Справа № 464/7729/23
пр.№ 2/464/279/24
19.06.2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова в складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу № 464/7729/23 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», ОСОБА_2 ,
Адвокат Цьвок Б.І. від імені та в інтересах позивача засобами поштового зв'язку звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом у порядку цивільного судочинства, в якому просить:
стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» 12 817,85 грн доплати страхового відшкодування;
стягнути з ОСОБА_2 55 304,64 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Свої вимоги обґрунтовує недостатністю розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.
Суддя ухвалою від 20 листопада 2023 року залишив позовну заяву без руху.
Суддя ухвалою від 13 грудня 2023 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи не поступило.
З дотриманням вимог ст.272 ЦПК України відповідачі під розписку отримали ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками, однак у встановлений строк - 15 днів та до даного часу своїми процесуальними правами не скористалися та відзиву не подали, клопотань не заявлено.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вирішуючи спір по суті, суд дійшов наступного висновку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України).
У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.
Засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача. Саме такої позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, яка ураховується при застосуванні норм права у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України.
Заявляючи вимоги про стягнення доплати страхового відшкодування, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), сторона позивача покликається на наступне.
26 липня 2023 року о 08.35 год по вул.Хуторівка, 23 в м.Львові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля марки «Рено» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача.
Наведене підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, складеним у відповідності до ст.124 КУАП та ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач застрахував свою відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» згідно із страховим полісом № 211616203, до якого позивач звернувся із питанням виплати страхового відшкодування.
За положеннями ст.ст.979, 981, 982 ЦК України договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом.
Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).
У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст.ст.6, 9, 22, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Для визначення причин настання страхо вого випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Виходячи із приписів ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У ст.9 Закону України «Про страхування» визначено поняття франшизи. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (ст.ст.12, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) - ст.1194 ЦК України.
Позивач, заявляючи вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на підставі страхового полісу № 211616203, водночас такого для дослідження суду не надає.
Указане позбавляє суд можливості з'ясувати його зміст та умови: дійсність договору страхування, предмет договору та страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), наявність/відсутність франшизи, розмір такої. Відсутність таких відомостей безпосередньо впливає на вирішення заявлених вимог, що випливають із страхових відносин: доплати страховою компанією страхового відшкодування та стягнення з винної різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Долучені до позову письмові докази: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, висновок експерта, лист не замінюють страхового полісу та не містять умов договору страхування, погодженого сторонами.
Суду не надано також документи, на підставі яких страховиком оцінено розмір заподіяної шкоди позивачу та призначено виплату страхового відшкодування, що унеможливлює перевірку правильності нарахування та виплати страхового відшкодування.
Підсумовуючи наведене у своїй сукупності, позивачем, який користується професійною правничою допомогою адвоката, не обґрунтовано та не надано жодних доказів, що є його процесуальним обов'язковим згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України, у підтвердження недоплати страхового відшкодування та відповідної різниці. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів позивач не заявляв, а, зважаючи на вимоги цивільного процесуального законодавства, зокрема засади змагальності та диспозитивності, суд не вправі за власною ініціативою витребувати у позивача докази. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
За сформованою позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та нести ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю. Особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання із відповідним доведенням обставин, що стали причиною для звернення з позовом до суду. У той час, як суд зобов'язаний з'ясувати, в чому саме полягає порушення прав позивача.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та порушення відповідачами прав позивача, щоб б підлягали судовому захисту. Наведене зумовлює відмову у позові. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його прав, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.
У матеріалах справи відсутні відомості, які б беззастережно доводили протилежне та спростовували даний висновок суду, який узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати позивача залишити по понесеним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ;
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», код за ЄДРПОУ 30968986, м.Київ, вул.Рибальська,22;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 19 червня 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО