Справа №: 953/ 4097/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 1460/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного
заходу обвинуваченому
11 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ., ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 05 квітня 2024 року, включно, без визначення застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою або визначити розмір застави.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на практику ЄСПЛ та невідповідність клопотання прокурора вимогам ст.ст. 177, 178, 183, 184 КПК України, зокрема, в частині обґрунтування мети та підстав продовження дії запобіжного заходу. Вважає, що прокурором не наведено жодної аргументації на підтвердження існування ризиків, а не їх зменшення, враховуючи, що пройшов вже значний час у даному кримінальному провадженні.
На думку захисника, фактично, єдиною підставою для прийняття оскаржуваної ухвали, стала тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що, на думку захисника, не може бути єдиною підставою, оскільки, крім іншого, суд повинен врахувати і інші чинники. Крім того, звертає увагу на обов'язковість доказування існування ризиків, а не лише на зазначення їх стандартного переліку.
Також, захисник вважає, що судом повинно перевірятися можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник та обвинувачений підтримали свою апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення, у тому числі тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, він може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовував тим, що обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про реальну можливість вчинення обвинуваченим спроб неправомірного впливу на зазначених осіб з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань, враховуючи ту обставину, що потерпілі та свідки не допитані. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить тривалість вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, їх підвищена соціальна небезпека, багатоепізодність, різні характер та ступінь тяжкості, спрямованість на різні об'єкти суспільних відносин (життя та здоров'я особи, авторитет органів державної влади, власність), що припускає схильність обвинуваченого до подальшого вчинення кримінальних правопорушень. Вказав, що у матеріалах кримінального провадження наявні вагомі докази про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, суд врахував в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України. Зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, відноситься до тяжких, за яке передбачено покарання до десяти років позбавлення волі, санкція статті 348 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжкого у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади і передбачає покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Окрім того, колегія суддів також враховала особу обвинуваченого, який є громадянином України, має зареєстроване та фактичне місце проживання у м. Харкові, не одружений, має малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, джерела доходу не має, раніше не судимий, але наразі обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, а тому колегія суддів вважала, що він може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним. З урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , їх специфічності, колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані. З урахуванням кількості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 епізодів, вчинених у різний час, існує велика ймовірність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , доведені прокурором та продовжують існувати та на даний час не зменшились. При цьому, суд вважав, що існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів, серед яких, є тяжкі та особливо тяжкі. Зокрема, вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину, який спрямований на заволодіння грошовими коштами громадян, шляхом обману. Беручи до уваги роль обвинуваченого, як організатора злочинної організації, а також відомості щодо його минулих судимостей, за останньою з яких від 16.04.2021, він звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки, з урахуванням тяжкості покарання, яке йому загрожує в разі визнання винним, не виключена можливість з боку обвинуваченого переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, на даному етапі провадження існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, враховуючи, що йому відомі анкетні дані, місце мешкання потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а на даний час, потерпілі та свідки не допитані, судовий розгляд триває, що свідчить про реальну можливість вчинення обвинуваченим спроб неправомірного впливу на зазначених осіб з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 протиправних дій, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення та необґрунтованість вказаних в клопотанні ризиків, оскільки тривалість вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, їх підвищена соціальна небезпека, багатоепізодність, різні характер та ступінь тяжкості, спрямованість на різні об'єкти суспільних відносин (життя та здоров'я особи, авторитет органів державної влади, власність), дають підстави вважати про наявність схильності обвинуваченого до подальшого вчинення кримінальних правопорушень.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду, щодо можливості обвинуваченим вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, беручи до уваги відомості щодо особи обвинуваченого і характер його протиправних дій, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення, яка підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження.
Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, а саме того, що він обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, спрямованих на різні об'єкти суспільних відносин (життя та здоров'я особи, авторитет органів державної влади, власність), колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого стосовно недоведеності та необґрунтованості зазначених прокурором ризиків, за наявністю вищевказаних обставин, в даному випадку, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.2 ст.28 - ч.1 ст.347, ч.1 ст.14,ч.2 ст.28 - ст.348, ч.2 ст.28 - ч.2 ст.194, ч.2 ст.28 - ст.348 КК України ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 19.07.2024 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3