Справа № 463/2382/24
Провадження № 2/463/971/24
06 червня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
за участю секретаря - Заверухи О.Б.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення про стягнення 13718,00 грн. додаткових витрат за навчання та 500000,00 грн. на лікування сина.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона та відповідач мають спільну дитину.Їх син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.09.2022 року навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка (2 курс, факультет педагогічної освіти за спеціальністю 013 початкова освіта, інформатика у початковій школі). У зв'язку з тим, що син навчається на денній формі навчання, то не може працювати та отримувати дохід, але потребує матеріальної допомоги. За навчання сина нею сплачено 27 436,00 грн., у зв'язку з чим має право на відшкодування половини вартості в сумі 13718,00 грн. Крім того, син має 2 групу інвалідності та потребує додаткових коштів на лікування та обстеження, оскільки коли йому був місяць від народження відповідач обприскав його невропаралітичним балончиком, син потрапив в реанімацію і досі має проблеми зі здоров'ям. Тому просить стягнути з відповідача 500000,00 грн. на лікування сина.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала по наведеним вище мотивам, просить позов задоволити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву або клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Враховуючи представлені докази, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Заслухавши думку позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з таких мотивів.
Згідно зі ст.ст.198, 199 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Встановлено, що сторони є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 15.09.2022 року навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка (2 курс, факультет педагогічної освіти за спеціальністю 013 початкова освіта, інформатика у початковій школі, денна форма навчання). ОСОБА_3 проживає із позивачем та перебуває на її утриманні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оплатила за навчання сина 27 436,00 грн., у зв'язку з чим має право на відшкодування половини вартості в сумі 13718,00 грн.
Також встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи з дитинства та потребує додаткових коштів на лікування та обстеження.
У ч.1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини закріплено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічні положення містяться в ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства».
Частиною 2 статті 51 Конституції України, статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до їх повноліття.
Згідно із ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Верховний Суд України роз'яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17).
Також, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).Відповідна позиція відповідає і позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19).
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст. 77-79 ЦПК України.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не представила жодних письмових доказів у підтвердження фактично понесених чи передбачуваних витрат на лікування сина.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача лише в частині відшкодування половини вартості навчання в сумі 13718,00 грн., а в іншій частині суд вважає такі вимоги необгрунтованими.
При цьому у відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20грн.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 82, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на дитину, а саме половину коштів за навчання, в сумі 13718,00 грн.
В решті позову - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 11.06.2024 року
Суддя Н.В. Нор