Справа № 148/1294/24
Провадження №1-кп/148/140/24
19 червня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
за участю потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина матеріали кримінального провадження №12024020180000163, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
07.05.2024 близько 11:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в гуртожитку ТОВ «Вінницька птахофабрика», що розташований за адресою: вул. Свідницького, 9А, м. Тульчин Вінницької області, зайшовши до квартири АДРЕСА_2 , де тимчасово проживали ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , побачив, що на одному з ліжок спав ОСОБА_6 , а поблизу нього, на поверхні дерев'яної тумби, помітив мобільний телефон марки «Redmi 10» 4/64 GB кольору «Carbon Gray» ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 і в цей час у нього виник корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного мобільного телефону.
Далі ОСОБА_4 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 спить на ліжку, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебувають у іншому приміщенні вказаної квартири, тим сам переконавшись, що за його діями ніхто не стежить, з метою незаконного збагачення, діючи з умислом направленим на незаконне заволодіння чужим майном, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, умисно, таємно викрав мобільний телефон «Redmi 10» 4/64 GB кольору «Carbon Gray», вартістю 3 108,49 гривень та силіконовий чохол до вказаного телефону вартістю 54,18 гривень, належні ОСОБА_6 , після чого покинув приміщення гуртожитку.
У подальшому ОСОБА_4 вийняв SIM-картки операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна» з викраденого телефону та вставив іншу SIM-картку оператора мобільного зв'язку з номером мобільного телефону « НОМЕР_3 », тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 3 162,67 гривень.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Одночасно з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, яка укладена 30.05.2024 між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .
За змістом даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений у виді п'яти років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням та відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покладенням на ОСОБА_4 обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Сторони угоди, усвідомлюючи наслідки застосування ст. ст. 75, 76 КК України, дають згоду на застосування та визначення судом тривалості іспитового строку і покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. А також щодо зарахування у строк покарання обвинуваченому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строку попереднього ув'язнення з 09.05.2024 по день ухвалення вироку включно, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
В угоді зазначені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також зазначені наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджене покарання, при цьому вказав, що угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу.
Захисник ОСОБА_5 підтвердив позицію обвинуваченого, заявив про відсутність будь-якого впливу на його підзахисного, добровільність укладення ним угоди, а тому просив затвердити угоду у кримінальному провадженні.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди покарання. Зазначив, що потерпілий ОСОБА_6 надав свою письмову згоду на укладення ними угоди про визнання винуватості під час досудового розслідування.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що під час досудового розслідування надав свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Його позиція щодо цього не змінилась, жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 він не має.
Суд, вислухавши обвинуваченого, захисника, прокурора, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить наступних висновків.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
У пункті 2 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Так, подана на затвердження угода про визнання винуватості, у повній мірі відповідає вимогам ст. 472 КПК України щодо її форми та змісту, датована та підписана відповідними сторонами, включаючи захисника, участь якого з моменту її ініціювання є обов'язковою.
Кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_4 за максимальною санкцією відповідно до визначеної у ст. 12 КК України класифікації є тяжким злочином, можливість застосування угоди про визнання винуватості щодо якого прямо передбачена законом.
Погоджене сторонами угоди покарання перебуває в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України та повністю усвідомлює наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, за результатом чого не отримано заяв сторін про відмову від угоди про визнання винуватості.
Суд також переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним і воно не стало наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім того, встановлено судом і те, що потерпілий ОСОБА_6 30.05.2024 надав свою письмову згоду прокурору на укладення з обвинуваченим угоди. Таку ж позицію висловив і в судовому засіданні.
Отже, в підготовчому судовому засіданні судом встановлено відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального та кримінального закону, визначено правильність правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненням якого шкода заподіяна інтересам конкретної особи, яка надала свою згоду на укладення угоди, тяжкість даного кримінального правопорушення передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не виявлено обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним; чи виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань є очевидно неможливим; не виявлено відсутності фактичних підстав для визнання винуватості, що у сукупності дає підстави для висновку про відсутність в даному конкретному випадку застережених законом підстав для відмови у затвердженні умов угоди про визнання винуватості.
З огляду на викладене, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Також судом враховується, що ОСОБА_4 задовільно характеризується за місцем проживання, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 30.05.2024 між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами угоди покарання.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на дохід держави.
Запобіжний захід щодо обвнуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили змінити на особисте зобовязання, поклавши на нього наступні обовязки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи (служби).
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 394, 473-475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.05.2024, укладену між прокурором ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024020180000163.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 185 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк іспитового строку обчислювати з дня проголошення вироку - 19.06.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 09.05.2024 по день проголошення вироку включно, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 змінити на особисте зобовязання, звільнивши з-під варти в залі суду.
До набрання вироком законної сили, але не довше, як до 17.08.2024 покласти на ОСОБА_4 наступні обовязки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора, суд про зміну місця проживання та/або місця роботи (служби).
Речові докази: - мобільний телефон марки «Redmi 10» 4/64 GB кольору «Carbon Gray» ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , що знаходився у силіконовому прозорому чохлі, а також з SIM-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером мобільного телефону«НОМЕР_3», який поміщено до спеціального пакету «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ» №PSP1187615, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_3 , скасувавши з них арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 10.05.2024;
- сліди рук, вилучені з поверхні деревяної тумби кімнати гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , які поміщено на аркуш паперу формату А4 білого кольору, що упаковано до паперового конверту з підписами понятих та слідчого, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - залишити при матеріалах кримінального провадження, скасувавши з них арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.05.2024.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на залучення експерта в сумі 4543,68 грн. (чотири тисячі пятсот сорок три гривні шістдесят всім копійок).
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України
Суддя ОСОБА_1