№ провадження 11-кп/4809/417/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 392 ч. 2 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.06.2024 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
переглянула у письмовому провадженні, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 , ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.07.2023 у межах кримінального провадження № 12022121010001198 від 15.05.2022 про продовження стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 31 серпня 2023 року, із визначенням застави у розмір 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 134 200 гривень.
У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває судова справа за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України /ЄУН 405/3234/22/.
ОСОБА_5 , у невстановлений час та спосіб, незаконно придбав психотропну речовину - метамфетамін, з метою збуту, яку залишив зберігати у належній йому чоловічій сумці, носив при собі; 31 травня 2022 року збув дану психотропну речовину легендованій особі - ОСОБА_6 ; крім того, 01 червня 2022 року, в ході обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 , під час особистого обшуку ОСОБА_5 , в чоловічій сумці виявлено та вилучено чотири згортки з пакетом у кожному із порошкоподібною речовиною білого кольору, в двох з яких мстився наркотичний засіб - метадон, ще в інших двох психотропна речовина - метамфетамін.
У межах даного кримінального провадження, під час судового засідання, в порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції, розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Судом досліджено обставини, передбачені ст. ст. 177-178 КПК України, постановлено продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, - можливість переховування обвинуваченого від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховано судом і тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: посередньо характеризованого і без міцних соціальних зв'язків.
Із судовим рішенням судді не погоджується обвинувачений ОСОБА_5 , оскаржує ухвалу суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою обрати стосовно нього альтернативний запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту цілодобово з носінням електронного браслету.
Свої вимоги обвинувачений мотивує такими доводами.
Клопотання про продовження строку тримання його під вартою внесене прокурором безпосередньо у судовому засіданні, тобто порушено порядок внесення та розгляду такого клопотання.
Вказує, що він має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, сім'ю, із членами якої підтримує спілкування, має місце проживання, де мешкає із матір'ю, вітчимом, племінницею та бабусею; до затримання працював неофіційно і мав неофіційний підробіток, а також допомагав із обробкою земельної ділянки біля домоволодіння.
Твердження прокурора про те, що він намагатиметься переховуватись або ж вчинити інше кримінальне правопорушення - нічим не підтверджені.
Підставами для його подальшого тримання під вартою, фактично, є лише обґрунтованість підозри та тяжкість покарання, що передбачає інкримінований злочин.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши виділені матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Зважується на практику Європейського суду, - тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Вимог закону місцевий суд дотримався.
Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває справа про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні тримається під вартою з 03.06.2022.
Кримінальні правопорушення відносяться: за ч. 1 ст. 307 КК України - до категорії умисних тяжких, корисливих, санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, за ч. 2 ст. 307 КК України до категорії умисних, тяжких, корисливих, санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються й наступні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_5 безробітний, не навчається, сталого джерела доходу для існування не має, не одружений, без утриманців, не має міцних соціальних зв'язків.
Як встановлено, на розгляді місцевого суду також перебувало інше кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 - про обвинувачення за ч. 1, ч. 2 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 361 КК України; у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено вироком від 07.09.2023.
Наведене вище у сукупності свідчить про асоційованість поведінки ОСОБА_5 , схильність до протиправних вчинків, суспільну небезпеку обвинуваченого. Враховуючи вказане, а також відсутність майнового доходу, сталого заробітку, є підстави вважати про можливість ОСОБА_5 вчинити нові кримінальні правопорушення, а зокрема, корисливі, проти власності.
Зважаючи на те, що обвинувачений обізнаний про тяжкість кримінальних правопорушень, які йому наразі ставляться у провину, про міру покарання, що може загрожувати йому у разі визнання його винуватим, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може чинити спроби переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тож, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені та враховані при обранні міри запобіжного заходу та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати на даний час та не зменшились.
Отже, висновки суд першої інстанції про те, що подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою є необхідним і доцільним - є правильними і обгрунтованими. Крім того, судом визначений й альтернативний запобіжний захід - у вигляді застави, розмір якої визначений із дотриманням вимог ст. 182 КПК України.
Слід зауважити, що станом на дату перегляду судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції від 03.07.2023 - у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 ухвалений вирок (24.05.2024), яким його визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією особистого майна, яке належить на праві приватної власності. Цим же вироком ухвалено запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, залишаючи її без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 406, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.07.2023 у межах кримінального провадження № 12022121010001198 від 15.05.2022 про продовження стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 31 серпня 2023 року, із визначенням застави у розмір 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 134 200 гривень, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3