08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1015/24
381/1864/24
18 червня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Кавунець А.Р.,
розглянувши у підготовчому провадженні в порядку загального позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності,-
У квітні 2024 року адвокат Дьячук Наталія Валеріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0832 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3224981600:002:009:0289, яка належить їй на підставі Договору дарування земельної ділянки.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що 31 жовтня 2012 року на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого Приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Майданюком В.В., позивач набула у власність земельну ділянку площею 0,0881 га за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у її власності перебуває частина житлового будинку за цією ж адресою. При оформленні договорів дарування Приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Майданюком В.В., було допущено помилки, а саме в договорі вказано, що земельна ділянка належить дарувальниці на підставі Державного акту на право власності на землю ІV-КВ № 060467 від 15.10.2001 року, замість дійсного ІV-КВ № 069467 та вказано кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:02:0289 замість дійсного 3224981600:02:009:0289. Наявність помилок в правовстановлюючому документі призводить до не визнання її права власності іншими особами та позбавляє можливості зареєструвати своє право власності на землю в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Ковалевській Л.М.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2024 року провадження по даній справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
18.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Фастівської міської ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Представник заявника - адвокат Дьячук Н.В. в судове засідання не з'явилася, про день розгляду справи повідомлена належним чином, до канцелярії суду подала письмову заяву про розгляд справи в її відсутності та підтримання позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Майданюком В.В., зареєстрований в реєстрі за № 509. Згідно договору дарування позивач набув у власність земельну ділянку площею 0,0881 га за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору, земельна ділянка належала Дарувальниці на підставі Державного акту на право власності на землю ІV-КВ № 060467 від 15.10.2001 року, кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:002:0289.
Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 31.10.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Майданюком В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 508, у власності позивача перебуває частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно укладеного договору частина житлового будинку розташована на земельній ділянці площею 0,0881 га та належить Дарувальниці на підставі Державного акту на право власності на землю ІV-КВ № 060467 від 15.10.2001 року, кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:02:0289.
Вивченням письмових доказів встановлено, що при оформленні договорів дарування приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Майданюком В.В., було допущено помилки. А саме, в договорі дарування земельної ділянки вказано, що земельна ділянка належить дарувальниці на підставі Державного акту на право власності на землю ІV-КВ № 060467 від 15.10.2001 року, замість фактичного ІV-КВ № 069467 та вказано кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:02:0289 замість 3224981600:02:009:0289.
07.02.2017 року право власності позивача на житловий будинок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В травні 2023 року позивач звернулась до ФОП ОСОБА_3 з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі поданої заяви була виготовлена технічна документація із землеустрою на земельну ділянку площею 0,0832 га (фактичні розміри) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:002:009:0289.
23 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 я звернулась до Фастівської міської ради з заявою щодо затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,0832 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:002:009:028917, цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
13 липня 2023 року виконавчий комітет Фастівської міської ради повідомив позивача про те, що земельна ділянка, на якій розміщений належний їй на праві власності житловий будинок, та яка передана їй у власність на підставі договору дарування перебуває у власності іншої особи. Позивачу рекомендовано звернутися до суду з метою захисту своїх прав.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2100285462023 від 16.06.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 3224981600:002:009:0289 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності територіальної громади. Згідно з Відомостями про право власності/право постійного користування внесених до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року право власності на земельну ділянку зареєстроване за позивачем і підставою для виникнення права власності вказаний цивільно-правовий договір, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.02.2017 року.
Таким у власності позивача перебуває частина житлового будинку та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , але враховуючи допущені помилки в договорі дарування земельної ділянки, її право власності не визнається іншими особами (Фастівською міською радою) і позивач позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на землю в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 321, 328, 380 ЦК України право власності набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.
Крім того, згідно зі статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення к мене права власності на житловий будинок та земельну ділянку) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
У разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2000 року у справі 689/26/17 вказала на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки (закріпленому у цивільному та земельному законодавстві ) та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства .
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статтею 95 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку є доведеними та обґрунтованими, а тому, підлягають до задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 223, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст. ст.15, 16, 321, 328, 377, 380 ЦК України, ст. ст. 78, 79, 120, 125, 152, 156, 158, 184-186 Земельного кодексу України, Постановою Пленуму Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 до Фастівської міської ради, код ЄДРПОУ 34446857, адреса місцезнаходження: Киїхвська область, м. Фастів, пл.. Соборна, 1 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0832 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 3224981600:02:009:0289.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М.Ковалевська