Справа № 553/137/24
Провадження № 3/553/212/2024
Іменем України
13.06.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М., за участі секретаря судових засідань - Макаренка Я.В., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Павленка О.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , даних про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року не надано,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.01.2024, о 16 год. 30 хв., в м. Полтаві, по вул. Сакко, 1, ОСОБА_1 , діючи на порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук), відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
01.04.2024 від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Павленко О.А. надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнає, тому як відсутні будь-які докази надані працівниками поліцїі, а ті що в наявності містять грубі порушення чинного законодавства з боку поліцейського. Зупинка транспортного засобу була здійснена без належних для того підстав, постанов про порушення будь-яких ПДР не зафіксовано, ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд 09.01.2024 о 18:55 год., згідно висновку ознак сп'яніння не виявлено. Необхідно критично віднестись до пояснень свідків, оскільки вони написані під диктовку поліцейського. Поліцейськими порушено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак сп'яніння, не було забезпечено повного (безперервного) відео фіксації події. Провадження у справі просив закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутності.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Павленко О.А. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Просив врахувати письмові пояснення та закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про таке.
За частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно має ґрунтуватися на обставинах установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах (стаття 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як передбачено пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ вказаної вище Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за вказаних обставин підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду:
- даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ААД № 628193 від 09.01.2024 (а. с. 1);
- письмовими поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від 09.01.2024 (а. с. 2);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.01.2024 (а. с. 3, 4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 09.01.2024 о 16 год. 37 хв. (а. с. 5);
- даними постанови серії БАД № 494837 від 09.01.2024, згідно якої на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн (а. с. 6);
- довідкою ВАП УПП в Полтавській області від 10.01.2024 з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 30.12.2021 категорії В, С (а. с. 7);
- довідкою ВАП УПП в Полтавській області від 10.01.2024 з якої вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався (а. с. 8);
- відеозаписами події з бодікамери поліцейських (а. с. 9).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав показання про те, що 09.01.2024, близько 17-18 год., його та ОСОБА_3 було запрошено в якості свідків працівниками поліції, оскільки є підозра, що водій з автомобіля Chevrolet Aveo перебуває в стані наркотичного сп'яніння. Працівники поліції повідомили ОСОБА_4 про наявність у нього ознак сп'яніння та декілька разів (більше 3-х) пропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, на що Рагімов кожного разу просив зачекати то 5 хв, то 10 хв, то 15 хв, причинами вказував відсутність газу в його машині, біль в нозі, весь час намагався кудись додзвонитися, на останню пропозицію просив ще зачекати поки йому хтось зателефонує. Чіткої відмови не висловлював, весь час намагався тягнути час та вигадував різні причини. Щодо стану Рагімова, то він був стривоженим, переминався з ноги на ногу. На момент підписання протоколу, він був вже заповнений працівником поліції.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання про те, що 09.01.2024, близько 17 год, її та ОСОБА_2 запросили працівники поліції бути свідками того, що водій транспортного засобу Chevrolet Aveo ОСОБА_1 , який має ознаки наркотичного сп'яніння, відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння. Працівники поліції в їх присутності декілька разів пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак він, не надавши конкретної відповіді, намагався відтягнути час, постійно телефонував. На протязі 30 хвилин поліцейські неодноразово пропонували пройти огляд, на що згоди так і не надійшло.
Вищезазначені докази, у розумінні статті 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 628193 від 09.01.2024.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не беруться до уваги судом, оскільки з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції чітко вбачається, що поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 в присутності двох свідків пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичній установі, однак останній всіляко ухилявся надати відповідь зазначаючи: "Я не відмовляюся, але не поїду", "Я не можу відповісти", "Поїдемо через 30 хв.", "Поїдемо, але не зараз", "Я відповім через 15 хв." що є аналогічним відмові від проходження огляду на стан сп'яніння в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому в його діях наявний склад даного правопорушення.
Також на відеозаписах зафіксовано, що порушнику роз'яснено підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, відеозйомка обстановки та обставин подій даного правопорушення з моменту початку виконання службових обов'язків поліцейськими безперервно до її завершення не велася.
Допитаний у судовому засіданні заступник командира роти 2 БУПП в Полтавській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_5 пояснив, що 09.01.2024, о 16:30 год., в м. Полтаві, біля б. 1 по вул. Сакко, було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 у якого були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі просив надати йому час, зазначаючи різні причини. Так, дійсно безперервного відеозапису не велось, оскільки в боді-камері закінчувався заряд батареї, у зв'язку з чим було залучено двох свідків, що відповідає положенням ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Суд не бере до уваги також те, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», де пройшов огляд 09.01.2024 о 18 год. 58 хв. на стан сп'яніння, за результатами якого ознак сп'яніння не виявлено, оскільки протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а не за порушення п. 2.9а ПДР України.
Питання щодо підстави зупинки автомобіля не є конструктивною ознакою диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП і, відповідно, відсутність у матеріалах справи відомостей з приводу зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, на що посилається захисник, не утворює достатню підставу для закриття провадження в справі стосовно ОСОБА_1 , оскільки не спростовує факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Твердження захисника про те, що свідки підписали незаповнений бланк протоколу спростовується показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Отже, всі доводи захисника суддя розцінює як позицію захисту, направлену на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Поряд з цим, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха поти Іспанії», параграфи 29-30) Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому суд вважає за необхідне їх застосувати при судовому розгляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.
Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд, кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк один рік, а також, відповідно до статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", стягнути з нього судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 к., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір (стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 (шістсот п'ять) грн 60 к.
Строк сплати штрафу не пізніш як через 15 днів з дня отримання копії постанови.
У разі несплати штрафу у вказаний строк особою, яку притягнуто до відповідальності, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Повний текст постанови складено та проголошено 18.06.2024.
Суддя Ю.М. Подмаркова