СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4012/24
пр. № 2/759/2438/24
10 червня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «УМ Факторинг» 26.02.2024 року звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,яким просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість за договором № 3552603 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.03.2023 року у розмірі 70520,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договором № 3552603 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу були надані кредитні кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 8600,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00 % в день - стандартна процентна ставка, 1,10 % в день - знижена процентна ставка.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання перед товариством не виконав.
10.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу № 10112023, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача.
Зазначив, що сума заборгованості відповідача станом на 01.12.2023 року за договором № 3552603 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.03.2023 року становить 70520,00 грн., з яких: 8600,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 61920,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Позивач вказує, що ним було направлено відповідачу письмову претензію щодо добровільного врегулювання спору та надано термін для погашення заборгованості, однак відповідачем вказана претензія була проігнорована - заборгованість станом на дату звернення до суду не була погашена, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що 24.03.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3552603 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.2 розділу 2 Договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати всі інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 8600,00 грн, строк кредиту 30 днів.
Відповідно до умов Договору встановлена стандартна процента ставка 2,00 % в день, знижена процентна ставка 1,10 % в день, а також визначені випадки застосування зазначених ставок.
За умовами Договору також встановлена орієнтовна реальна річна процента ставка на дату укладання Договору та складає 14750,90 річних за стандартною ставкою.
Договором також врегульовано порядок та умови надання кредиту; порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів; порядок продовження строку користування кредитом, авторолонгація; порядок повернення кредиту та сплати процентів; права та обов'язки сторін; відповідальність сторін; порядок взаємодії за договором.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.11.2023 року № 3661, на рахунок відповідача 24.03.2023 року було здійснено направлення коштів у розмірі 8600,00 грн.
10.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу № 10112023, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, зокрема, до відповідача.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 1 від 10.11.2023 року до договору факторингу № 10112023 від 10.11.2023 року, до ТОВ «УМ Факторинг» від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3552603 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.03.2023 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 70520,00 грн.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 01.12.2023 року має непогашену заборгованість за кредитним договором у розмірі 70520,00 грн.
У спростування зазначеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.
Оцінюючи зібрані докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги в суді знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 70520,00 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023 від 01.12.2023 року, акт № 72 від 08.12.2023 року обсягу наданої правничої (правової) допомоги до договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/12/2023, платіжну інструкцію від 20.12.2023 року про сплату 6000,00 грн. на надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 6000,00 грн. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому підлягають стягненню з відповідача.
В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259,261,265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» ( код ЄДРПОУ 40274286, місце знаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, оф. 7/1) заборгованість за договором № 3552603 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.03.2023 року у розмірі 70520 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн . 00 коп., а всього стягнути 79548 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.В. П'ятничук