Справа №:755/8116/24
Провадження №: 1-кс/755/1779/24
"07" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання слідчого 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023011000000264 від 13.12.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рубцовськ, Алтайського краю, РФ, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Слідчий 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , яке погоджено з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим під процесуальним керівництвом прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023011000000264 від 13.12.2023 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, тобто у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, що виразилося в переході на бік ворога в період збройного конфлікту та наданні іноземній державі допомоги в проведення підривної діяльності проти України, у ході якого встановлено, що у період 19-22 лютого 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у т.ч. Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та РФ (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998та Федеральним Законом РФ № 42-ФЗ від 02.03.1999), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20.02.2014 РФ як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
Із метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу РФ, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування Республіки Крим.
27.02.2014 збройні підрозділи спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_10 захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради АР Крим.
Президент РФ, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів РФ, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя .
27.03.2014 Генеральною Асамблеєю ООН прийнято резолюцію №68/262, відповідно до якої починаючи із вказаного періоду Україна перебувала у стані збройного конфлікту.
Так, 24.02.2022, у зв'язку з відкритим повномаштабним військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про введення військового стану в Україні» № 2002-ІХ від 24.02.2022 та строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Враховуючи вказані вище протиправні дії РФ, кінцевою ціллю окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна - АР Крим до складу РФ.
Збройна агресія РФ розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності.
Із метою завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості України, РФ на окупованій території України утворено федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему для становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові. З цією метою представниками підконтрольних РФ самопроголошених органів здійснено підбір кадрів, в тому числі, із громадян України, для наповнення вказаних органів.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, з власної ініціативи, добровільно вчинила дії на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та наданні іноземній державі допомоги в проведення підривної діяльності проти України за наступних обставин.
15.04.1994 громадянка України ОСОБА_4 прийняла присягу державного службовця.
Із лютого 2001 до червня 2011 року ОСОБА_4 обіймала посаду завідуючої Севастопольським відділенням при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса; з червня 2011 до червня 2014 року - посаду директора Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Зазначені посади, відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції станом на 20.02.2014), відносились до посад державної служби.
Станом на червень 2014 ОСОБА_4 було присвоєно 6 ранг державної служби, який, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції станом на 20.02.2014) належать до третьої категорії державної служби.
Крім того, наказом Міністра юстиції України №465/к від 21.05.2012 ОСОБА_4 як директору Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз присвоєно вищий кваліфікаційний клас судового експерта.
На момент окупації АР Крим, ОСОБА_4 , відповідно до наказу Міністра юстиції України від 06.06.2011 №1311/к, обіймала посаду директора Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, із збереженням 6 рангу державного службовця.
Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII (в редакції станом на 19.11.2012), судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України належать до вказаних вище державних спеціалізованих установ.
Оскільки Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз є частиною державних спеціалізованих експертних установ, його діяльність направлена на дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим, вказаний напрямок є одним із пріоритетних для функціонування правоохоронної та судової системи.
Працюючи на державних посадах, у відповідності до ст.17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (діючого станом на 20.02.2014), ОСОБА_4 особисто склала присягу державного службовця на вірність народові України, зобов'язалась суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, а також, згідно зі ст.10 вказаного Закону, зобов'язалась додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України.
Під час окупації РФ АР Крим, громадянка України ОСОБА_4 , маючи стійкий, виниклий за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, умисел, направлений на вчинення державної зради, не будучи позбавленою рангу та категорії державного службовця, володіючи достатнім рівнем освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, а також активної підривної діяльності Російської Федерації проти України, перебуваючи на території АР Крим з адресою вул. Чехова 55А, у м. Сімферополь , у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.06.2014, реалізовуючи свій злочинний умисел, з власної ініціативи добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту шляхом вступу на т.зв. «державну службу» до незаконно створених на тимчасово окупованій території органів влади, а саме - зайняла посаду т.зв. «начальника ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции», чим підтвердила особисту згоду про перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
Із вказаною метою, діючий представник органу влади України ОСОБА_4 особисто взяла участь в утворенні та функціонуванні на території АР Крим системи незаконних органів окупаційної виконавчої влади Російської Федерації.
Зокрема, до 11.06.2014 на території АР функціонував Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, який знаходився за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова 55А . Вказана установа очолювалася ОСОБА_4 .
Однак, 11.06.2014 незаконно створено «ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции», директором якої стала ОСОБА_4 . Місце розташування вказаного незаконно створеного органу аналогічне місцю розташування Кримського науково-дослідного інституту судових експертих Міністерства юстиції України - АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова 55А .
Крім того, під час окупації РФ АР Крим, громадянка України ОСОБА_4 , маючи стійкий, виниклий за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, умисел, направлений на вчинення державної зради, не будучи позбавленою рангу та категорії державного службовця, володіючи достатнім рівнем освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів окупації та подальшої анексії території України в АР Крим, а також активної підривної діяльності Російської Федерації проти України, перебуваючи на території АР Крим за адресою вул. Чехова 55А, у м. Сімферополь , у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.06.2014, реалізовуючи свій злочинний умисел, з власної ініціативи добровільно почала надавати іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за наступних обставин.
ОСОБА_4 , не пізніше 11.06.2014, використовуючи матеріально-технічну базу вказаної установи, власні теоретичні знання і практичні навички, почала здійснювати функції представника окупаційних органів з подальшою реалізацією державної політики Російської Федерації на окупованій території, та обійняла посаду т.зв. «начальника ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции» яку займає станом на листопад 2023, та продовжує виконання функцій представника влади країни, яка окупувала та анексувала АР Крим як частину території суверенної України, тобто, надає іноземній державі допомогу в проведення підривної діяльності проти України.
Будучи т.зв. «начальником ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции» ОСОБА_4 : після отримання постанови або ухвали про призначення судової експертизи здійснює правову та матеріальну організацію процесу проведеннятакої експертизи, в тому числі, для незаконно створених правоохоронних органів.
Таким чином, як т.зв. «начальник ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции» ОСОБА_4 надавала сприяння незаконно створеним на території АР Крим органам, а саме - судам, суддям, органам дізнання, особам, які здійснюють дізнання, слідчим у встановленні обставин, що підлягають доведенню у конкретній справі, шляхом вирішення питань, що потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла.
Вказані дії мали вияв, зокрема, у взаємодії з органами безпеки РФ та незаконно створеними на території РФ судами, оскільки на підставі результатів діяльності т.зв. «ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции» приймалися відповідні рішення поза межами національного законодавства України та виконує задачі судової експертизи для незаконно створених органів на ТОТ АР Крим, чим надає іноземній державі допомогу в проведення підривної діяльності проти України.
05.12.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
На виконання вимог ст.135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повідомлення про підозру та повістки на 11.12.2023, 12.12.2023, 13.12.2023 про виклик її до слідчого опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» № 45 ( 7643 ) від 07.12.2023 , також повідомлення про підозру та повістки на 11.12.2023, 12.12.2023, 13.12.2023 про виклик підозрюваної ОСОБА_4 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та вручені особі з числа близьких родичів.
На даний час встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, на даний час, переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується матеріалами оперативного підрозділу.
13.12.2023 року, у зв'язку з тим, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Ці факти вказують на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те, що у випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існує ризик продовження нею кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, у тому числі: копією паспорта громадянина України ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 №; копією трудової книжки ОСОБА_4 ; копією контракту між МЮ України та ОСОБА_4 від 06.06.2011; копією наказу МЮ України №1311/к від 06.06.2011; відповіддю МЮ України щодо того, що ОСОБА_4 не позбавлена рангу державного службовця; відповіддю Національного наукового центру « Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса »; протоколом огляду сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_11 », яка розташована за URL адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12; випискою з «Единого государственного реестра юрридических лиц », відповідно до якого ОСОБА_4 станом на 11.06.2014 та на даний час очолює т.зв. « ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции »; протоколом огляду сторінки «ДЕКЛАРАТОР», яка розташована за URL адресою: declarator.org, де розміщено декларації ОСОБА_4 як державного службовця РФ; протоколом огляду сторінки «Федерального бюджетного учреждения « Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства юстиции Российской Федерации », яка розташована за URL адресою: crimeanlse.ru, де розміщено інформацію про місцезнаходження вказаної «установи», яке збігається з місцем знаходження Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, крім того, ОСОБА_4 зазначено як директора та вказано час прийому нею громадян; протоколом огляду сторінки, яка розташована за URL адресою: minjust.gov.ru/uploaded/files/perechen-sudebno-ekspertnyih-uchrezhdenij-minyusta-rossii-vyipolnyayuschih-ekspertizyi-po-delam-svyazannyim-s-proyavleniem-ekstremizma.docx, де розміщено перелік установ МЮ Росії, уповноважених проводити експертизи по тероризму, де вказано т.зв. «ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции» та ОСОБА_4 як її керівника; отриманими в порядку ст. 93 КПК України (відповідь на запит до РЦПР) копією супровідного листа від управління ФСБ по республіці Крим, адресований ОСОБА_4 , відповідно до якого до т.зв. « ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции » направлено експертизу по справі щодо Хізбут-Тахрір; копія рішення т.зв. «Верховного суду Республіки Крим», де фігурує експертиза т.зв. «ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции», відповідно до якого громадянку України ОСОБА_8 незаконно позбавлено майна; протоколом огляду сторінки, яка розташована за URL адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 , де розміщено рішення Верховного суду РФ, де ОСОБА_4 з 10.08.2015 фігурує як «начальник ФБУ Крымская лаборатория судебной експертизы Министерства Юстиции Российской Федереции».
Згідно з ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до абз.2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Вищенаведені обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (злочин, який, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років), перебуває на тимчасово окупованій території України, що підтверджується рядом доказів, свідчать про те, що вона переховується від органів досудового розслідування та суду, органи досудового розслідування не можуть впливати на її процесуальну поведінку та вона продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Із урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не вбачається.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, прохав його задовольнити з підстав, викладених у ньому, зокрема, зазначив, що на даний час, підозрювана ОСОБА_4 перебуває на окупованій території АР Крим, на виклики до слідчого не з'являється, хоча викликалася належним чином, відповідно до норм КПК України. Крім того, ОСОБА_4 оголошено в розшук.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Слідчий суддя, вивчивши надані матеріали, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, місцезнаходження відокремленого підрозділу слідчого управління Головного управління СБ України в АР Крим за адресою: АДРЕСА_3 .
05.12.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
На виконання вимог ст.135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повідомлення про підозру та повістки на 11.12.2023, 12.12.2023, 13.12.2023 про виклик її до слідчого опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» № 45 ( 7643 ) від 07.12.2023 , також повідомлення про підозру та повістки на 11.12.2023, 12.12.2023, 13.12.2023 про виклик підозрюваної ОСОБА_4 опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та вручені особі з числа близьких родичів.
13.12.2023 року, у зв'язку з тим, що підозрювана переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, ОСОБА_4 оголошено у розшук.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об?єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Із метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч.6 ст.193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст.25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч.6 ст.193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , яка будучи громадянином України, добровільно вчинила дії на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та наданні іноземній державі допомоги в проведення підривної діяльності проти України, та не з?явилася на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_4 переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, яке може бути призначене підозрюваній у разі визнання її винуватою, а усвідомлення підозрюваною цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч.1, п.1 ч.2 ст.575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч.4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст.59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст.16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч.1 ст.197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч.6 ст.193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч.4 ст.183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку ч.6 ст.193 КПК України, відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч.6 ст.193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись вимогами ст.ст.177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання 2 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рубцовськ, Алтайського краю, РФ, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» МЮУ.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1