іменем України
ЄУН № 337/2710/24
Провадження № 2/337/1341/2024
19.06.2024 м.Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Мальованого В.Л.,
за участю секретаря - Крижко Я.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса, таким , що не підлягає виконанню - ВСТАНОВИВ:
09.05.2024 року Хортицького районного суду м.Запоріжжя надійшов вище вказаний позов. Позивач в своєму позові просить визнати таким , що не підлягає виконанню виконавчий напис №32834 від 18.03.2021 , вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» заборгованості в розмірі 29900, 00 грн. Стягнути судові витрати 1453,44 сплаченого судового збору та 8 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги. Позовні вимоги мотивовані наступним. Приватним нотаріусом Обухівського районом нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 18.03.2021 року вчинено виконавчий напис № 32834 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість в розмірі 29 900,00 грн., за кредитним договором № 1824041 від 10.01.2019. 09.12.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрієм Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67824906 про стягнення з позивача заборгованості на підставі спірного виконавчого напису. На думку позивача, нотаріусом порушено порядок вчинення виконавчого напису, оскільки кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Ухвалою суду від 10.05.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
10.05.2024 року ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову - зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 67824906 від 09.12.2021 відкритого на підставі виконавчого напису №32834 від 18.03.2021року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» заборгованості в розмірі 29900,00 грн.
Відзив на позов до суду не надходив, хоча, відповідач був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі, шляхом надсилання копії вказаної ухвали суду з матеріалами позову. Третя особа письмових пояснень з приводу позовних вимог не надавала.
Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, що відповідає положенню п. 3 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною вчинено виконавчий напис № 32834 від 18.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість в розмірі 29 900,00 грн., за кредитним договором № 1824041 від 10.01.2019.
В подальшому 09.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрієм Олександровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67824906 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» заборгованості в розмірі 29900,00 грн.
За приписами ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, - ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат». Іншим актом законодавства, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, що передбачено п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно згаданої норми, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки.
Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Підпунктом 3.2 п. 3 гл. 16 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Порядок).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (пп. 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається зі спірного виконавчого напису, приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, з огляду на що, суд зазначає наступне.
Так, вказана Постанова не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідні зміни до Постанови та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Разом з тим, згадана постанова, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнана судом незаконною та нечинною.
Зокрема, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Нормативно - правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова КМУ № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 18.03.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у своїй постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 554/6777/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Так, з матеріалів справи не вбачається, що кредитний договір посвідчений нотаріально, водночас, відповідач не довів подання нотаріально посвідченого кредитного договору при вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом. Разом з тим, обов'язковою вимогою для видачі виконавчого напису є наявність нотаріально посвідченого кредитного договору, який в даному випадку відсутній.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Спосіб захисту щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідає положенню ст. 16 ЦК України, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Порушене саме відповідачем цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку, адже справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 200/3452/17).
З огляду на викладене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому слід позов задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду представник позивача надав належні докази понесених його довірителем витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин, суд вважає, що представником позивача надані належні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 8000, 00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат.
Крім того на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1453,44 грн.
Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №32834 вчинений 18.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованості в розмірі 29 900,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 41184403) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір подання позову та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1453,44 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 8000, 00 грн., а всього судових витрат 9453,44 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 19 червня 2024 року.
Суддя В.О. Мальований