Справа № 331/1020/24
Провадження № 1-кп/331/396/2024
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про закриття провадження за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000160 від 03.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України
20.02.2024 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про закриття провадження за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000160 від 03.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Відповідно до клопотання, першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №42015050000000160 від 03.04.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України щодо протиправних дій з боку працівників правоохоронних органів м. Донецька під час затримання та проведення слідчих дій стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що мало місце 15.07.1999 року на території м. Тореза Донецької області.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені на підставі повідомлення Міністерства юстиції України від 10.11.2015 №12.0.1-25/834, згідно якого під час розгляду Європейським судом з прав людини справи «Лопатін і Медведський проти України» за заявами №2278/03 та 6222/03 прийнято рішення від 20.05.2010, яке набуло статусу остаточного 04.10.2010.
Досудовим розслідуванням встановлено, що дії за вказаним фактом відбувались у м. Торез, Донецької області, матеріали дослідчої перевірки за попередніми скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилися у приміщенні прокуратури Донецької області, на території теимчасово не підконтрольній українській владі, у зв'язку із чим, 18.11.2021 року направлений запит Урядовому уповноваженому у справах ЄСПЛ із вимогою надати копії матеріалів звернень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , додатки до звернення та матеріали дослідчої перевірки та інші наявні документи
З отриманої інформації та копій документів вбачається, що 20.05.2010 ЄСПЛ було узвалене рішення у справі «Лопатін та Медведський проти України» яке набуло статусу остаточного 04.10.2010. У своєму рішенні ЄСПЛ констатував порушення матеріального та процесуального аспектів статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із нелюдським та таким, що принижує гідність, поводженням із заявниками працівниками органів внутрішніх справ.
У клопотання прокурор також зазначає про дії , які були проведені для вставлення місцезнаходження сторін та інших учасників кримінального провадження, потерпілих, осіб, що перевірялися щодо вчинення ними кримінального правопорушення, осіб які здійснювали досудове розслідування та дослідчу перевірку.
Прокурор вказує на те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення, а саме з 1999 року минуло 25 років, тобто строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин (ч. 2 ст. 365 КК України) сплив у 2014 році, а тому із посиланням на норми п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, п. 1-1 ч.2 ст. 284 КПК України та 49 КК України просить закрити кримінальне провадження у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у разі закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні прокурор підтримала вказане клопотання, просила провадження закрити, з підстав того, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, підозру жодній особі не було вручено, строки давності притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення сплинули. Зазначила, що наразі у даному кримінальному провадженні проведено усі можливі процесуальні, слідчі (розшукові) дії.
Просила клопотання задовольнити, кримінальне провадження закрити.
У судовому засіданні було встановлено, що першим слідчим відділом ( з дислокацією у м. Краматорськ) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорськ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №42015050000000160 від 03.04.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України щодо протиправних дій з боку працівників правоохоронних органів м. Донецька під час затримання та проведення слідчих дій стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що мало місце 15.07.1999 року на території м. Тореза Донецької області.
У справі «Лопатін і Медведський проти України» (Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine), заяви № 2278/03 і № 6222/03, від 20 травня 2010 року, Європейський суд з прав людини постановив визнати доведеним порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку із жорстоким поводженням із заявниками, доведеним порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку із не проведенням ефективного розслідування тверджень заявників щодо жорстокого поводження з ними. Згідно пункту 60 вказаного рішення «у зв'язку з вищенаведеним та з огляду на відсутність будь-якого правдоподібного пояснення з боку уряду щодо походження тілесних ушкоджень та тілі заявників, є підстави вважати, що заявники отримали тілесні ушкодження в результаті нелюдського та такого, що заявники отримали тілесні ушкодження в результаті нелюдського та такого, що принижують гідність, поводження за яке Уряд повинен нести відповідальність згідно із Конвенцією».
Також, згідно пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (які були визнані ЄСПЛ прийнятними, та такими, що не спростовані Урядом України) тілесні ушкодження та нелюдське поводження було застосоване з метою отримання зізнання у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно із Конвенцією ООН проти катувань і інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання для цілей цієї Конвенції, термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюють сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи за їх мовчазної згоди. Конвенцією передбачено поступ перед іншим визначенням «катування» в разі більш широкого трактування чи застосування національним законодавством чи іншими міжнародними договорами.
Згідно визначення «катування» відповідно до ст. 127 КК України, це будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати інформацію чи зізнання, або з метою покарати її чи іншу особу за дії, вчинені нею або іншою особою чи у вчиненні яких вона або інша особа підозрюється, або з метою залякування її або інших осіб. Зазначені діяння можуть вчинятись у тому числі представником держави.
За приписами ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до положень ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Стаття 25 КПК України визначає, що прокурор, слідчий в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно ч.1 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Аналіз вищенаведених положень Кримінального процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що рішенню про закриття кримінального провадження за будь-якою із підстав, що визначені у ч.1 ст.284 КПК України має передувати повне, всебічне та неупереджене дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Закриття кримінального провадження це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Аналіз зазначених процесуальних норм права приводить до висновку, що підставою для закриття кримінального провадження необхідна наявність одночасно двох обставин, а саме:
1)закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) та
2) неможливість досудового слідства встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
При цьому, не можливість встановлення особи, повинно бути доведено доказами, які б давали суду можливість дійти до висновку, що органами досудового розслідування було вжито всіх можливих заходів для встановлення особи.
З огляду на чисельні висновки рішення Європейського суду з прав людини, орган досудового розслідування повинен надати оцінку викладеним у ньому обставинам та перевірити на наявність ознак іншого кримінального правопорушення. Тільки після виконання цих вимог, таке розслідування може вважатись ефективним, ретельним, безстороннім, сумлінним та таким, що спрямоване на виконання завдань кримінального провадження.
Суд вважає, що звернення із клопотанням є передчасним, а також, встановлені досудовим розслідуванням обставини свідчать про відсутність підстав для звернення до суду із таким клопотанням.
По-перше, суд звертає увагу на те, що обставини встановлені під час досудового розслідування (які викладені прокурором у клопотанні про закриття), свідчать про те, що можливо був вчинений злочин катування, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 127 КК України, і який є особливо тяжким злочином проти життя і здоровя.
Згідно норми п. 3-1 частини першої ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
У зв'язку із тим, що із встановлених досудовим розслідуванням обставин вбачають ознаки вчинення особливо тяжкого злочину проти життя і здоровя, закриття його із підстав, передбачених п. 3-1 частини першої статті 284 КПК України є неможливим.
По-друге, зазначена вище норма ст. 284 КПК України визначає серед обовязкових умов для закриття кримінального провадження саме не встановлення особи, яка вчинила кримінальне провадження. Однак, у своєму клопотанні прокурор прямо посилається на прізвища імена та по-батькові осіб, які імовірно причетні до кримінального правопорушення, та зазначає про неможливість їх допиту у зв'язку із наявністю підстав вважати, що такі особи перебувають на ТОТ. Неможливість допитати потерпілих, ймовірних причетних осіб не є ідентичним неможливості встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а тому, органом досудового розслідувань та прокурором не виконана обов'язкова умова для закриття кримінального провадження із підстав, визначених п. 3-1 частини першої ст. 284 КПК України - неможливість досудового слідства встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення
Неповнота досудового розслідування унеможливлює перевірку підстав для закриття кримінального провадження, у тому числі в частині наявності доказів на підтвердження факту вчинення кримінального правопорушення та правильності правової кваліфікації із зазначенням статті закону про кримінальну відповідальність.
Крім того, внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених загальними засадами статей 9, 25 КПК України.
На підставі ст. 284, 369-372, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про закриття провадження за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015050000000160 від 03.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 17 червня 2024 року о 12-45 годині.
Суддя ОСОБА_1