ЄУН справи: 336/3481/24
Номер провадження: 1-кп/336/872/2024
іменем України
19 червня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю помічника судді, який виконує повноваження секретаря судового засідання, ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024080100000416 від 28.01.2024 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Украни, уродженця м. Чернігова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, який перебував на посаді командира 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу 4 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 368 від 15.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду командира 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу 4 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 91, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституцій та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому і утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим молодший сержант ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбаченим зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби.
З 20.10.2023 по 23.10.2023 молодший сержант ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 (Запорізькій військовий госпіталь).
У невстановлений час, але не пізніше 24.10.2023, молодший сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспіль небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив ухилитися від проходження військової служби та на з'являтися із лікувального закладу на службу.
Реалізуючи свій умисел, молодший сержант ОСОБА_4 , перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи умисно, маючи на меті ухилитися від обов'язків військової служби, в порушення статутних вимог, 24.10.2023 не з'явився з лікувального закладу на службу, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в Преображенській територіальній АДРЕСА_3 , таким чином ухилився від військової служби.
З 24.10.2023 молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, в порушенням вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, не з'явився з лікувального закладу на службу, а саме: тимчасове розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в Преображенській територіальній АДРЕСА_3 , та ухилився від військової служби, тобто вчинив дезертирство.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинувачені визнав. Пояснив, що приблизно у вересні-жовтні 2023 року отримав поранення, перебував на лікування у шпиталі. Поспілкувавшись з товаришем по службі, психанув та залишив шпиталь. Перебував у м. Запоріжжі, до військової частини не повернувся. Пояснює свої дії моральною втомою. Натепер усвідомлює протиправність діянь, щиро кається, бажає продовжити військову службу.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також судом роз'яснено, що у такому випадку учасники справи будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Суд обмежився допитом обвинуваченого, та дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному об'ємі, його діяння суд кваліфікує за ч. 4 ст. 408 КК України дезертирство, тобто нез'явлення з лікувального закладу на службу з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання обвинуваченим вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Керуючись наведеним при призначенні покарання, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, який віднесений законом до особливо тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України вважається несудимою особою, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем служби, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, отримав поранення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд доходить до висновку про призначення мінімального покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 408 КК України.
При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) або ж звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України), адже Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Обвинувачений тримається під вартою з 23 лютого 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2024. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 зменшено розмір застави до 214 320 грн. Тому, враховуючи призначення за цим вироком покарання, що належить відбувати реально, суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 214 320 до набрання вироку законної сили.
За положеннями ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 23 лютого 2024 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 214 320 гривень, обраний відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1