вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
19 червня 2024 рокум.Кропивницький Справа № 912/1226/24
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К. (надалі - Суд), розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради»
до фізичної особи-підприємця Краснова Ігоря Володимировича
про стягнення 194774,12 грн,
14.05.2024 КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (надалі - Підприємство) звернулося із позовом до ФОП Краснова І.В. про стягнення 194774,12 грн за договором про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ № 442 від 20.10.2009, з яких 191205,05 грн основної заборгованості, 2381,09 грн інфляційних та 1187,98 грн річних. Поряд з цим, Підприємство просить компенсувати йому за рахунок ФОП Краснова І.В. 3028 грн сплаченого судового збору.
У якості обґрунтування власної позиції Підприємство вказало, що:
- у нього з ФОП Красновим І.В. наявні договірні відносини щодо надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ, що виникли на підставі договору № 442 від 20.10.2009 за яким воно постачало теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних ФОП Краснову І.В. обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня;
- на виконання умов договору Підприємство надало послуги з теплопостачання в опалювальні сезони в приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проте ФОП Краснов І.В. систематично порушував зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за період з жовтня 2021 по лютий 2024 утворилась заборгованість у сумі 191205,05 грн;
- у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання ФОП Краснов І.В. повинен додатково сплатити 2381,09 грн інфляційних та 1187,98 грн річних.
Ухвалою від 16.05.2024 Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, ФОП Краснов І.В. відзив на позов не подав, хоча був обізнаний про судовий розгляд, що слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0690050243873, за яким він особисто отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 21.05.2024.
20.10.2009 Комунальне підприємство «Теплоенергетик» (пізніше перейменоване у Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради») (як Теплопостачальна організація) та фізична особа-підприємець Краснов Ігор Володимирович (як Споживач) уклали договір № 442 про надання послуг по постачанню теплової енергії від ТЕЦ (а.с. 6-7) за умовами якого:
- Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в потрібних йому обсягах в період опалювального сезону з 15 жовтня по 15 квітня, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами. Характеристика об'єктів Споживача: вул. Маланюка, 5, магазин «Авто-2000», площа - 141 кв.м., об'єм - 394,8 куб.м., розрахункова температура в приміщенні - 15°С, витрати тепла - 0,009 Гкал/год (пункт 1);
- розрахункове теплове навантаження - 6,48 Гкал/міс (пункт 2.1);
- облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом (пункт 2.2);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.1);
- Споживач сплачує попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться на протязі поточного місяця, але не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим (пункт 3.2);
- Теплопостачальна організація зобов'язалась забезпечувати безперервне постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором (пункт 4.2.1);
- Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (пункт 5.2.7);
- договір набирає чинності з 20.10.2009 і діє до 31.12.2014 (пункт 9.1);
- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за 1 місяць до закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах (пункт 9.4).
В межах договору Підприємство склало та надало ФЛП Краснову І.В. рахунки-фактури за послуги теплопостачання, а саме: № 442/11.21 від 30.112021 за листопад 2021 на 10684,59 грн (а.с. 9), №442/12.21 від 04.01.2022 за грудень 2021 на 23322,90 грн (а.с. 10), № 442/01.22 від 31.01.2022 за січень 2022 на 24143,30 грн (а.с. 11), № 442/02.22 від 28.02.2022 за лютий 2022 на 19695,28 грн (а.с. 12), № 442/03.22 за березень 2022 на 17263,98 грн (а.с. 13), № 442/11.22 за листопад 2022 на 9755,83 грн (а.с. 14), № 442/12.22 за грудень 2022 на 14285,91 грн (а.с. 15), № 442/01.23 за січень 2023 на 15630,78 грн (а.с. 16), № 442/02.23 за лютий 2023 на 16046,08 грн (а.с. 17), № 442/03 за березень 2023 на 8357,51 грн, а всього заборгованість на 01.04.2023 - 137190,77 грн (а.с. 18), № 442/04.23 за квітень 2023 на 38,07 грн (а.с. 19), № 442/05.23 за травень 2023 на 38,07 грн (а.с. 20), № 442/06.23 за червень 2023 на 38,07 грн (а.с. 21), № 442/07.23 за липень 2023 на 38,07 грн (а.с. 22), № 442/08.23 за серпень 2023 на 38,07 грн (а.с. 23), № 442/09.23 за вересень 2023 на 38,07 грн (а.с. 24), № 442/10.23 за жовтень 2023 38,07 грн (а.с. 25), № 442/11.23 за листопад 2023 на 13109,13 грн (а.с. 27), № 442/12.23 за грудень 2023 на 22462,38 грн (а.с. 29), № 442/01.24 за січень 2024 на 25521,67 грн (а.с. 31) та № 442/02.24 за лютий 2024 на 12654,61 грн (а.с. 33).
Відповідно до Акту звірки розрахунків, підписаного обома сторонами, станом на 01.11.2023 заборгованість ФОП Краснова І.В. за договором становить 117457,26 грн.
За обрахунками Підприємства (а.с. 8), ФОП Краснов І.В. вартість наданих з жовтня 2021 по лютий 2024 послуг сплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість складає 191205,05 грн.
Щодо правової природи договору та договірних відносин
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії регулюються положеннями Законів України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (надалі - Закон № 2633-IV) та «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі - Закон № 2189- VIII).
Так, за статтею 1 Закону № 2633-IV теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а за частиною 6 статті 19 споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. При цьому стаття 9 Закону № 2189-VIII встановлює порядок оплати житлово-комунальної послуги, а саме за її частиною 1 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими; у такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Порядок укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг встановлений статтями 12-13 Закону № 2189-VIII. Зокрема, за цими статтями:
- надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина 1 статті 12);
- договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (частина 2 статті 12);
- договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача (части 1 статті 13).
З огляду на вказане, з урахуванням змісту і умов договору, господарсько-договірних зобов'язань, які виникли між Сторонами, за своєю юридичною природою між ними укладений договір постачання теплової енергії, який передбачає надання послуг, а тому його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом № 2633-IV.
Так, статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Загально прийнятим у цивільному праві є виокремлення основної ознаки послуги - вона споживається у процесі вчинення певної дії, яка і складає послугу. Це означає, що послуга не матеріалізується.
Таким чином, за укладеним договором Підприємство зобов'язалося у період дії договору постачати ФОП Краснову І.В. теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, а останній зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги. Так, за пунктом 3.2 договору ФОП Краснов І.В. мав сплачувати попередню оплату у розмірі до 50% від вартості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період згідно діючих тарифів до 10 числа поточного місяця, а остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.
У справі Суд установив, що ФОП Краснов І.В. свої зобов'язання виконав не у повному обсязі та заборгував 191205,05 грн.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
Отже, зобов'язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна із сторін повинна була вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
За таких обставин Суд висновує, що на час вирішення спору ФОП Краснов І.В. порушив взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 191205,05 грн. Отже, його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Підприємства.
Щодо річних та інфляційних
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 1187,98 грн річних та 2381,09 грн інфляційних, Суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу:
- не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті;
- за загальним правилом вони здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання;
- розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція;
- у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив розрахунок річних, які здійснило Підприємство, та зазначає, що він є математично правильним, з урахуванням строку оплати та періодів заборгованості, а отже сума річних, заявлена до стягнення є вірною і становить 1187,98 грн.
Суд також перевірив розрахунок інфляційних за формулою: (сума заборгованості) х (індекс інфляції за період) - (сума заборгованості) = інфляційне збільшення, та зазначає, що він є математично правильним, з урахуванням строку оплати та періодів заборгованості, а отже сума інфляційних, заявлена до стягнення є вірною і становить 2381,09 грн.
Таким чином сума річних, яка підлягає стягненню становить 1187,98 грн, а інфляційних - 2381,09 грн.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несвоєчасної сплати ФОП Красновим І.В. вартості наданих послуг, доведеністю Підприємством власних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 191205,05 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, 1187,98 грн річних та 2381,09 грн інфляційних підлягають задоволенню.
Судовими витратами у справі є витрати Підприємства на сплату судового збору відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 2904 від 12.04.2024 у сумі 3028 грн, які у відповідності до приписів частини 2 статті 129 ГПК України підлягають віднесенню на ФОП Краснова І.В.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Краснова Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (25030, м. Кропивницький, вул. Сергія Гришина, б. 23/16; ідентифікаційний код 24153576) - 191205,05 грн заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, 1187,98 грн річних та 2381,09 грн інфляційних на рахунок: IBAN: НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 24153576.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Краснова Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (25030, м. Кропивницький, вул. Сергія Гришина, б. 23/16; ідентифікаційний код 24153576) - 3028 грн компенсації по сплаті судового збору на рахунок: IBAN: НОМЕР_3 ; АТ «Кредобанк», код ЄДРПОУ 24153576.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін
Копій рішення направити:
- КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» в електронній формі до електронного кабінету;
- ФОП Краснову І.В.: АДРЕСА_2 .