ЄУН 337/1416/24
2/337/963/2024
13 червня 2024 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бойко Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, встановлення графіку спілкування з дитиною,
11.03.2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він з 16.03.2019р. перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , від якого мають малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб розірвано за рішенням Хортицького районного суду від 21.12.2023р., яке набрало законної сили 26.01.2024р. Після розірвання шлюбу малолітній син залишився мешкати з відповідачкою. Він приймає участь утриманні сина, сплачує аліменти, надає додаткові кошти на лікування дитини та придбання речей. Але відповідачка досить тривалий час чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, не надає можливості вільно спілкуватись з дитиною та приймати участь у його вихованні. За весь 2023р. він тільки три рази зміг поспілкуватись з дитиною - 03.05.2023р., 17.09.2023р. та 24.09.2023р. У зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду з цим позовом. Жодних підстав обмежувати його в праві спілкування з сином та участі у його вихованні немає. Він працює на посаді пожежного-рятувальника та має графік роботи одна доба через три, має стабільний дохід, з якого сплачує аліменти, має постійне місце проживання, характеризується позитивно за місцем роботи та проживання, проблем та жодних обмежень за станом свого здоров'я не має.
Просить зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обмежувати його спілкування з дитиною засобами мобільного зв'язку у відповідних мессенджерах (Telegram, Viber, WhatsApp) та визначити такий спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дитини: - бачитися та спілкуватися з дитиною кожні вихідні дні (суботу та неділю) з 10.00год. по 20.00год., за місцем його проживання, без присутності матері ОСОБА_2 за умови, що батько забирає та повертає дитину за адресою його проживання, з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров'я дитини, її бажання та режиму дня, із можливістю за бажанням дитини у вихідні дні залишатися з ночівлю за місцем мешкання батька за умови, що батько повертає дитину за місцем його мешкання; двічі на рік по 14 календарних днів спільно відпочивати разом із сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України за умови, що батько забирає та повертає дитину за адресою його мешкання, з правом відвідування оздоровчих та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров'я дитини та її бажання; на день народження сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бачитися та спілкуватися з ним як за місцем його мешкання без присутності матері ОСОБА_2 , так і за місцем мешкання дитини з 10.00год. по 20.00год.; в період новорічних свят, а саме з 25 грудня по 07 січня бачитися та спілкуватися з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його місцем мешкання без присутності матері ОСОБА_2 , з 10.00год. по 20.00год.; у будь-який інший день та час, які не будуть визначені у графіку побачень, встановленому судом, за умови, що дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловив таке бажання своїм батькам.
Ухвалою суду від 12.03.2024р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.
11.04.2024р. до суду надійшов висновок органу опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району №21.01/03-30/170 від 09.04.2024р. щодо вирішення цього спору.
Ухвалою суду від 21.05.2024р. підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, подала заяву в якій зазначила, що прибути в судове засідання не має можливості, оскільки у зв'язку з воєнним станом в Україні вона разом з сином ОСОБА_1 виїхала до Польщі. Просить припинити розгляд справи до закінчення війни в Україні. Відзиву на позов чи зустрічного позову не подала.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району - Малинка Ю.М. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Просить ухвалити рішення в інтересах малолітньої дитини з урахуванням висновку органу опіки та піклування.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
При цьому, вимога відповідачки про припинення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні не ґрунтується на діючому законодавстві та є безпідставною, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
При цьому, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.49 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та п.47 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення ст.8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (п.50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» ЄСПЛ також наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.8,9 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.141,150,155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з ч.1-2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Ст.171 СК України закріплює, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами, зокрема, спору щодо її виховання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 16.03.2019р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023р., яке набрало законної сили 26.01.2024р. (арк.11-14).
Від шлюбу сторони малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.15).
Рішенням суду про розірвання шлюбу було встановлено, що подружні відносини між сторонами фактично припинені з жовтня 2022р.
Після припинення подружніх відносин малолітній син сторін ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився мешкати з матір'ю - відповідачкою ОСОБА_2 .
За інформацією з реєстру територіальної громади м.Запоріжжя від 11.03.2024 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (арк..26,27).
Згідно з інформацією Державної прикордонної служби від 02.04.2024 відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пункт пропуску «Мостиська» 10.03.2024 виїхали з України (арк.51).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (арк.10), однак фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ; станом на 28.02.2024р. незнятої чи непогашеної судимості немає (арк.16); у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває (арк.17-18); працює на посаді пожежного-рятувальника 3 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Запорізькій області з 29.12.2014р. та по теперішній час (арк.19); за місцем служби та місцем проживання характеризується позитивно (арк..21,22).
Згідно з інформацією з місця роботи за період з 01.03.2023р. по 29.02.2024р. ОСОБА_1 сплатив аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 140 761,78грн. (арк.20).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району №21.01/03-30/170 від 09.04.2024 ним визнано доцільним визначити такий спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної суботи з 10.00год. до 20.00год.; кожної неділі з 10.00год. до 20.00год.; на день народження дитини в першій половині дня; спілкування з дитиною за допомогою месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp); в інші дні та часи - за домовленістю між батьками дитини (арк.52-53).
До вказаного висновку додано:
- копію довідки № 10-08/931 від 29.03.2024р., складеної головним спеціалістом відділу служби (управління) у справах дітей ЗМР, згідно з якою було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , для складання акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 , двері квартири за вищевказаною адресою ніхто не відкрив, спеціалістами відділу було залишено письмове запрошення до відділу (арк.54);
- копію листа Запорізького міського центру соціальних служб ЗМР № 702/03-06 від 01.04.2024р., відповідно до якого 29.03.2024р. фахівцем із соціальної служби було здійснено вихід за адресою проживання сім'ї: АДРЕСА_1 , однак провести оцінювання потреб сім'ї та з'ясувати думку малолітньої дитини щодо наявного спору не виявилось можливим, двері квартири ніхто не відчинив, було залишено запрошення. Цього ж дня до відділу соціальної роботи зателефонувала ОСОБА_2 , яка повідомила, що 10.03.2024р. через воєнні дії в м.Запоріжжі вона разом з сином ОСОБА_5 виїхали до більш безпечного місця та наразі перебувають у Польщі. Також зауважила, що не проти спілкування батька з сином, але ОСОБА_1 відвідує сина лише один раз в три місяці (арк.55);
- копію акту обстеження умов проживання від 01.04.2024р., складеного спеціалістами Служби (управління) у справах дітей по Дніпровському району ЗМР, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом з дружиною в кімнаті 16 кв.м. з виходом на балкон. В кімнаті є двохспальний диван, шафа, журнальний столик, тумба з акваріумом, телевізор, килим для дитини, іграшки, книжки та інші необхідні речі. У разі позитивного рішення суду для дитини привезуть окреме ліжко-диван (арк.56);
- копію письмових пояснень ОСОБА_2 від 02.04.2024р., за змістом яких вона разом з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі перебуває в Польщі, у зв'язку з чим прибути в судове засідання не зможе. 26.03.2024р. вона мала розмову з ОСОБА_1 , в якій запропонувала йому спілкуватися з сином за відеозв'язком, і ОСОБА_1 погодився з такою пропозицією (арк.57);
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
П.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
У випадку розірвання шлюбу той з батьків, який проживає окремо, має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з батьків, не повинен чинити перешкод в цьому. У випадку наявності таких перешкод той з батьків, який проживає окремо, має право в судовому порядку вимагати їх усунення.
При цьому, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, дотримуючись якої, особлива увага має приділятись забезпеченню якнайважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю іноді переважають над інтересами батьків.
Так, в цій справі судом встановлено, що після фактичного припинення в жовтні 2022 року шлюбних відносин між сторонами їх малолітній син ОСОБА_1 мешкає разом відповідачкою ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 , як батько дитини, який проживає окремо, має законне гарантоване право на безперешкодне особисте спілкування зі своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Однак між батьками не досягнуто домовленості щодо участі позивача у вихованні дитини та щодо особистого спілкування з нею.
В той же час, таке спілкування буде лише сприяти повноцінному вихованню дитини, її повному і гармонійному розвитку як особистості, задоволенню життєво важливих потреб дитини. Дитина має рости в атмосфері любові і розуміння, під опікою і відповідальністю обох батьків, незважаючи на те, що хтось з них проживає окремо від дитини. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт.
Суд вважає, що безпосередня участь позивача у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить реалізацію батьківських прав та виконання батьківських обов'язків позивача, а, в першу чергу, буде повністю відповідати інтересам дитини. Повний розрив процесу спілкування батька з дитиною може негативно відбитися в подальшому на її психологічному благополуччі.
При цьому, відповідачка як мати, з якою дитина проживає постійно, повинна не перешкоджати спілкуванню позивача з сином, а прийняти усіх заходів для того, щоб сприяти налагодженню їх особистого спілкування, підтримувати у дитини нормальний психологічний стан і не допускати формування у дитини негативного ставлення до батька.
Разом з тим, заявляючи в межах цієї справи вимогу про зобов'язання відповідачки ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в спілкуванні з малолітнім сином, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів тому, що такі перешкоди дійсно мали місце і порушені права позивача як батька підлягають захисту в обраний ним спосіб.
В даному випадку відомостей про те, що позивач раніше звертався до органу опіки та піклування з приводу визначення порядку його участі в спілкуванні з малолітньою дитиною, цим органом приймалось відповідне рішення і відповідачка навмисно його не виконує, або відповідачка чинить йому будь-які перешкоди в спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим він звертався до правоохоронних чи інших уповноважених органів, надані суду матеріали не містять.
У зв'язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідачки ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в спілкуванні з малолітнім сином є необґрунтованими і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
В той же час, з метою забезпечення виконання позивачем батьківських обов'язків та реалізації права на особисте спілкування з малолітнім сином, задля забезпечення нормального розвитку дитини, враховуючи, що між сторонами як батьками не досягнуто відповідної домовленості, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд вважає необхідним визначити такий спосіб участі позивача у вихованні сина: кожної суботи та неділі з 10.00 годин до 20.00 годин бачитися та спілкуватися із сином за місцем свого проживання без присутності матері, за умови, що позивач забирає та повертає дитину за адресою місця проживання дитини, з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров'я дитини, її бажання та режиму дня; на день народження дитини в першій половині дня бачитися та спілкуватися із сином як за місцем свого проживання без присутності матері, за умови, що позивач забирає та повертає дитину за адресою місця проживання дитини, з правом відвідування розважальних закладів, з урахуванням стану здоров'я дитини та її бажання, так і за місцем проживання дитини; спілкуватися з сином за допомогою засобів мобільного зв'язку у месенджерах (Telegram, Viber, WhatsApp); в інші дні та часи способи участі позивача у вихованні сина визначати за домовленістю між батьками дитини.
На думку суду, такий спосіб участі позивача у спілкуванні з малолітнім сином у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.
Жодних обставин, які б вказували на необхідність обмеження позивача в праві особистого спілкування з малолітнім сином, зокрема, через аморальну або неналежну поведінку позивача, що може зашкодити розвиткові дитини, її психологічному благополуччю, судом у цій справі не встановлено.
Крім того, як вже зазначалось, відповідачка будь-яких обґрунтованих заперечень проти позову не подала, на даний час разом з сином перебуває поза межами України через воєнний стан, не заперечує проти спілкування позивача з дитиною засобами мобільного зв'язку.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Керуючись Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., ст.51 Конституції України, ст.7,141,150,153,155,157,159,171 СК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визачити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі способи участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- кожної суботи та неділі з 10.00 годин до 20.00 годин бачитися та спілкуватися із сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності матері - ОСОБА_2 , за умови, що батько забирає та повертає дитину за адресою місця проживання дитини, з правом відвідування навчальних, спортивних, розважальних та розвиваючих закладів, з урахуванням стану здоров'я дитини, її бажання та режиму дня;
- на день народження дитини в першій половині дня бачитися та спілкуватися із сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присутності матері - ОСОБА_2 , за умови, що батько забирає та повертає дитину за адресою місця проживання дитини, з правом відвідування розважальних закладів, з урахуванням стану здоров'я дитини та її бажання, так і за місцем мешкання дитини;
- спілкуватися з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою засобів мобільного зв'язку та месенджерів (Telegram, Viber, WhatsApp);
- в інші дні та часи способи участі у вихованні сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначати за домовленістю між батьками дитини.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.06.2024р.
Суддя Н.А. Мурашова
13.06.2024