18.06.2024
Справа № 642/5394/21
Провадження № 1-кс/642/1812/24
18 червня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові скаргу ОСОБА_3 на постанову ст. слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 від 11.01.2024 про закриття кримінального провадження №42019220000000232,-
07 червня 2024 року до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 від 11.01.2024 про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42019220000000232 від 29.03.2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 382 Кримінального Кодексу України.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначив, що кримінальне провадження було закрито незаконно, оскільки досудове розслідування проведено поверхнево, без проведення відповідної перевірки та необхідних слідчих дій. Вказане кримінальне провадження неодноразово закривалося слідчими, проте дані постанови ухвалами слідчих суддів були скасовані.
Так, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 10.07.2023 чергову постанову слідчої про закриття провадження від 11.02.2022 було скасовано, встановлено, що перевірка проведена не повно, вказівки слідчих суддів Октябрьського районного суду м. Полтави від 20.05.2021 р. та Ленінського районного суду м. Харкова від 02.09.2021 та 20.12.2021 р. не виконано.
Однак, 11.01.2024 слідчою ОСОБА_4 не провівши жодних слідчих дій вкотре було поспішно винесено невмотивовану та незаконну постанову про закриття кримінального провадження до якої остання внесла недостовірні дані.
Заявник зазначив, що слідчими при винесенні постанов про закриття кримінального провадження не були враховані вимоги суддів, вказані в ухвалах про скасування постанов у зв'язку з чим в черговий раз слідчою допущена неповнота досудового розслідування та кримінальне провадження закрито передчасно, а висновки слідчої є хибними, просить постанову слідчої, яка є копією попередніх постанов про закриття провадження скасувати.
Скаржник ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про слухання справи в судове засідання не з'явився, в прохальній частині своєї скарги просив розглянути її за його відсутності.
Ст. слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією в м. Харкові) слідчого управління ТУ ДБР, розташованого в місті Полтаві ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялася належним чином, на запит суду надано матеріали кримінального провадження № 42019220000000232. Звернулася до суду із заявою про розгляд скарги без її участі, у зв'язку із службовою зайнятістю. Скаргу заявника вважає необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 306 КПК України відсутність заявника та слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу у відсутність таких осіб.
На підставі ч.4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання технічними пристроями не здійснюється.
Дослідивши доводи поданої скарги, матеріали кримінального провадження та надані докази у їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржено на досудовому провадженні.
Так, відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, згідно п. 2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановленні відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватись після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України, сторона обвинувачення зобов'язана довести винуватість особи поза розумним сумнівом.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З положень ст. 84 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування в кримінальних справах є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Виконання цих вимог є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній мають бути викладені всі підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до норм КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Слідчим суддею встановлено,у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві перебували матеріали досудового розслідування за № 42019220000000232 від 29.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, розпочатого на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 від 25.03.2019, справа №646/1584/19, якою було зобов'язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 06.03.2019, про вчинення, як на думку заявників, кримінальних правопорушень слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_7 під час проведення досудового розслідування, а також прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_8 під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42018220000000219 від 13.02.2018.
Неодноразово в ході досудового розслідування постановами слідчих ТУ ДБР вищезазначене кримінальне провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Дані постанови слідчих в подальшому скасовувались ухвалами слідчих суддів.
Під час досудового розслідування, з метою встановлення всіх обставин справи, було допитано в якості свідкаОСОБА_7 , який показав він працював на посаді слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області з квітня 2015 року. У нього в провадженні перебувало кримінальне провадження № 42018220000000219 від 13.02.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, розпочате на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_9 від 22.01.2018, якою було зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 05.12.2017, щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 під час здійснення досудового розслідування y кримінальному провадженні № 12012220480000010. Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42018220000000219 ним було проведено допит ОСОБА_10 , в ході якого остання зазначила, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012220480000010 від 21.11.2012 нею було проведено всі необхідні слідчі дії у визначені законом строки, та не встановивши об'єктивних обставин, які б вказували на умисне заволодіння особою, на яку посилаються потерпілі, майном було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12012220480000010 про що 28.07.2017 було винесено відповідну постанову. З урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_7 прийшов до висновку, що доводи ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є надуманими та не відповідають дійсності, а в діях слідчого ОСОБА_10 відсутні ознаки складу злочину, в зв'язку із чим 20.12.2018 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018220000000219 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яку 05.03.2019 було скасовано ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова, в зв'язку з тим, що ним не проведено одночасного допиту ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та слідчого ОСОБА_10 . Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018220000000219 права ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не порушував, керувався виключно вимогами КПК України. За весь час досудового розслідування ОСОБА_3 не навів жодного вагомого аргументу, а також не надав жодного доказу на підтвердження своїх слів. При цьому, в ході досудового розслідування ним був проведений комплекс процесуальних дій спрямованих на встановлення істини по справі, були вжиті всі можливі заходи для встановлення факту вчинення злочину або його відсутності. Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження № 42018220000000219 від 13.02.2018 він керувався виключно нормами законодавства України.
06.05.2019 допитано в якості свідка ОСОБА_8 , який показав, що з 2016 року він працював на посаді прокурора організаційно-методичного відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури. Кримінальне провадження № 42018220000000219 перебувало у провадженні слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_7 . За результатами досудового розслідування 25.04.2019 слідчим в ОВС другого СВ СУ прокуратури Харківської області ОСОБА_7 було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, підстав для скасування якої ОСОБА_8 встановлено не було.
10.03.2020 було проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 42018220000000219 від 13.02.2018, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК. Зазначеним оглядом встановлено, що старшим слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_7 проводився допит слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , долучено до матеріалів кримінального провадження заяву ОСОБА_10 про відмову проведення одночасного допиту з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , виносились постанови про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 , виносились постанови про закриття кримінального провадження № 42018220000000219, які в подальшому скасовувались судом.
23 березня 2020 року слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_12 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42019220000000232 від 29.03.2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю події кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.
20.05.2020 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави постанову слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_12 від 23.03.2020 про закриття кримінального провадження № 42019220000000232 було скасовано з мотивів, зокрема, що слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження № 42019220000000232 не було допитано ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , не було проведено одночасних допитів між ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та фігурантами по справі, не зібрано характеризуючи матеріали відносно фігурантів по справі.
11 травня 2021 року слідчим Другого слідчого відділу СУ Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367, ч.2 ст.382 КК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 02.09.2021 постанову про закриття кримінального провадження №42019220000000232 скасовано, оскільки під час проведення досудового розслідування слідчий не домігся належного виконання доручення наданого до Харківського управління ДВБ НПУ, щодо проведення допитів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , проведення одночасних допитів між ОСОБА_13 та фігурантами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду при скасуванні постанови про закриття кримінального провадження слідчим 08.11.2021 повторно було направлено на адресу ОСОБА_6 повістку про виклик на 15.11.2021 для допиту в якості свідка, яку було вручено, вказане підтверджується копією повістки, накладною укрпошти, та роздруківкою повідомлення з відміткою «вручено особисто» 09.11.2021.
Відповідно до відомостей рапорту слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві - ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в зазначені дату та час вказані у повістці до слідчого не прибула, про причини неявки не повідомила та до теперішнього часу зі слідчим за номерами телефонів вказаними в повістках зі слідчим не зв'язалась.
19 листопада 2021 року постановою слідчого дане кримінальне провадження було закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 20.12.2021 постанову про закриття кримінального провадження №42019220000000232 скасовано, оскільки слідчим не були в повній мірі виконані ухвали слідчих суддів Октябрьского районного суду м. Полтави від 20.05.2020 та Ленінського районного суду м. Харкова та 02.09.2021, а саме не була допитана ОСОБА_6 та виконані інші слідчі дії.
На виконання вимог ухвали слідчого судді, під час досудового розслідування витребувано характеризуючи матеріали відносно фігурантів по кримінальному провадженню.
Крім того, для проведення допиту викликались ОСОБА_3 , який зазначив, що він відмовляється надавати свідчення у процесуальному статусі свідка, і готовий давати покази, лише при допиті його у якості потерпілого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду при скасуванні постанови про закриття кримінального провадження слідчим 27.11.2023 повторно було направлено на адресу ОСОБА_6 повістку про виклик на 28.01.2022 для допиту в якості свідка, яку було вручено, вказане підтверджується копією повістки, накладною укрпошти, та роздруківкою повідомлення з відміткою «вручено особисто» 24.01.2022.
Відповідно до відомостей рапорту слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві - ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в зазначені дату та час вказані у повістці до слідчого не прибула, про причини неявки не повідомила та до теперішнього часу зі слідчим за номерами телефонів вказаними в повістках зі слідчим не зв'язалась.
11 лютого 2022 року слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42019220000000232 від 29.03.2019 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю події кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України.
10 липня 2023 року ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова постанову слідчого, оскільки слідчим не були в повній мірі виконані ухвали слідчих суддів Октябрьского районного суду м. Полтави та Ленінського районного суду м. Харкова, якими були скасовані попередні постанови слідчих про закриття вищезазначеного кримінального провадження,а саме про те, що не була допитана заявниця ОСОБА_6 та не виконанні інші слідчі дії за її участю.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду при скасуванні постанови про закриття кримінального провадження слідчим 27.11.2023 повторно було направлено на адресу ОСОБА_6 повістку про виклик на 04.12.2023 для допиту в якості свідка, яку було вручено, вказане підтверджується копією повістки, накладною укрпошти, описом вкладення та рекомендованим повідомлення з відміткою «вручено особисто» 28.11.2023.
Відповідно до відомостей рапорту ст. слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві - ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в зазначені дату та час вказані у повістці до слідчого не прибула, про причини неявки не повідомила та до теперішнього часу зі слідчим за номерами телефонів вказаними в повістках зі слідчим не зв'язалась.
Зазначене, свідчить лише про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ніщо не заважало надати свідчення. Однак, останні навмисно відмовляються надавати покази, що свідчить про зловживання їх правом, та у органу досудового розслідування вичерпана можливість в проведенні даної слідчої дії.
Також, орган досудового розслідування позбавлений можливості виконати вимоги суду щодо проведення одночасного допиту ОСОБА_3 з фігурантами по справі, оскільки відповідно до ст.224 ч.9 КПК України слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, а ОСОБА_3 відмовляється надавати свідчення у зв'язку з чим, проведення зазначеної слідчої дії неможливе.
В ході досудового розслідування ОСОБА_3 неодноразово звертався до слідчого з клопотанням про визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_12 від 21.03.2020 було відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42019220000000232 від 29.03.2019.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року скарга ОСОБА_3 була задоволена та постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим скасована.
Постановою слідчої Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 21.01.2022 було відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42019220000000232 від 29.03.2019.
Таким чином ОСОБА_3 має статус заявника у даному кримінальному провадженні та користується правами, передбаченими ст.60 КПК України.
В ході досудового розслідування 08.11.2021 року ОСОБА_3 був викликаний слідчою ОСОБА_4 на 17.11.2021 для допиту у якості свідка. Від дачі будь-яких показів ОСОБА_3 відмовився. Відмова ОСОБА_3 від проведення допиту у якості свідка була зафіксована за допомогою технічних засобів - відеокамери.
Крім того, заявниця ОСОБА_6 взагалі не прибуває до слідчого за повістками, та навіть не намагається зв'язатись зі слідчим, для зазначення для неї зручних дати та часу для прибуття до органу досудового розслідування. Таким чином, у ході досудового розслідування усунуто недоліки, зазначені в ухвалах суду про скасування постанов про закриття кримінального провадження, та також вжито всіх заходів для проведення допитів заявників у кримінальному провадженні. Не бажання надавати свідчення ОСОБА_3 у процесуальному статусі в якості свідка, та неявка до органу досудового розслідування без поважних причин ОСОБА_6 свідчать лише про зловживання їх правом.
Таким чином, в ході досудового розслідування виконано всі можливі слідчі дії з метою встановлення істини, забезпечення повноти та неупередженості розслідування досудового розслідування та органом досудового розслідування не встановлено достатніх для стороннього спостерігача об'єктивних даних і доказів та підтверджуючих документів щодо зловживання службовим становищем, перевищення службових повноважень, службового підроблення, службової халатності та невиконання судового рішення, а тому 11 січня 2024 року ст. слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР розташованого у м. Полтаві ОСОБА_4 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42019220000000232 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 382 Кримінального Кодексу України.
З вказаної постанови вбачається, що слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу вказаних кримінальних правопорушень в діях в діях слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_7 та прокурором організаційно-методичного відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_8 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000219 від 13.02.2018.
Відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
При цьому, у розумінні ст. 283 КПК України закриття кримінального провадження є однією з форм його завершення.
Заявник у кримінальному провадженні має право оскаржити прийняте процесуальне рішення про закриття до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. ст. 303-307 КПК України, або прокурору в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 284 КПК України.
З огляду на вказані обставини, слідчий дійшов правильного висновку про відсутність у діях слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_7 та прокурора організаційно-методичного відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури ОСОБА_8 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018220000000219 від 13.02.2018 складу вказаних кримінальних правопорушень, вказавши наступне.
Аналізуючи ст. 364 КК України убачається, що зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби передбачає завдання істотної шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Під час досудового розслідування не було встановлено обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України, таких як використання службовою особою свого службового становища з корисливих мотивів чи інших особистих інтересах, а також не встановлено істотної шкоди, а саме такої, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Тобто, під час проведення досудового розслідування не встановлено складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Ч.1 статтею 365 КК України передбачено, що перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Під час досудового розслідування не встановлено доказів та підтверджуючих документів щодо перевищення влади або службових повноважень в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими б вони могли завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян. Тобто, під час проведення досудового розслідування не встановлено складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 365 КК України.
Статтею 366 КК України передбачено складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Об'єктивна сторона службового підроблення полягає в перекручуванні істини в офіційному документ, вчиненому службового особою з використанням свого службового становища, однак під час досудового розслідування не встановлено обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Статтею 367 КК України передбачено, що службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, передбачає заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. Під час досудового розслідування не встановлено доказів та підтверджуючих документів щодо службової недбалості в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими б вони могли завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а тому відсутні обов'язкові ознаки об'єктивної сторони щлочину. Тобто, під час проведення досудового розслідування не встановлено складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.
Аналізом ст. 382 КК України встановлено, що невиконанням судового рішення є умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. З об'єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися: 1) невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили; 2) перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконувати судове рішення або в ухиленні від його виконання, що має завуальований характер. Перешкоджання, в свою чергу, полягає у протидії службової особи, наділеної певним повноваженням щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його виконання. Суб'єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу на невиконання судового рішення, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. І хоча мотив і мета не є обов'язковими ознаками складу злочину, передбаченого ст. 382 КК України, їх відсутність(недоведеність) певним чином свідчить про відсутність прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи викладене, аналізуючи отримані в ході досудового розслідування докази та фактичні дані, як окремо, так і в сукупності, керуючись загальними засадами кримінального провадження, слідчий дійшов правильного висновку про встановлену відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України у діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Дослідивши матеріали кримінального провадження, та з огляду на викладене вбачається, що слідчим було проведено всі необхідні слідчі дії для встановлення всіх необхідних обставин, для встановлення істини в кримінальних провадженнях.
Порівнявши ознаки складу злочинів передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 382 Кримінального Кодексу України та фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування, слідчий обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність у даній події ознак складу злочину, не обмежившись лише переліченням певних доказів, з належним аналізом цих доказів
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності складу кримінального правопорушення.
При проведенні досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають обсяг відомостей та фактів, які належить перевірити, які за їх переконанням будуть достатніми для прийняття вмотивованого рішення.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
При цьому, за змістом ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається за загальним правилом на слідчого, дізнавача та прокурора.
Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Відповідно до вимог ст.110 КПК постанова слідчого складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище,ім'я,по батькові,посаду особи,яка прийнялапостанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятогопроцесуального рішення; місцета час(строки)його виконання; особу,якій належитьвиконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що слідчий виконав всі необхідні можливі слідчі дії, дослідив всебічно, повно і неупереджено всі обставини кримінального провадження, висновки слідчого, викладені у постанові про закриття кримінального провадження, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на зібраних ним доказах, що він обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ознак складу злочинів, не обмежившись лише переліченням певних доказів, з належним аналізом цих доказів. Постанова слідчого містить відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Таким чином, посилання заявника ОСОБА_3 на неповноту дослідження слідчим фактичних обставин, з яким пов'язує вчинення кримінального правопорушення, що, на його думку, мало місце, не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на те, що фактичні обставини були встановлені слідчим в обсязі, достатньому для прийняття законного та обґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Виходячи зі змісту вищенаведених норм, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування слідчим норм матеріального та процесуального права, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження є достатньо обґрунтованою, ухваленою після всебічно проведеної перевірку по даному кримінальному провадженню здобутим доказам, виконано всі необхідні слідчі дії для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства, визначених ст. 2 КПК України, а тому скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309, 371-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову ст. слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 від 11.01.2024 про закриття кримінального провадження №42019220000000232 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1