Справа № 610/1256/24
провадження № 1-кп/632/117/24
/про продовження запобіжного заходу/
19 червня 2024 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, запобіжного заходу, -
14 травня 2024 року з Харківського апеляційного суду, згідно ухвали від 08.05.2024 про зміну підсудності, до Первомайського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022221080000724 від 12.11.2022, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України.
Ухвалою суду від 17.05.2024 вказані матеріали призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
07.06.2024 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, яке було підтримано нею в судовому засіданні з підстав, зазначених у клопотанні, т.я. строкдії запобіжного заходу закінчується 08.07.2024, а остання обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також у зв'язку із тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченої під вартою, т.я. розгляд кримінального провадження по суті ще не починався.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти продовження запобіжного заходу, просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що вона не переховувалася, сама з'явилася за викликом, хоча й мала змогу виїхати.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію своєї підзахисної з викладених нею підстав, додавши, що якщо суд не знайде підстав для застосування цілодобового домашнього арешту, то просить застосувати заставу у разі задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши докази, представлені в обґрунтування клопотання та матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити та скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, обґрунтованою, а обставини здійснення нею конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості продовження застосування до обвинуваченої запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 19.03.2024 до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 13.05.2024, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави, який продовжено ухвалою суду слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 10.05.2024 до 08.07.2024.
Згідно обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Термін дії запобіжного заходу спливає 08.07.2024, у зв'язку з чим виникла необхідність у вирішені питання про його продовження. Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, яка підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які наразі судом не досліджені. Метою - запобігання ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, - переховуванню від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки.
Отже, надаючи оцінку ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, суд враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке Законом визначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Що остання не заміжня, офіційно не працевлаштована, тобто не має соціально-сталих зв'язків, а тому, маючи можливість вільного пересування та контактів, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує їй у разі визнання її винною, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Крім того достовірно відомо, що обвинувачена співпрацювала з окупаційною владою, що може свідчити про можливість переховування від суду не тільки на території України, а й на території РФ.
Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де Суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу).
Щодо ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки, то військова агресія проти України є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», Європейський суд зазначив, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багатоепізодійна злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, беручи до уваги те, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.
Отже, наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачена може вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченою та її захисником щодо обрання цілодобового домашнього арешту, проте, в даному конкретному випадку суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень по справі. Доводи клопотання обвинуваченої не спростовують встановлених судом обставин та не доводять хибність існування вищезазначених ризиків.
Враховуючи вище викладене, а саме те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке Законом визначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а ризики, які враховані судом та виправдовують тримання її під вартою, і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, а також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останньої під час судового розгляду, суд доходить висновку про доцільність продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до абзацу восьмого частини 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 314, 331 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартоюв умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 19.03.2024, продовжити на 60 діб, по 17 серпня 2024 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, її захиснику та прокурору негайно, після її проголошення, а також направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
У задоволенні клопотання обвинуваченої про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та задоволенні клопотання захисника про визначення розміру застави - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1