«18» червня 2024 року
м. Харків
справа № 644/6664/23
провадження № 22ц/818/2122/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В. Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 , представниця скаржника - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи - державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко О. В., Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», представник заінтересованої особи - Шкільняк Я. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року в складі судді Попової В.О.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко Олена Володимирівна, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2014 року у справі № 644/8174/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 6/4/20/2008/840-К/2119 від 15 квітня 2008 року у сумі 600 845,64 грн; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 3 441,00 грн в дольовому співвідношенні по 1 147, 00 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчому листі № 644/8174/13-ц, що виданий Орджонікідзевським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року визнано поважною причину пропущення строку для пред'явлення виконавчих листів №644/8174/13-ц, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до виконання та поновлено його; видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» дублікати виконавчих листів №644/8174/13-ц, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На виконання зазначеної ухвали суду 03 липня 2023 року видано дублікат виконавчого листа.
Зазначив, що з вказаною ухвалою суду він не згоден та наразі він її оскаржує в апеляційному порядку, оскільки станом на дату відкриття виконавчого провадження строк пред'явлення виконавчого листа № 644/8174/13-ц до виконання стягувачем пропущено, а тому після скасування ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року, дублікат виконавчого листа № 644/8174/13-ц має бути повернуто стягувачу без прийняття до виконання, а постанову про відкриття виконавчого провадження - скасовано.
Просив визнати незаконними дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко О.В. щодо прийняття до виконання дубліката виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова № 644/8174/13-ц від 03 липня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» грошових коштів у розмірі 1 630,70 грн; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72556817 від 17 серпня 2023 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» грошових коштів у розмірі 1 630,70 грн; стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про те, що оскаржувана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам закону, оскільки стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. Вказав, що постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року та відмовлено стягувачу у видачі дубліката виконавчого листа і поновленні строку пред'явлення його до виконання. Оскаржувана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та фактично незаконно його відновлює. Скасування ухвали суду, якою поновлено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Виконавчий документ стягувачу не повернуто, постанова про відкриття виконавчого провадження не скасована, чим порушено його права.
30 травня 2024 року через систему «Електронний суд» Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав ухвалу суду законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилався на те, що скарга містила вимоги щодо прийняття до виконання ще чинного дубліката виконавчого листа № 644/8174/13-ц від 03 липня 2023 року та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 72557267 від 17 серпня 2023 року. Адже обставини, на які посилається ОСОБА_1 в обґрунтуванні дій виконавця ще фактично не існували на момент вчинення оскаржуваних дій виконавцем.
13 червня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» надійшли заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій він погоджується з судовим рішенням, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити. Акцентував увагу суду на тому, що строк для пред'явлення до виконання дублікату виконавчого листа не було пропущено, оскільки строк поновлено ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року у справі № 644/8174/13-ц. Всі вимоги Закону «Про виконавче провадження» для відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було дотримано. При цьому надав обгрунтування стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» в сумі 17 000,00 грн, яка складається з первинної консультації 1 година, сума 2 000,00 грн; аналіз апеляційної скарги 2 години, сума 4 000,00 грн; збір письмових доказів 2 години, сума 4 000,00 грн; написання (складання) заперечення на апеляційну скаргу 2 години, сума 4 000,00 грн, участь в судовому засіданні - 3 000, 00 грн, а всього, 17 000,00 грн. Вказав, що правнича допомога надавалась товариству за Договором № 1 від 01 лютого 2024 року про надання правової допомоги, додаткової угоди № 11 від 10 червня 2024 року, актом виконаних робіт від 11 червня 2024 року, які укладені між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест». В акті зазначено, що заперечень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» щодо виконаних робіт немає. Просив стягнути цю суму.
В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» та представниця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали її необгрунтованою.
До суду апеляційної інстанції інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко О.В. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження відповідали вимогам закону.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі №644/8174/13-ц від 28 жовтня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 600 845,64 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1 147,00 грн з кожного. Судове рішення набрало законної сили 10 листопада 2014 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчих листах № 644/8174/13-ц (а.с.93-94,103-104).
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року визнано поважною причину пропущення строку для пред'явлення виконавчих листів №644/8174/13-ц, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до виконання та поновлено його, а також видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» дублікати виконавчих листів №644/8174/13-ц, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.44-45,95-96,105-106).
03 липня 2023 року на виконання зазначеної ухвали суду Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» видано дублікат виконавчого листа №644/8174/13-ц (а.с.91-92,101-102).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року та відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.52-53).
Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко О.В. від 17 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження №72557267 з примусового виконання дубліката виконавчого листа, виданого 03 липня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судового збору у розмірі 1 147,00 грн, та стягнуто виконавчий збір в розмірі 114,70 грн (а.с.21,87-88,97-98).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа - відмовлено (а.с.70-77).
У зв'язку з прийняттям вказаного судового рішення постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко О.В. від 26 лютого 2024 року закінчено виконавче провадження №72557267на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до вимог частин п'ятої та сьомої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження виконавець встановлює, зокрема, чи не пропущений встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо такий строк пропущений, то виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття його до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилався на те, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог закону, оскільки стягувачем пропущений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, адже ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року, якою поновлено такий строк та видано дублікати виконавчих листів, оскаржено в апеляційному порядку.
Як встановлено судом 08 травня 2023 року Київський районний суд м. Полтави постановив ухвалу, якою поновив стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів №644/8174/13-ц, виданих Орджонікідзевським районним судом м. Харкова відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до виконання та видав їх дублікати.
Зазначена ухвала відповідно до частини першої статті 261 ЦПК України набрала законної сили негайно після її проголошення.
Тлумачення статті 261 ЦПК України свідчить про те, що у частині першій цієї статті передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановляються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченим для рішення суду (стаття 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті 460, 479, 480, 487 ЦПК України).
Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 761/13085/14-ц.
17 серпня 2023 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Литвиненко О.В. відкрито виконавче провадження №72557267 з примусового виконання дубліката виконавчого листа, виданого 03 липня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» судового збору у розмірі 1 147,00 грн.
Лише 27 вересня 2023 року ухвалою Полтавського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року.
З огляду на те, що ухвала Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року, якою стягувачу поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 17 серпня 2023 року, не була оскаржена та не скасована апеляційним судом, то у державного виконавця не було підстав вважати, що встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання строк є пропущеним.
Таким чином, відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець діяла у межах, наданих їй повноважень. Оскільки на час вчинення цієї дії ухвала суду про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання мала юридичну силу, відсутні підставі вважати дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2022 року в аналогічній справі № 755/11403/21 (провадження № 61-21287св21).
Посилання ОСОБА_1 на те, що постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2023 року та відмовлено стягувачу у видачі дубліката виконавчого листа і поновленні строку пред'явлення його до виконання, не можуть бути взяті до уваги, оскільки саме на час відкриття виконавчого провадження вказана ухвала була чинною.
Твердження ОСОБА_1 про те, що оскаржувана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання та фактично незаконно його відновлює є безпідставними, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання може бути поновлений лише ухвалою суду, а не постановою виконавця. З матеріалів справи вбачається, що наразі постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року встановлено, що такий строк сплив, тобто він вже не може перериватися.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
У зв'язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи, зокрема й на правничу допомогу, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Як вбачається з письмових заперечень представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» з додатками між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» та адвокатом Шкільняком Я. С. укладено 01 лютого 2024 року Договір № 1 про надання правової допомоги та 10 червня 2024 року додаткову угоду, в якій визначено вартість години роботи адвоката 2 000,00 грн, участь адвоката в судовому засіданні 3 000,00 грн. Із акта виконаних робіт від 11 червня 2024 року вбачається, що адвокатом Шкільняком Я. С. надано правових послуг на суму 14 000,00 грн. Зокрема, первинної консультації 1 година, сума 2 000,00 грн; аналіз апеляційної скарги 2 години, сума 4 000,00 грн; збір письмових доказів 2 години, сума 4 000,00 грн; написання (складання) заперечення на апеляційну скаргу 2 години, сума 4 000,00 грн. Також передбачено, що участь в судовому засіданні становить 3 000,00 грн, а всього, 17 000,00 грн, яку він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства. Свої повноваження в суді апеляційної інстанції адвокат Шкільняк Я. С. здійснював на підставі ордеру серії ВХ № 1071451 від 12 червня 2024 року.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» подано до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та заперечення на апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, у суді апеляційної інстанції було проведено одне судове засідання 18 червня 2024 року та адвокат Шкільняк Я. С. брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції протягом 13 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції.
При цьому позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» та його представником не подавалось. Тобто, обсяг наданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» правничої допомоги фактично обмежується складанням заперечень на апеляційну скаргу та представництвом інтересів в одному судовому засіданні.
Слід звернути увагу на позицію Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно якої при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В. Б. Яцина
Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.