Справа № 636/4568/23 Провадження 2/636/1081/24
12.06.2024 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Буніна Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останньої заборгованість за Договором №210103-32063-1 від 03.01.2021 у розмірі 22551,20 гривень станом на 05.09.2023 та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 був укладений вказаний кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень, строком на 15 днів, шляхом переказу кредитних коштів на його платіжну картку емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання позичальником договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», внаслідок чого, відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру. 01.07.2021 між ТОВ "ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ "ФК "РІАЛЬТО" було укладено договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до нового кредитора ТОВ "ФК "РІАЛЬТО". Умови кредитного договору відповідачем належним чином виконані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 05.09.2023 становить 22551,20 гривень. Зазначену суму заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 гривень та оплаті правничої допомоги у розмірі 9000,00 гривень.
Представник позивача ТОВ ФК «Ріальто» надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
03.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 був укладений договір № 210201-32063-1, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень, строком на 15 днів, шляхом переказу кредитних коштів на його платіжну картку емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору. Договір № 210201-32063-1 був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписаний позичальником за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор 471824 направлявся відповідачу 03.01.2021 о 11:34:24 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався при реєстрації. Повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 03.01.2021 о 11:34:24 год. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором був надісланий та доставлений відповідачу в рамках договірної співпраці Первісного кредитора з ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ІННОВЕЙШЕНС», яка є замовником послуг масової розсилки смс-повідомлень у ТОВ «Мобізон» (веб-сайт https://mobizon.ua). Кредитний договір був підписаний 03.01.2021 о 11:35:00 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 471824 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 03.01.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ "Ощадбанк", що підтверджується чеком.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" №675-VIII від 03.09.2015р., який набрав чинності 30.09.2015р., на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Отже, договір про надання кредиту укладений між сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, порядку надання кредиту та з наданням інформації, яка відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Укладений договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення договору), дія даного закону не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Презумпцію укладеного між сторонами електронного договору відповідачем не спростовано.
01.07.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М відповідно до умов якого право вимоги за договором № 210103-32063-1 від 03.01.2021, укладеного з ОСОБА_1 , перейшло до нового кредитора ТОВ "ФК "РІАЛЬТО".
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за договором відповідачем не погашена.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості станом на 05.09.2023 у розмірі 22551,20 гривня, яка складається з: 4000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 1751,20 гривня - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 03.01.2021 по 18.01.2021 (включно); 16800,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 26.01.2021 по 25.05.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Під час розгляду справи факти наявності непогашеної заборгованості та її розміру не були спростовані відповідачем ні запереченнями, ні окремим контррозрахунком, а тому суд керується розрахунком позивача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "РІАЛЬТО» підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 22551,20 гривня.
Частиною 1 ст. 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Адвокатом Руденком К.В., який діє в інтересах позивача на підставі договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг, на підтвердження витрат на правову допомогу надано: договір про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02.06.2022, який укладений між ТОВ "Фінансова компанія "РІАЛЬТО" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , довіреність від 15.03.2023, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльність адвоката Руденко К.В., акт приймання - передачі наданих послуг № 90/1 до договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг, згідно якого адвокатом Руденком К.В. надано послуги в інтересах замовника, платіжна інструкція № 468 від 10.05.2023 про сплату адвокату гонорару за надані правові послуги згідно договору № 02/06/2022 від 02.06.2022.
З огляду на вказане вище, а також зважаючи на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не заявлялося, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. та необхідність задоволення позову в цій частині.
Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов задоволений повністю, судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-283, 288-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО», код ЄДРПОУ 43492595, адреса: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, заборгованість за кредитним договором № 210103-32063-1 від 03.01.2021 у розмірі 22551,20 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок, яка складається з: 4000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 1751,20 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 03.01.2021 по 18.01.2021 (включно); 16800,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день прострочення за період з 26.01.2021 по 25.05.2021 (включно), судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні та по оплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 (дев'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя