Березівський районний суд Одеської області
19.06.2024
Справа № 494/975/24
Провадження № 1-кп/494/100/24
19 червня 2024 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12024162260000198 від 01.04.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ківшарівка, Куп'янського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України, -
19.06.2024 року прокурор Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за ознаками ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України.
На обґрунтування поданого клопотання, прокурор ОСОБА_3 також пояснила, що проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що 31.03.2024 року, приблизно о 17:40 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_4 , перебував разом з раніше знайомим ОСОБА_6 в приміщенні для охоронця, що розташоване на території гірськолижного курорту за адресою: АДРЕСА_2 де вони вживали алкогольні напої та в ході вживання яких, між ними виникла сварка.
У ході сварки, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
З метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 умисно, протиправно завдав два удари кулаком правої руки в область голови, три удари кулаками лівої та правої рук в обличчя ОСОБА_6 та п'ять ударів кулаком правої руки по тулубу потерпілого.
Таким чином, своїми неправомірними діями, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, у вигляді синців та саден волосистої ділянки голови та обличчя, синців та одного садна правого плечового суглобу та правої верхньої кінцівки, множинних синців лівого плечового суглобу та лівої верхньої кінцівки, синців лівої нижньої кінцівки, множинних синців тулубу.
Крім того, 31.03.2024 року, приблизно о 18:00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, в період дії правового режиму воєнного стану, який введено в Україні відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, ОСОБА_4 , який раніше засуджений Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України, судимість у якого не знята та не погашена у встановленому законом порядку, перебував разом з раніше знайомим ОСОБА_6 в приміщенні для охоронця, що розташоване на території гірськолижного курорту за адресою: АДРЕСА_2 де вони вживали алкогольні напої.
В ході розпивання алкогольних напоїв, у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка, в результаті якої, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження.
У подальшому, ОСОБА_4 помітив на поверхні ліжка, приєднаний до зарядного пристрою мобільний телефон марки «Motorola XT 2235-2», належний ОСОБА_7 , який ОСОБА_4 визначив предметом свого злочинного посягання та у нього виник умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
На виконання своїх злочинних дій, ОСОБА_4 діючи повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення, відкрито викрав належний потерпілому, бувший у використанні мобільний телефон «Motorola XT 2235-2», вартістю 4 500 гривень, встановлену у телефон сім-карту мобільного оператора «Водафон» № НОМЕР_1 , вартістю 50 гривень та чохол до вказаного мобільного телефону вартістю 100 гривень.
У подальшому, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_6 у сумі 4 650 гривень.
ОСОБА_8 01.04.2024 року о 00:20 год. затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України у повному обсязі підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Також, прокурор посилався на те, що раніше заявлені ризики за п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились, у зв'язку з чим є необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , клопотання підтримала та просила таке задовольнити на підставах, викладених у ньому. Також, посилалася на наявність ризиків, які зазначено у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив стосовно продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що на даний час є військовий стан, він не має наміру переховуватися від суду та слідства, ніяких відносин ні з потерпілим, ні зі свідками немає, впливати на таких наміру не має. Просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні також не погодилась з клопотанням сторони обвинувачення. Ствердила, що обвинувачений має постійне місце проживання, про що свідчить договір оренди квартири, на обліку нарколога не перебуває, ризики про які зазначає прокурор відсутні, доказів, що обвинувачений має намір вчинити інші правопорушення немає. Враховуючи наведене, просила відмовити в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши подане клопотання, матеріали кримінального провадження за №12024162260000198 від 01.04.2024 року, заслухавши думки учасників судового розгляду, на підставі наданих доказів і доведення їхньої переконливості суд приходить до наступного висновку.
На розгляді у Березівському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження за №12024162260000198 від 01.04.2024 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При продовженні запобіжного заходу, суд враховує наявні матеріали кримінального провадження, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема і тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість його пред'явлення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .
У судовому засіданні було встановлено, що у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України обвинувачується: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ківшарівка, Куп'янського району, Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, проживаючий без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.
ОСОБА_8 01.04.2024 року затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В ході судового засідання прокурором було доведено, що підозрюваний ОСОБА_4 може:
- переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 10 років, у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні даного кримінального правопорушення це може спонукати обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, тому він зможе безперешкодно залишити місце свого проживання. Крім того, ОСОБА_4 проживає без реєстрації, постійного місяця проживання не має, стійких соціальних зав'язків не має, у зв'язку з чим обвинувачений може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування, а у подальшому від суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше знайомий з потерпілим ОСОБА_7 та знає його місце проживання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 раніше знайомий зі свідком ОСОБА_9 ;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 вже неодноразово раніше судимий а саме: 12.06.2012 Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. Звільнився 11.06.2014 на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року; 25.06.2015 Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; 06.11.2015 Хорольським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. Звільнився 21.11.2017 на підставі ст. 81 КК України; 11.10.2019 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці. Звільнився по відбуттю строку покарання 17.11.2022. Окрім того в силу ст. 89 КК України судимість ОСОБА_4 не знята і не погашена, останній характеризується негативно та вказане свідчить про можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушення.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, спроби обвинуваченого уникнути відповідальності.
Вказані ризики враховані під час обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на теперішній час не втратили своєї актуальності.
Дані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, свідчать про те, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та залишились незмінними.
Вказані вище обставини та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Згідно положень ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177-178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Заслухавши думку прокурора, який клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив таке задовольнити, пояснення ОСОБА_4 , його захисника, враховуючи те, що в судовому засіданні прокурором, доведено наявність, на даний час, ризиків, визначених ст. 177 КПК України, беручи до уваги дані про обвинуваченого, тому клопотання необхідно задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 193-194, 196-197, 200, 314-315, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні за №12024162260000198 від 01.04.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - строком на 60 днів, тобто до 17.08.2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1