Справа № 452/1768/24
"12" червня 2024 р. м.Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу, -
17 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» в особі повноважного представника - юрисконсульта Мицак І.Р. звернулось до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 8798 грн. 12 коп..
Вирішуючи питання про можливість видачі судового наказу, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст.162 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.п.2,4,5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові боржника, його місце проживання; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 3 статті 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Повноважний представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» - юрисконсульт Мицак І.Р. самостійно визначила підсудність справи та звернулась із вищезазначеною заявою про видачу судового наказу до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, з відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 24 травня 2024 року, яка надійшла до суду 07 червня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться.
При цьому, до заяви про видачу судового наказу не надано документів, які б достовірно підтверджували ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно є власником або користувачем житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тобто є боржником за заявою про видачу судового наказу, що фактично позбавляє суд можливості ідентифікувати особу боржника.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що заяву про видачу судового наказу подано з порушенням вимог ст.163 ЦПК України.
Відповідно до п.1, п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України та (або) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Між тим, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи - боржника має значення для визначення підсудності справи.
Аналіз положень статей 27,28 ЦПК України свідчить про те, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачу надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних у законі судів.
При цьому, виключна підсудність, яка передбачена ст.30 ЦПК України, на переконання суду, не є альтернативною.
Правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст.27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу (ч.16 ст.28 ЦПК України).
Так, ч.9 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Разом з тим, згідно з ч.9 ст.165 ЦПК України, уразі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч.9 ст.165 ЦПК України є спеціальними, якими встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст.162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п.9 ч.1 ст. 165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи), що є обов'язковою умовою для видачі судового наказу.
До того ж, припис закону про подання заяви про видачу судового наказу за загальними правилами підсудності прямо не кореспондує обов'язку суду, з огляду на інші процесуальні норми, видати судовий наказ, за наявності встановлених судом обставин, зокрема, щодо реєстрації боржника.
Крім цього, у даному конкретному випадку стягувач, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи-боржника, не позбавлений можливості повторно звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу чи з позовною заявою у порядку спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, у видачі судового наказу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись стст.27,28,30,162,163,165 ЦПК України, суддя, -
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.М. Кущ