Справа №: 716/1361/24
18.06.2024 суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області Пухарєва О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від віділення поліції №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №353640 від 25.05.2024, ОСОБА_1 06.05.2024 біля 19:00 год., перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно співмешканки сина ОСОБА_2 , що виразилось в штовханині та тяганині за волосся, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілої. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала. Суду пояснив, що проживає в АДРЕСА_1 . Її син ОСОБА_3 деякий час проживав із своєю співмешканкою АДРЕСА_2 . )6.05.2024 під вечір вона прийшла по місцю проживання свого сина, де у неї виник конфлікт з співмешканкою сина ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння та агресивно поводила себе по відношенню до неї. Вона хотіла забрати свого сина додому, в цей час відштовхнула ОСОБА_4 , щоб та їй не заважала. Будь яких стосунків у неї з ОСОБА_5 не має, оскільки остання разом із своїми дітьми, будучи вимушено переміщеною особою приїхала в с. Вікно та веде аморальний спосіб життя, зловживаючи алкогольними напоями.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
Так, диспозиція ч. 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Нормами наведеного Закону визначено, що фізичним насильством є така форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається із матеріалів даного провадження, суду не надано доказів, які б об'єктивно могли підтвердити обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зокрема, що діяння ОСОБА_1 потягли завдання фізичної шкоди ОСОБА_2 .
Натомість зі змісту подій, що відбувалися, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є членами родини, не проживають спільно на території одного господарства, між ними виникли раптові неприязні стосунки під час відвідування ОСОБА_1 будинку, де перебувала ОСОБА_6 з її сином ОСОБА_7 , які знаходилися в стані алкогольного сп'яніння та могли становити небезпеку для самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 у вчинені домашнього насильства.
За таких обставин вважаю, що провадження у даній справі відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.247, ч.1 ст.173-2, ст.ст.283-285 КУпАП суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О. Пухарєва