Справа №2-3198/11
6/760/1/24
13 червня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді -Букіної О.М.,
при секретарі-Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчому листі по цивільній справі № 2-3198/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання,-
До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», у якій заявник просить: замінити сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра» як вибулу сторону на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчому листі по цивільній справі № 2-3198/11 за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.04.2011 про стягнення заборгованості у розмірі 73729,27 грн з боржника ОСОБА_2 , а також поновити строк для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа по цій справі.
В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що вказаним вище рішенням задоволено позов ПАТ КБ «Надра» та постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 72880,47 грн та судових витрат у розмірі 848,80 грн.
У 2020 році право вимоги за цим кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке в цьому ж році відступило право вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент».
У матеріалах кредитної справи, переданої від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ТОВ «Брайт Інвестмент» встановлено наявність оригіналу виконавчого листа по справі № 2-3198/11 про стягнення з боржника ОСОБА_2 користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 73729,27 грн.
Заявник вважає, що причини пропуску строків для пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання є поважними, оскільки ТОВ «Брайт Інвестмент» не могло раніше знати про дану обставину через те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступив права вимоги на користь заявника лише 18.12.2020.
Такі обставини унеможливлювали вчинення процесуальних дій у визначений законом і судом строк, виникли об'єктивно незалежно від волі заявника.
Зважаючи на викладене вище просить заяву задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
29.06.2021 заява надішла до суду.
21.09.2021 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
17.05.2024 на запит суду надійшли матеріали цивільної справи № 2-3198/11.
Представник заявника та інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, будь-яких заяв/клопотань до суду не надходило. Прохальна частина поданої заяви містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника заявника.
Відповідно до ч.3 ст.433, ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку та заміну сторони виконавчого провадження.
Тому, зважаючи на положення ч.3 ст.433, п. 2 ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справи за їхньої відсутності, оскільки неявка вказаних осіб не є перешкодою для розгляду поданої заяви.
Встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.04.2011 за результатами розгляду цивільної справи №2-3198/11 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 238/ЕМК73/2008-980 від 08.07.2008 в розмірі 72880,47 грн та судові витрати в розмірі 848,80 грн.
Рішення набрало законної сили 09.05.2011.
На підставі вказаного рішення Солом'янським районним судом міста Києва 19.12.2011 за заявою представника ПАТ «КБ «Надра» видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за Кредитним договором № 238/ЕМК73/2008-980 від 08.07.2008 в розмірі 72880,47 грн та судових витрат у розмірі 848,80 грн.
З копії кредитного договору № 238/ЕМК73/2008-980 від 08.07.2008 встановлено, що ВАТ «Надра» та позичальник ОСОБА_1 уклали цей договір про надання позичальнику банком кредиту в сумі 27000 грн на строк до 08.07.2010 включно зі сплатою за користування ним з розрахунком 36 % річних; позичальник сплачує банку плату з управління кредитом в розмірі 5 % від суми кредиту.
На виконання вказаного договору 08.07.2008 укладено Договір поруки між ВАТ «Надра» та ОСОБА_2 , згідно з умовами якого останній поручається перед банком за належне виконання позичальником ОСОБА_1 втятих на себе зобов'язань.
Позичальник повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене право кредитора вимагати виконання зобов'язання повністю чи у будь-якій його частині як від поручителя і позичальника разом, так і від кожного окремо.
Встановлено, що 05.08.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» як первісний кредитор відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги згідно з Додатком №1 до цього договору.
Згідно з витягом з Додатку №1 до Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020, до заявника перейшло право вимоги за кредитним договором №238/ЕМК73/2008-980 від 08.07.2008 (позичальник ОСОБА_1 ).
У свою чергу 18.12.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір № GL48N718070_blank_04 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як первинний кредитор відступило ТОВ «Брайт Інвестмент» як новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первинному кредитору права вимоги згідно з Додатком №1 до цього договору.
Згідно з витягом з Додатку №1 до Договору № GL48N718070_blank_04 про відступлення прав вимоги від 18.12.2020, до заявника перейшло право вимоги за кредитним договором №238/ЕМК73/2008-980 від 08.07.2008 (позичальник ОСОБА_1 ).
Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміється заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав і обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва є, зокрема, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 06.11.2019 у справі №456/6160/13.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 цього Кодексу.
У постановах від 21 березня 2018 року у справі №6-1355/10, провадження №61-12076св18, і від 09 грудня 2019 року у справі №2-3627/09, провадження №61-16520сво18, Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 442 ЦПК України.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №2-846/08 (провадження №61-16235св21).
У частині першій, другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов'язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача.
Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України.
Аналіз змісту заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» свідчить, що заявник просить замінити саме стягувача у виконавчому документі з посиланням на положення статті 442 ЦПК України, що відповідає чинному процесуальному законодавству.
При цьому, звертаючись до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, заявник вказує на те, що в матеріалах кредитної справи, яка передана його правонаступником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» наявний виконавчий документ № 2-3198/11 про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 .
Як вбачається з копії виконавчого листа № 2-3198/11, долученого до матеріалів справи, 30.12.2013 заступником начальника ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону № 583-VII від 19.09.2013) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено
частково, повертається стягувачу у разі, якщо: боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Також з копії виконавчого листа встановлено, що 22.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції Закону № 423-VIIІ від 14.05.2015) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч.5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 вказала, що враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ (аналогічні положення були закріплені у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІУ) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду. Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судовою рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ, пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІУ).
Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №910/10031/13 від 25 червня 2019.
Заявник просить поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Встановлено, що строк пред'явлення виконавчого листа № 2-3198/11, виданого 19.12.2011 Солом'янським районним судом міста Києва, сплив.
Згідно з ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Заявник посилається як на причину пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, що він отримав право вимоги за вказаним вище кредитним договором лише 18.12.2020, тому об'єктивно не міг знати про існування виконавчого листа. Дана обставини не залежала від волі заявника та об'єктивно унеможливила вчинення процесуальних дій у визначений законом строк.
Та обставина, що лише 18.12.2020 заявник набув право вимоги за кредитним договором жодним чином не свідчить про наявність у останнього поважних причин на продовження строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
У силу ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, а тому сам по собі факт не використання суб'єктом свого процесуального права, не може свідчити про поважність причини пропуску встановленого законодавством строку, в межах якого таке право може бути реалізоване.
З урахуванням викладеного суд вважає, що зазначені заявником обставини не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, зважаючи також на те, що всі процесуальні дії, вчинені первісним стягувачем, обов'язкові для його правонаступника. З моменту видачі судом виконавчого листа минуло більше 12 років.
За таких обставин, вимога про поновлення строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання задоволенню не підлягає,як і не підлягає задовленню заява про зміну стягувача.
З огляду на викладенен вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви по цій справі у повному обсязі.
Керуючись ст. 55, 260, 269, 270, 353, 354, 433, 442 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчому листі та поновленняі строку пред'ялення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 2-3198/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2024.
Суддя: О.М. Букіна