Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/513/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
19.06.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2024 року,
У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121030000209 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 04 червня 2024 року суд, за клопотанням прокурора продовжив дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, тобто по 02.08.2024 включно.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що раніше встановлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не перестали існувати. Виходячи із фактичних обставин пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, його специфіки, яке стосується злочинів у сфері проти авторитету органів державної влади, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вчинений ним із погрозою застосування насильства до потерпілих.
Оцінивши суворість можливого покарання обвинуваченого, тяжкість висунутого обвинувачення, особи обвинуваченого, суд першої інстанції пришов до висновків щодо існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з якими обвинувачений, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, а за наслідком апеляційного розгляду ухвалу районного суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування пропущеного строку захисник зазначає, що у зв'язку з територіальною віддаленістю від робочого її місця не було за можливим з'явитися в канцелярію суду для отримання повного тексту ухвали, тому на електронну адресу суду 05.06.2024 року нею було направлене клопотання про направлення на електронну пошту повного тексту ухвали суду після її проголошення.
Повний текст ухвали Ленінського районного суду м.Кіровоград було проголошено 07.06.2024.
10 червня 2024 року на її електронну адресу надійшов повний текст ухвали Ленінського районного суду Кіровоградської області від 04.06.2024року. А тому, саме через відсутність повного тексту рішення, тобто до 10.06.2024 року не було за можливе підготувати та подати вчасно апеляційну скаргу.
Захисник вважає, що строк апеляційного оскарження нею було пропущено з поважних підстав, а тому підлягає поновленню.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що оскаржувана ухвала районного суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена з порушенням вимог чинного кримінально- процесуального законодавства, є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК УКраїни, що виключає можливість задоволення клопотання.
На думку захисника при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені вимоги ст.178 КПК України. Ухвала суду вказаним нормам не відповідає і не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки судом було продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою при недоведеності прокурором наступних необхідних обставин: наявності відповідних ризиків; неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
На даний час нікому не відомо чи буде доведене дане обвинувачення в суді і відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Тяжкість обвинувачення сама по собі, без інших факторів, які свідчать про необхідність взяття під варту не є підставою для прийняття такого рішення.
Отже, вищевказане в повній та достатній мірі обґрунтовує незаконність оскаржуваної ухвали та необхідність її скасування.
Обвинувачений ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі також просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що докази його вини необґрунтовані, наслідки відсутні. При цьому він має місце реєстрації та проживання, має дочку 8 місяців, психічно здоровий та не має жодних злих намірів.
Крім того, зобов'язується працевлаштуватись та підтвердження цьому надати суду. При цьому, він готовий нести відповідальність за вчинене.
Розгляд даної апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні, проте в зазначений день та час учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлялися у встановленому законом порядку, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у дистанційному режимі відеоконференції до апеляційного суду не надходили.
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив провести апеляційний розгляд без його участі.
Також до апеляційного суду надійшли заяви захисника та прокурора у яких вони просили проводити розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Враховуючи наведене апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 406 КПК України, ухвалює рішення за результатами письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження, які надійшли з районного суду та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з дня отримання копії ухвали.
Положеннями ч.1 ст.117 КПК України визначено, що пропущений, з поважних причин, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Згідно з чинним законодавством поновити процесуальний строк суд може лише з поважних причин.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належить об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначенні законом строки.
Зважаючи обставини зазначені захисником, а також враховуючи воєнний стан уведений на території України та складну енергетичну ситуацію державі, суд визнає пропуск строку, з наведених в апеляційній скарзі підстав, поважними причинами та такими, що об'єктивно не залежали від захисника, а тому він підлягає поновленню.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Водночас слід зауважити, що питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно наявності ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_6 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено.
Кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Про продовження існування ризику передбаченого, п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вказує те, що на досудовому розслідуванні встановлено обґрунтованість повідомленої обвинуваченому підозри за ст. 348 КК України.
Не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або застосування менш суворого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, може мати негативні наслідки у вигляді виїзду обвинуваченого на тимчасово окуповану територію України з метою переховування від суду та ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на потерпілих, свідка, також не перестав існувати, оскільки кримінальне правопорушення, яке ставиться ОСОБА_6 в провину вчинене ним із застосування погрози до потерпілих, а тому, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, обвинувачений може впливати шляхом погроз або залякувань на свідків та або потерпілих у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів виходить також з того, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Прокурором також, доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, на що вказує те, що він п'ять раз притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних, в тому числі, і корисливих злочинів, на шлях виправлення не став.
Отже, така поведінка обвинуваченого вказує на достатньо високому рівні вірогідність вчинення ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення.
За таких обставин, ризики що були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, а тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
На переконання колегії суддів, тримання під вартою ОСОБА_6 , як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.
Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не отримано відомостей, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також відсутні відомості щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
За таких обставин, безпідставними є доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо недостатності більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції в апеляційних скарга захисника та обвинуваченого скарзі не наведено.
Істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.
Отже, рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник та обвинувачений апеляційний суд не вбачає, а тому ухвалу суду першої інстанції, залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 ..
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2024 року, якою ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4