«18» червня 2024 року
м. Харків
справа № 2018/2-2686/11
провадження № 22ц/818/2324/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В. Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ», представник заінтересованої особи - Кононов І. К.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року в складі судді Шаренко С.Л.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, розірвано кредитний договір від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду від 25 червня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк»; відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, укладеного 25 квітня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», та додаткової угоди від 25 червня 2010 року з графіком погашення суми кредиту та процентної ставки недійсними, визнання нарахування Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» боргу за несвоєчасне погашення суми кредиту та нарахування штрафних санкцій, завишення суми процентної ставки незаконним, зобов'язання провести перерахунок сплати погашення кредиту та зарахувати недораховану суму для погашення кредиту; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в сумі 6 978, 53 доларів США та 1 194,57 грн.
Зазначив, що в подальшому між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» укладено договір відступлення права вимоги № 1034/44 від 16 липня 2013 року, відповідно до якого загальна сума вимог відступлення склала суму в гривнях - 69 685,85 грн.
Вважав, що сума заборгованості вказана у виконавчому листі не відповідає дійсності, оскільки є завищеною.
Вказав, що не виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» своїх зобов'язань за договором відступлення права вимоги в частині стягнення присудженої суми судом в гривнях в розмірі, вказаному у витягу з додаткової угоди №2 від 18 липня 2013 року до договору відступлення права вимоги, спричинило штучне накопичення заборгованості у заявника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» та завдало шкоди законним інтересам заявника у виконавчому провадженні № 45519517, яке знаходиться у Соборному відділі державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Станом на 17 лютого 2024 року з нього стягнено на виконання договору відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» грошові кошти у розмірі 140 347,00 грн, а згідно договору відступлення права вимоги заборгованість - 69 865,85 грн.
Вважав, що сума боргу за договором відступлення права вимоги ним сплачена в повному обсязі, тому виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Просив визнати виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Харкова № 2-2686/11/01 від 01 березня 2012 року таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заборгованість перед банком у нього відсутня, що підтверджується листом банку, відповідно до якого значиться, що кредит був закритий 18 липня 2013 року, тобто заборгованість відсутня. Зазначив, що судом необґрунтовано поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та замінено сторону у виконавчому провадженні, оскільки ухвали були постановлені без його виклику.
24 травня 2024 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилався на те, що всі обставини, на які посилається ОСОБА_1 були досліджені Харківським апеляційним судом та викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у цивільній справі № 615/585/23 (провадження №22-ц/818/2009/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 лютого 2024 року. Судом встановлено, що доказів, які б свідчили про виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року суду не надано. Підстави вважати, що ОСОБА_1 сплатив суму боргу повністю чи здійснив переплату боргу відсутні. Зазначив, що документи Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» свідчить лише про те, що в день відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» вся заборгованість ОСОБА_1 була списана з рахунків Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» саме у зв'язку з відступленням права вимоги на цю заборгованість, а тому відсутня перед Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» заборгованість, але це не доводить відсутність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ». На теперішній час відносно боржника ОСОБА_1 у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 45519517 на підставі виконавчого листа № 2018/2-2686/11-01 від 01.03.2012 року, виданого Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» заборгованості за кредитним договором у сумі 6 978,53 доларів США та 1 194,57 грн. Жодного офіційного повідомлення з Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про повне фактичне виконання рішення суду за виконавчим провадженням № 45519517 на адресу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» не надходило. Вважав, що ОСОБА_1 вводить суд в оману та намагається усіляко ухилитися від виконання рішення суду.
В суді апеляційної інстанції представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Посилався на те, що у ОСОБА_1 заборгованості перед банком немає, тому його позов підлягає задоволенню.
11 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що він перебуває у відпустці, яку залишено без задоволення, оскільки причини відсутності є неповажними.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки доказів, які б свідчили про виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року суду не надано, заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» в особі філіалу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання договору кредитування недійсним та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, розірвано кредитний договір від 25 квітня 2008 року та додаткову угоду від 25 червня 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк»; відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору, укладеного 25 квітня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», та додаткової угоди від 25 червня 2010 року з графіком погашення суми кредиту та процентної ставки недійсними; визнання нарахування Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» боргу за несвоєчасне погашення суми кредиту та нарахування штрафних санкцій, завищення суми процентної ставки незаконним; зобов'язання провести перерахунок сплати погашення кредиту та зарахувати недораховану суму для погашення кредиту; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариство «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в сумі 6 978, 53 доларів США та 1 194,57 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист, який отримано представником Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 01 березня 2012 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року залишено без змін.
16 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» укладений договір відступлення прав вимоги № 1034/44 за кредитами, відповідно до якого відступлення права вимоги за цим договором протягом строку його дії та у відповідності до генерального реєстру боржників, первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредитору свої права грошової вимоги за кредитними договорами, які укладені між первісним кредитором та фізичними особами, а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлені Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» права.
Як вбачається з витягу з додаткової угоди № 2 до договору відступлення права вимоги № 1034/44 від 16 липня 2013 року, Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» прийняло право вимоги за кредитним договором № 6316663, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_1 , за яким сума простроченого основного боргу складає 6 259,73 доларів США, сума прострочених процентів 2 481,15 доларів США, загальна сума вимог, що відступається, станом на дату відступлення складає 69 865,85 гривень.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2013 року, в якій ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2014 року виправлено описку, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про заміну сторону виконавчого провадження - задоволено,замінено стягувача у виконавчому провадженні по справі № 2-2686/11/01, а саме замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» на стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» у зв'язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» прав кредитора відповідно до Договору відступлення № 1034/44 від 16 липня 2013 року.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АНСУ» строк дії виконавчого листа № 201/2-2686/11/01 до виконання.
10 квітня 2017 року державним виконавцем Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 45519517 з примусового виконання виконавчого листа № 2018/2-2686/11-01 від 01 березня 2012 року, виданого Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» боргу у розмірі 6 978,53 доларів США та 1 194,57 гривень.
На даний час виконавче провадження перебуває на виконанні у Соборному відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Листом Акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» № КНО-56.4.4.1/20025 від 23 січня 2024 року, повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на дату складання листа за кредитним договором № А6316663 від 25 квітня 2008 року заборгованість перед банком відсутня, кредит був закритий 18 липня 2013 року (а.с.79 том 5).
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 лютого 2024 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, у справі № 615/585/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про встановлення факту виконання та стягнення грошових коштів, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що доказів які б свідчили про виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року суду не надано. Підстави вважати, що ОСОБА_1 сплатив суму боргу повністю чи здійснив переплату боргу відсутні.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Частиною першою статті 432 ЦПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 755/7805/13-ц (провадження № 61-16585св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 (провадження № 61-45337св18), від 13 березня 2019 року у справі № 755/388/15-ц (провадження № 61-15980св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-11769ав23), від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21 (провадження № 61-12579ав22), від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001(провадження № 61-1762ав22).
Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов'язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.
Звертаючись з заявою про визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню, заявник стверджує, що заборгованість перед банком у нього відсутня, що підтверджується листом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», відповідно до якого значиться, що кредит був закритий 18 липня 2013 року. Також вважав, що сума боргу за договором відступлення права вимоги в розмірі 69 865,85 грн ним сплачена в повному обсязі, тому виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2013 року, зокрема стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість в сумі 6 978, 53 доларів США та 1 194,57 грн, яке чинне та не скасовано.
16 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» укладений договір відступлення прав вимоги № 1034/44 за кредитами, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 6316663, укладеним з ОСОБА_1 , за яким сума простроченого основного боргу складає 6 259,73 доларів США, сума прострочених процентів - 2 481,15 доларів США, загальна сума вимог, що відступається, станом на дату відступлення - 69 865,85 грн.
Однак, суд звертає увагу, що вказаний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ» укладений 16 липня 2013 року, тобто раніше закриття кредиту 18 липня 2013 року, про що вказує банк в листі від 23 січня 2024 року.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що у нього відсутня заборгованість за кредитним договором № 6316663 від 25 квітня 2008 року не можна взяти до уваги, оскільки 16 липня 2013 року банк передав право вимоги за цим договором Товариству з обмеженою відповідальністю «АНСУ» і саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» є право вимоги за ним, а не у банку.
Крім того, зазначення в додатковій угоді № 2 від 18 липня 2013 року суми вимог, що відступаються у гривні станом на дату відступлення прав, а саме 69 865,85 грн, не спростовує право грошової вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» до ОСОБА_1 в доларах США, яке визначене рішеннм суду, а сума 69 865,85 грн є лише сумою вимог, що відступаються у гривні станом на дату відступлення прав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про встановлення факту виконання та стягнення грошових коштів, в якому також посилався на вказане, однак рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 лютого 2024 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, у справі № 615/585/23 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що доказів, які б свідчили про виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року суду не надано. Підстави вважати, що ОСОБА_1 сплатив суму боргу повністю чи здійснив переплату боргу відсутні.
На сьогоднішній день виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби. Рішення суду боржником ОСОБА_1 не виконано. Борг за кредитним договором № 631666, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» не сплачено, у зв'язку з чим правових підстав для задоволення заяви немає.
Встановивши, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України було його процесуальним обов'язком, з урахуванням наявності рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалами Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2012 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2013 року, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості в сумі 6 978, 53 доларів США та 1 194,57 грн, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню, але не виконане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тому немає підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В. Б. Яцина
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.