19.06.2024
Справа № 642/3491/24
Провадження № 1-кс/642/1937/24
19 червня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ревне, Київської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця за контрактом, кулеметника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 8 роти оперативного призначення (на броньованих спеціальних автомобілях) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
встановив:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020004323 від 17.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
17.06.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку
ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
17.06.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01.08.2023 № 88 мтд солдата ОСОБА_5 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 12.04.2024 № 75 мтд солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду - кулеметника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 8 роти оперативного призначення (на броньованих спеціальних автомобілях) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який згодом неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України Про Національну гвардію України, солдат
ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. о підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Однак, ОСОБА_5 під час проходження військової служби у батальйоні оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України - 17.06.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 17.06.2024 приблизно о 09 год. 00 хв. командиром 8 роти оперативного призначення на спеціальних броньованих автомобілях військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України старшим лейтенантом ОСОБА_7 , у місці дислокації підрозділу частини ( АДРЕСА_3 ), військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у тому числі кулеметнику НОМЕР_3 взводу оперативного призначення 8-ї роти оперативного призначення (на броньованих спеціальних автомобілях) 3-го батальйону оперативного призначення солдату ОСОБА_5 було доведено бойове розпорядження командира 8 роти оперативного призначення (на сба) 3 батальйону оперативного призначення 13 бригади оперативного призначення «ХАРТІЯ» № 1280 від 17.06.2024, щодо посилення обороноздатності та недопущення прориву зі сторони противника на позиціях відділень, висунення та виконання бойового наказу на позиції відділення «БАМБУК».
Однак, ОСОБА_5 , будучи невдоволеним цим наказом щодо посилення обороноздатності та недопущення прориву зі сторони противника на позиціях відділень, висунення та виконання бойового наказу на позиції відділення «БАМБУК», перебуваючи у АДРЕСА_3 , 17.06.2024 орієнтовно о 09 год. 00 хв., діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
Вказаними діями, ОСОБА_5 вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану, - злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
-повідомленням військової частини при вчинення кримінального правопорушення;
-витягом з бойового розпорядження, яке військовослужбовець відмовився виконати;
-показаннями свідків у вказаному кримінальному провадженні;
- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 , тривалий час уникав від несення служби, а також не виконав законні вимоги командирів;
-п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
-п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства.
-п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 402 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється.
З метою запобігання вищевказаним ризикам слідчий просив обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на наведені в ньому обставини.
Підозрюваний в судовому засіданні зазначив, що вину визнає в інкримінованому злочині, співпрацює з органом досудового розслідування, бажає і надалі воювати та захищати Україну, тому просив визначити йому мінімальний розмір застави.
Захисник підозрюваного просила визначити йому мінімальний розмір застави.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження № 62024170020004323 від 17.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
17.06.2024 ОСОБА_9 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
17.06.2024 ОСОБА_9 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований та утримуватись під вартою інакше, як за вмотивованого рішення суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом с частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), нікого не може бути позбавлено волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігання вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
При цьому, Верховним Судом України роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного внаслідок відсутності у останнього постійного місця проживання, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів, продовження вчинення злочинів, підтримання соціальних зв'язків негативного характеру, порушення умов запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
В контексті вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі на стільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя визнає підозру у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, обгрунтованою і достатньою для застосування до нього запобіжного заходу.
Інкримінований ОСОБА_8 злочин, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Санкцією ч.4 ст. 402 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто враховувати дані, що характеризують особу підозрюваного, а також те, що ОСОБА_5 згідно ч.5 ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, за віком та станом здоров'я підозрюваного відсутні протипоказання для застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_9 через тяжкiсть вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання, яке може йому загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, понятих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, починаючи з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України ОСОБА_10 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває досі. Однак, ОСОБА_9 , незважаючи на теперішню складну ситуацію в країні, розуміючи те, що він вчиняє злочин в перiод військового стану, будучи вiйськовослужбовцем, вчинив тяжкий злочин.
Приймаючи рішення про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, у зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам.
В той час, підозрюваним та його захисником ризики не спростовані.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, а саме п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Варто зауважити, що обов'язок на визначення застави (при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) та її розмір покладається саме на слідчого суддю, враховуючи, що слідчий звертається до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а не у вигляді застави.
Підстав для не визначення підозрюваному застави не зазначено ані слідчим в клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні.
Так, непосильний розмір застави ЄСПЛ визнав порушенням права на свободу та особисту недоторканість. Прикладом чого стала всім відома справа «Гафа проти Мальти».
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя також зазначає, що розмір матеріального забезпечення військовослужбовців не є безумовною підставою для визначення застави в максимальному розмірі.
При цьому, до клопотання не надано доказів щодо майнового стану підозрюваного.
Таким чином, при визначенні розміру застави слідчий суддя враховує тяжкiсть кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , особу підозрюваного, його юний вік, а також те, що він раніше не судимий, бажає надалі проходити військову службу, добровільно пішов служити, враховуючи його молодий вік, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що застава у даному випадку повинна бути помірною та достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, а саме в розмірі, вказаною п.2 ч.5 ст. 182 КПК України - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
На думку слідчого судді, такий розмір застави достатньою мірою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
В разі внесення застави, необхiдно підозрюваного з-під варти звільнити та покласти на нього ряд обов'язків згідно ч.5 ст. 194 КПК України.
У разі порушення підозрюваним обов'язків, покладених на нього у разі внесення застави, прокурор має право звернутись з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 15.08.2024 включно.
Визначити суму застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 17.06.2024.
Строк дії ухвали - до 15.08.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст судового рішення складено 19.06.2024.
Слідчий суддя