ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.06.2024Справа № 910/826/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365"
до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 5 935 019,60 грн.
Суддя Борисенко І. І.
Секретар судового засідання Шилін Є. О.
представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (далі - ТОВ "Енерджі 365", позивач) до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ НЕК "Укренерго" , відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 5 935 019,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0181-01024 від 12.04.2019, в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії за січень-лютий 2023, у зв'язку з чим у відповідача виникала заборгованість.
У позові ТОВ "Енерджі 365" просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 5 355 675,69 грн., пеню у сумі 191 200,99 грн., інфляційні втрати в сумі 231 014,43 грн. та 3 % річних у сумі 157 128,49 грн., що разом становить 5 935 019,60 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2024 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
01.03.2024 відповідачем був наданий відзив на позов, в якому останній проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що оскільки, відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку), оплата платіжного документа здійснюється протягом 4 робочих днів з дати направлення рахунка, а позивачем відповідних доказів такого направлення не надано, то термін для сплати послуг не настав. Відповідно, нарахування штрафних санкцій та матеріальних втрат є неправомірним.
04.03.2024 від ПрАТ НЕК "Укренерго" надійшло клопотання про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 99 %.
Також 04.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік.
26.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів, викладених у відзиві відповідача заперечив, вважав їх безпідставними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.
20.05.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній повідомив про погашення основного боргу у повному обсязі, а також вказав про безпідставність нарахування пені у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
10.06.2024 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від стягнення пені у сумі 191 200,99 грн. та вказав про погашення відповідачем основного боргу у сумі 5 355 675,69 грн. у повному обсязі. Отже, на розгляді суду просив залишити інфляційні втрати в сумі 231 014,43 грн. та 3 % річних у сумі 157 128,49 грн., що разом становить 388 142,92 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява була подана позивачем з додержанням вимог ст. 46 ГПК України та прийнята судом до розгляду, тому має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті 11.06.2024 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача просив розглянути позов з урахуванням зменшених позивачем позовних вимог.
За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
У судовому засідання 11.06.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, регулює Закон України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон України).
За умовами п. 7 ч. 1 статті 1 вказаного Закону балансуючий ринок електричної енергії - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії (ч. 1 статті 31 Закону).
У спірних правовідносинах функції оператора системи передачі електричної енергії виконує ПрАТ "НЕК "Укренерго", на якого відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону покладено функції адміністратора розрахунків.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 52 Закону передбачено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
За змістом п. 6 ч. 1 статті 4 наведеного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів. Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (ч. 3 ст. 3 вказаного Закону).
Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується регулятором.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком № 1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та вказаних Правил ринку, ТОВ "Енерджі 365" своєю заявою надало письмову згоду на приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з п. 1.3, 1.4 якого СВБ (далі - сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
15.04.2019 ПрАТ "НЕК "Укренерго" листом № /13611 повідомило відповідача про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення ТОВ "Енерджі 365" до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору № 0181-01024 та датою акцептування 12.04.2019 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір також є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно з п. 1.2 договору на підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Розділом 1 вказаного договору передбачено, що врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ, розраховуються АР (далі - адміністратором розрахунків, ПрАТ "НЕК "Укренерго") для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 договору).
Пунктом 7.7.4 Правил ринку передбачено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Частиною 4 статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків.
Як вбачається із матеріалів справи у січні та лютому 2023 позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором виставило відповідачу рахунки-фактури від 16.01.2023, від 26.01.2023, від 06.02.2023 за електричну енергію з метою врегулювання небалансів на загальну суму 5 355 675,69 грн., які направило на електронну адресу відповідача: settlement@ua.energy 17.01.2023, 26.01.2023, 06.02.2023.
Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав неналежним чином.
Так, на підставі платіжної інструкції № 1038 від 01.03.2024, наявної у матеріалах справи, відповідач сплатив позивачу вартість електроенергії на суму 340 437,46 грн.
Також враховуючи наявність зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли у сторін, зокрема, за договором № 0181-01024 від 12.04.2019, ТОВ "Енерджі 365" та ПрАТ НЕК "Укренерго" здійснили зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 5 015 238,23 грн., що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.03.2024.
Отже, відповідачем були виконані зобов'язання з оплати за електричну енергію на суму 5 355 675,69 грн. у повному обсязі, проте, з порушенням строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Оскільки відповідачем зобов'язання за договором було виконано неналежним чином, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 231 014,43 грн. за період з 11.02.2023 по 09.01.2024 та 3 % річних у сумі 157 128,49 грн. за період з 20.01.2023 по 19.01.2024.
Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3 % річних, суд вважає, що вимоги про нарахування інфляційної складової та 3 % річних не є арифметично вірними, з огляду на те, що рахунок оплати на суму 1 387 808,41 грн. був направлений відповідачу 17.01.2023, а не 16.01.2023, як вказано позивачем.
Також позивачем не враховано п. 7.7.4 Правил щодо оплати протягом 4 робочих днів з дати направлення рахунку, а не 4 календарних днів, як помилково вказав позивач у розрахунку.
Отже, за перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 231 014,43 грн. та 3 % річних у сумі 156 400,06 грн. У вимогах про стягнення 3 % річних у сумі 728,43 грн. - суд відмовляє.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат на 99 %, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Таким чином, судом не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.
Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
При цьому, суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Отже, у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних - суд відмовляє.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 1 рік, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
При цьому питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/1884/19.
Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансове становище, відсутність коштів, значну заборгованість перед відповідачем, а також обставини щодо військової агресії РФ проти України.
Дослідивши заяву ПрАТ НЕК "Укренерго", суд вважає, що останнім не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для надання відстрочки його виконання. Відповідних доказів цим обставинам відповідачем суду не надано.
А скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
ПрАТ НЕК "Укренерго" також не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації.
Отже, враховуючи наведене та зважаючи на матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відмову в наданні відстроченні виконання судового рішення.
На підставі викладеного, враховуючи невірний розрахунок позивачем 3 % річних, позов ТОВ "Енерджі 365" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач просив повернути йому судовий збір, сплачений за вимогу про стягнення пені щодо якої закрито провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову,
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ТОВ "Енерджі 365" про стягнення пені у сумі 191 200,99 грн. були оплачені позивачем судовим збором 2 294,41 грн. (враховуючи коефіцієнт 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією № 3015 від 22.01.2024 на суму 71 220,23 грн.
Тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 130 ГПК України поверненню з Державного бюджету України підлягає 1 147,21 грн. (2 294,41 грн./2).
Одночасно суд бере до уваги положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, враховуючи, що даний спір виник внаслідок порушення ПрАТ НЕК "Укренерго" своїх зобов"язань за договором № 0181-01024 від 12.04.2019, часткове виконання яких останнім відбулось під час розгляду даної справи, то судовий збір у сумі 64 268,11 грн. (враховуючи коефіцієнт 0,8), сплачений від суми основного боргу 5 355 675,69 грн. покладається на відповідача.
Судовий збір у сумі 4 657,72 грн. (враховуючи коефіцієнт 0,8), сплачений від суми інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 388 142,92 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з частковим задоволенням цих вимог.
Керуючись ст. 73 - 79, 129, 231, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (01001, м. Київ, проспект Берестейський, 5-а, кім. 509, ідентифікаційний код 41447959) інфляційні втрати у сумі 231 014 (двісті тридцять одна тисяча чотирнадцять) грн. 43 коп., 3 % річних у сумі 156 400 (сто п'ятдесят шість тисяч чотириста) грн. 06 коп., судовий збір в сумі 68 917 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 08 коп.
У решті вимог - відмовити.
Провадження за позовом про стягнення пені у сумі 191 200,99 грн. - закрити.
У клопотанні Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних - відмовити.
У клопотанні Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення на один рік - відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (01001, м. Київ, проспект Берестейський, 5-а, кім. 509, ідентифікаційний код 41447959) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 21 коп., сплачений платіжною інструкцією № 3015 від 22.01.2024, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 18 червня 2024
Суддя Борисенко І. І.