Справа № 344/9602/24
Провадження № 11-сс/4808/206/24
Категорія ст.303 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
19 червня 2024 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши в порядку письмового апеляційного провадження матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність щодо невнесення відомостей до ЄРДР, зобов'язання вчинити дії.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2024 року як незаконну, а скаргу задовольнити. Зокрема вказує на те, що суд не перевірив обставини і мотиви невнесення відомостей про злочин до ЄРДР. Просить суд оцінити факт того, що процесуальний прокурор ОСОБА_7 діяв поза межами посадових обов'язків і поза межами правил етичної поведінки, оскільки надав суду неправдиву інформацію, яку покладено в основу рішення суду.
ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини неприбуття не повідомив, заяв про розгляд провадження за його участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.
Прокурор окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_8 подав клопотання, в якому просив проводити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 без його участі.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_6 та прокурора.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 107 та ч. 1 ст. 406 КПК України апеляційний розгляд проведено в письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами перевірки законності і обґрунтованості рішень, дій чи бездіяльності слідчого має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Слідчий суддя в повній мірі дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні, поряд з іншим, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4,5 ч.5 ст. 214 КПК України.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, ч.1 ст. 214 КПК України не передбачено обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно з ч.1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Таким чином, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, викладені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення повинні бути такими, що свідчать про наявність вчиненого кримінального правопорушення, містять посилання на певні ознаки кримінального правопорушення та дають можливість встановити його попередню кваліфікацію.
Колегія суддів, виходячи із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, вважає, що не підлягають реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, які містять посилання на обставини, що явно не відповідають дійсності, які носять вірогідний характер та засновані на припущеннях, або які не містять достатньої інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, яка дозволяє конкретизувати об'єктивну сторону вчиненого правопорушення та встановити відповідну правову кваліфікацію.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і не можуть бути внесені відомості із заяв чи повідомлень про події, у яких відсутня достатня інформація, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 17.05.2024 року звернувся до начальника Івано-Франківського РУП із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 356, 384 КК України (а.п. 15).
Зокрема, ОСОБА_6 вказував на те, що прокурор ОСОБА_7 22 серпня 2023 року в судовому засіданні по справі №344/14615/23 ввів в оману слідчого суддю ОСОБА_9 та повідомив умисно неправдиво слідчого суддю про те, що він не є процесуальним прокурором по справі №12023091010002143, а тому не знає про обставини злочину. Суддя, за твердженнями заявника, повірив неправдивій інформації прокурора. Проте, ОСОБА_7 записаний в реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №12023091010002143 як процесуальний прокурор. Просив внести до ЄРДР відомості відносно прокурора ОСОБА_10 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365, 384 КК України та розпочати досудове слідство.
За змістом листа-повідомлення від Івано-Франківського РУП ГУНП Івано-Франківській області від 20.05.2024 року заяву ОСОБА_6 за №14766 від 17.05.2024 року скеровано для розгляду до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові (а.п. 13).
Згідно з листом Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 28.05.2024 року слідчого суддю Івано-Франківського міського за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 надано відповідь листом №12-51-24105вих-24 від 28.05.2024. Крім того, в листі зазначено, що у заяві ОСОБА_6 вказано на можливі незаконні дії прокурора, однак у ній не наведено достатніх відомостей про обставини, які б свідчили про конкретні факти вчинення вказаною особою кримінальних правопорушень, передбачених КК України (а.п. 11).
ОСОБА_6 , в порядку ст. 303 КПК України, оскаржив бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та просив зобов'язати відповідальних осіб Івано-Франківського РУП внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ознаками статей 365, 384 КК України, за його заявою від 17.05.2024 року.
Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 , виходив з того, що до поданої правоохоронному органу заяви від 17.05.2024 року в якості додатків заявником не надано документів, які б підтверджували викладені у даній заяві факти (зокрема, відеозапису судового засідання від 22.08.2023 року у справі №344/14615/23), як і не міститься посилань на такі докази.
При цьому, зі змісту ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 22.08.2023 року у справі № 344/14615/23 вбачається, що прокурор ОСОБА_11 був відсутній в судовому засіданні 22.08.2023 року, скарга ОСОБА_6 розглядалася слідчим суддею без участі прокурора.
Натомість, стаття 365 КК України, за якою ОСОБА_6 у своїй заяві про злочин кваліфікує дії посадових осіб слідчого та прокурора, встановлює кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Статтею 384 КК України передбачено кримінальну відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, тобто завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.
На переконання слідчого судді, обставин, які б свідчили про існування ознак та складу вищевказаних кримінальних правопорушень у діях прокурора ОСОБА_12 , ОСОБА_6 у заяві від 17.05.2024 року за №14766 не наведено.
Відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні, поряд з іншим, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4,5 ч.5 ст. 214 КПК України.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, ч.1 ст. 214 КПК України не передбачено обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно з ч.1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Таким чином, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, викладені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення повинні бути такими, що свідчать про наявність вчиненого кримінального правопорушення, містять посилання на певні ознаки кримінального правопорушення та дають можливість встановити його попередню кваліфікацію.
Колегія суддів, виходячи із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, вважає, що не підлягають реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, які містять посилання на обставини, що явно не відповідають дійсності, які носять вірогідний характер та засновані на припущеннях, або які не містять достатньої інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, яка дозволяє конкретизувати об'єктивну сторону вчиненого правопорушення та встановити відповідну правову кваліфікацію.
Зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення і не можуть бути внесені відомості із заяв чи повідомлень про події, у яких відсутня достатня інформація, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Колегія суддів звертає увагу на те, що прокурор не відноситься до суб'єктів злочину, який передбачений ст. 384 КК України і його пояснення як сторони у розгляді провадження не можуть вважатися доказами в розумінні диспозиції статті кримінального закону.
Детальний аналіз змісту заяви ОСОБА_6 свідчить про відсутність даних, які дозволяли виявити наявність ознак кримінальних правопорушень та прийти до висновку про необхідність внесення відомостей до ЄРДР за вказаною ним правовою кваліфікацією.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_6 щодо звернення із заявою про вчинення кримінальних правопорушень прокурором ОСОБА_13 містять ознаки зловживання процесуальними правами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своїм значенням принцип диспозитивності не є абсолютним, тому він не може служити виправданням безпідставного здійснення процесуальних прав, не пов'язаних з метою реального захисту своїх інтересів у встановленому законом порядку.
Дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права, однак по суті спрямовані на деструктивність судового розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2024 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5