Справа № Головуючий суддя І інстанції
Провадження № 11-кп/818/1519/24 Суддя доповідач ОСОБА_1
Категорія: продовження строків тримання під вартою
11 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року, якою ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,-
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, до 20 липня 2024 року включно. Раніше визначений розмір застави залишено без змін.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, зокрема ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, вчинення іншого кримінального правопорушення, та прийшов до переконання про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Зазначає, що він утримується під вартою з 2021 року та вважає ризики не доведеними.
Зауважив, що має намір проходити військову службу в ЗСУ.
Просить змінити обраний стосовно нього запобіжний захід для проходження ним військової служби.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, оскільки він отримав оскаржувану ухвалу суду 24.05.2024 року та не мав змоги вчасно її скласти.
У судове засідання учасники судового провадження не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про розгляд за їх участі не подавали.
Прокурор надіслав клопотання, в якому просив провести судовий розгляд без його участі.
Захисник ОСОБА_6 надіслала заяву, в якій просила провести судовий розгляд без її участі.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає в себе, у тому числі, право доступу до правосуддя. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
У зв'язку з відсутністю можливості у обвинуваченого своєчасної реалізації права на оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року, колегія суддів приходить до висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, на що обґрунтовано послався суд в своєму рішенні.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тієї обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується в крадіжках, поєднаних з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, на думку суду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
Отже, на час проведення апеляційного перегляду ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
Посилання обвинуваченого на необґрунтовану відмову суду у зміні запобіжного заходу для направлення його на військову службу у лавах ЗСУ є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 КК України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Тобто це питання вирішується за спеціальною процедурою та наявності відповідного клопотання прокурора, який є єдиним ініціатором вирішення цього питання.
Судом першої інстанції було роз'яснено ОСОБА_5 його право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, а не до суду.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для її скасування або зміни за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді: