Справа № 646/2710/23
№ провадження 1-кп/646/164/2024
19.06.2024 м. Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника- ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові матеріали кримінального провадження за №12023221100000703 від 14.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
Прокурор Куп'янської окружної прокуратури Харківської області звернулася до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , в якому просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, посилаючись на те, що, ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, а саме: переховування від суду, оскільки обвинувачений не має власного заробітку та міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено позбавлення волі від 7 до 15 років, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще мають бути допитані безпосередньо під час судового засідання з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні, вчинити нові кримінальні правопорушення, що в свою чергу, може призвести до тяжких наслідків.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, зазначаючи, що ризики наведені прокурором нічим не доведені та не підтвердженні, обвинувачений не має наміру переховуватися від суду та впливати на свідків, просили застосувати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом при вирішенні питання про необхідність продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлена наявність ризику, визначеного п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: реальна можливість переховування обвинуваченого від суду.
При наданні оцінки зазначеному в клопотанні ризику, передбаченому п. п.1 ч.1 ст.177 КПК України суд виходить з того, що ОСОБА_4 нині обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років. Саме усвідомлення обвинуваченим можливості настання вказаних вкрай несприятливих для нього наслідків може спонукати його до втечі та переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик втечі оцінюється судом у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Виходячи із фактичних обставин пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, його специфіки, яке стосується злочину проти життя та здоров'я особи, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, не є безпідставними заявлені ризики.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленому ризику кримінального провадження, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством.
Суд зазначає, що встановлені обставини про особу обвинуваченого, його соціальні зв'язки, в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений ризик до малоймовірності чи до його виключення.
Суд не ігнорує ті аргументи і доводи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконанні процесуальних рішень у справі.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.
Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вищеперерахованих ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора частково та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на тридцять днів.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 177, 178, 197, 206, 322, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Куп'янської окружної прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221100000703 від 14.03.2023, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 днів, тобто до 18 липня 2024 включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний складено 19.06.2024 року.
Головуючий: ОСОБА_1