.06.2024.
14.06.2024 від відповідача до суду надійшла заява, в якій зазначено, що повноважний представник зайнятий в іншому судовому процесі та не зможе взяти участь в судовому засіданні в цій справі. Відтак, відповідач просить здійснити розгляд клопотання без його участі, а також зазначено, що заявлені вимоги підтримує в поновному обсязі.
Позивач в судове засідання від 17.06.2024 явку повноважного представника не забезпечив, пояснень щодо клопотання відповідача не подав.
В обґрунтуванні поданого клопотання відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу від 26.05.2021 оплата майна здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів (гривні) на розрахунковий рахунок продавця зазначений у договорі на підставі рахунку продавця та у наступному порядку - в термін до 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання договору.
У п.3.1 договору зазначено, що продавець зобов'язаний передати майно покупцеві протягом 30 робочих днів з дати здійснення оплати згідно п.2.2.
За твердженням відповідача умовами самого договору сторонами погоджена попередня оплата за майно. Водночас обґрунтування позивача щодо ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а значить не звільняє від обов'язку оплатити товар. А відтак, його не виставлення чи виставлення на меншу суму не свідчить про зміну ціни договору, якщо сторонами не погоджено іншого.
Згідно з п.8.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору оформляються письмово і підписуються уповноваженими представниками сторін. Зміни та/або доповнення набувають чинності з моменту підписання та стають складовими і невід'ємними частинами цього договору.
В даному випадку, сторонами зміна умов договору в частині зміни ціни, так як і інших умов не погоджувалася, додаткові договори не підписувалися. Позивачем протилежного не доведено. А відтак, доводи позивача у частині односторонньої зміни відповідачем умов договору не доведені належним чином та підлягають спростуванню.
Відповідач звернув увагу, що згідно з п.п.2.2 та 3.1. договору купівлі-продажу №14-15 від 26.05.2021 передбачено саме попередню оплату за договором, та встановлення строків внесення попередньої оплати, а саме протягом 5 банківських днів з моменту його укладення, натомість обов'язок продавця з передачі майна виникає протягом 30 робочих днів з моменту оплати майна у розмірі встановленому у договорі, а саме 1 520 100,00 грн. З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що його обов'язок із поставки товару як в силу положень договору так і в силу закону перед позивачем не настав, з огляду на невиконання (неналежне) виконання покупцем свого обов'язку з здійснення попередньої оплати за договором. А відтак, вимога позивача, що викладена ним у претензії щодо передачі майна не підлягає до задоволення, як і вимога про розірвання договору купівлі-продажу з підстав порушення зобов'язань продавцем, чого позивачем не доведено. Задоволення ж такої вимоги призведе до фактичної відмови від договору, який є дійсним, в односторонньому поряду покупцем, який не виконує своїх зобов'язань, та порушить права саме відповідача, який правомірно розраховував на отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, що є неприпустимим.
Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту саме на грошові кошти відповідач зазначив, що вжитий захід порушить збалансованість інтересів сторін та не забезпечить запобіганню порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, за твердженням відповідача підприємство станом на 01 червня 2024 року сплатило до державного бюджету податків на загальну суму 3376177,78грн. Щомісячно зобов'язання із виплати заробітної плати складають 472000,00 грн, що впливає на розмір чистих активів підприємства.
Відповідач вважає, що накладення арешту на грошові кошти (обігові кошти) відповідача, утруднить виконання зобов'язань перед бюджетом, працівниками підприємства та контрагентами, і як наслідок порушить права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Разом з тим застосовані господарським судом заходи забезпечення позову порушують права та законні інтереси ПП «ТСМ Груп» та є тотожними позовним вимогам щодо стягнення грошових коштів, які вирішені ним без розгляду справи по суті у змагальному процесі. Тобто судом фактично вирішено питання щодо позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті.
На думку відповідача позивачем не доведено, що відповідач вчиняє дії утруднення виконання рішення господарського суду в майбутньому, натомість відповідач володіє на праві власності нерухомим майном, що в рази перевищує заявлену суму заявлену до стягнення в межах даної справи. Також відповідач зазначив, що фінансова звітність підприємства свідчить про його активну діяльність та можливість виконати свої зобов'язання у майбутньому. Відповідач звернув увагу, що є добросовісним контрагентом, оскільки про нього відсутні відомості у Єдиному Реєстрі Боржників.
При прийнятті ухвали суд виходив із такого.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою ст. 145 ГПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Наведений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі N 705/4132/19.
Суд вважає, що згідно з поданим клопотанням відповідач не навів обставин та не подав доказів того, що необхідність вжиття застосованих ухвалою від 10.06.2024 заходів відпала внаслідок зміни певних обставин.
Так, відповідач у клопотанні про скасування заходів забезпечення посилається на обставини, які фактично стосуються питання обґрунтованості доводів позивача щодо підстав для застосування заходів забезпечення виконання рішення суду та зводиться до пояснень по суті спору, що суперечить стадії розгляду справи.
Господарський суд звертає увагу, що вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд не переглядає обґрунтованість позову (не досліджується), адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом розгляду справи по суті. Поряд з цим, під час розгляду питання про скасування заходів забезпечення суд не має правових підстав для переоцінки наведених судом висновків у відповідному процесуальному документі.
До поданого клопотання відповідач долучив докази сплати податків станом на 01.06.2024, Фінансову звітність підприємства за 1 квартал 2024 року, довідку про балансову вартість основних засобів, скріншот з реєстру боржників.
Однак, суд зазначає, що подані відповідачем пояснення та докази не свідчать про зміну обставин, які враховувались судом під час вирішення питання про вжиття заходів, оскільки крім зазначеного судом також враховувались й інші обставини, щодо яких відповідач не підтверджує будь-яку зміну.
Як встановлено судом, отримавши від відповідача рахунок від 31.05.2021 на суму 800000,00 грн, позивач його оплатив. Однак, з дати оплати по теперішній час вимог про оплату решту ціни договору відповідач не пред'являв та на претензії позивача не відповідав. Таких доказів до поданого клопотання не долучено.
Окрім того, суд враховує, що згідно з поданим клопотання відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про гарантування відповідачем виконання рішення суду, у разі задоволення позову та набрання таким рішенням законної сили.
Подана відповідачем заява фактично зводиться до непогодження із застосованими судом заходами забезпечення виконання рішення суду, однак не містить обставин, які б свідчили, що потреба в таких заходах відпала.
За таких обставин суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення виконання рішення суду, вжитих ухвалою від 10.06.2024, відтак відмовляє у задоволенні поданого відповідачем клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 145 ГПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Згідно з ч. 6 ст. 145 ГПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні клопотання Приватного підприємства «ТСМ Груп» від 12.06.2024 про скасування заходів забезпечення виконання рішення суду у справі №914/1314/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Ділай У.І.